ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 липня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/513/20

Головуючий у першій інстанції - Коротка А.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/783/20

Чернігівський апеляційний суд у складі :

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Радченко Світлана Віталіївна, Прилуцька міська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними,

місце ухвалення судового рішення - м. Прилуки,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції - 25 березня 2020 року.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсними заповіт від 05 вересня 2014 року, складений померлою 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В. за реєстровим № 1226, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 липня 2019 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори, на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 .

У мотивування своїх вимог зазначала, що являється єдиною спадкоємицею першої черги за законом після померлої у ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , яка перебувала на консервативному обліку у психоневрологічному відділенні з діагнозом деменція. При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини вона дізналась, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мати склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 , який ніякого відношення до їхньої сім`ї не має та лише являється батьком патронажної сестри, яка тимчасово доглядала за матір`ю.

Вважала, що оспорюваний заповіт не відповідав волі померлої, оскільки внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров`я вона була не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому, з урахуванням положень ст. 225 ЦК України та роз`яснень Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, заповіт повинен бути визнаний недійсним. У разі визнання правочину недійсним, відповідач, якому було видане свідоцтво про право на спадщину, вважатиметься таким, що не мав права на спадкування.

Ухвалою від 25 березня 2020 року Прилуцький міськрайонний суд цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними передав на розгляд до Ічнянського районного суду Чернігівської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, указуючи про непідсудність даної справи Прилуцькому міськрайонному суду, не взяв до уваги приписи ч. 1 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Позивачка зазначає, що згідно з роз`ясненнями п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» та п. 42 постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним (незалежно від заявленої вимоги про застосування наслідків недійсності правочину).

Указує, що Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 наголосив на тому, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна.

Наполягає на тому, що у даному випадку незалежно від місця реєстрації відповідача справа повинна розглядатися судом за місцем знаходження спірної квартири, тобто Прилуцьким міськрайонним судом.

Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, враховуюче наступне.

Передаючи справу за позовом ОСОБА_1 до іншого суду для розгляду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України дана справа не підсудна Прилуцькому міськрайонному суду, оскільки за інформацією відділу обліку та моніторингу УДМС України в Чернігівській області зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача у справі ОСОБА_2 є с. Ольшана Ічнянського району, тобто справа належить до територіальної юрисдикції Ічнянського районного суду.

Однак, з таким висновком не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсними заповіт від 05 вересня 2014 року, складений померлою 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С.В. за реєстровим № 1226, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 липня 2019 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 2-5).

За даними, які зазначила ОСОБА_1 у своєму позові, місцем проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 .

За змістом оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2019 року, виданого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що він є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з квартири, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Згідно з наданою районному суду інформацією відділу обліку та моніторингу УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_2 , 1960 року народження, з 02 жовтня 2018 року значиться зареєстрованим по АДРЕСА_3 (а.с. 49).

Застосовуючи норми ч. 1 ст. 27 ЦПК України, яка встановлює загальне правило щодо визначення підсудності справ за місцезнаходженням відповідача-фізичної особи, суд першої інстанції не врахував положення ст. 30 ЦПК України, якою встановлена виключна підсудність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Крім того, пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України (нині ч. 1 ст. 30 ЦПК) за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У даному випадку нерухоме майно, щодо якого виник спір, розташоване у м. Прилуки Чернігівської області, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з доводами скаржниці про те, що незалежно від місця реєстрації відповідача справа повинна розглядатися судом за місцезнаходженням спірного нерухомого майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності передачі справи за позовом ОСОБА_1 до Ічнянського районного суду для розгляду за підсудністю, оскільки не вірно застосував норму процесуального закону, яка регулює підсудність даного спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2020 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 липня 2020 року.

Головуюча: Судді: