ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/1000/19Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.

Провадження № 22-ц/817/673/20 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу № 604/1000/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 3 квітня 2020 року, ухваленого суддею Сташків Н.Б. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 67458,07 грн. В обґрунтування позову банк посилався на те, що відповідно до зазначеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 4400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків, за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яка станом на 31 серпня 2019 року складає 67458,07 грн, з яких: 2081,91 грн - заборгованість за кредитом, 60225,78 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом, 1700,00 грн - заборгованість по пені та комісії, а також штрафи - 250,00 грн (фіксована частина), 3200,38 грн (процентна складова). Враховуючи наведене, представник позивача просить позов задовольнити, стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та сплачені судові витрати.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 3 квітня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, вул.Грушевського, 1-д, м.Київ, заборгованість за договором № б/н від 11 березня 2009 року, що станом на 31 серпня 2019 року складає 2081,91 грн., а також судовий збір в розмірі 59,3 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2020 року скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги банк зазначив, що між банком та відповідачем було укладено кредитний договір та при оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана і з чим погодилась відповідачка, що заява разом з Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку щодо умов кредитування. Підписуючи анкету-заяву та користуючись кредитними коштами відповідач висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Також вказує на те, що відсутність підпису на Умовах, Правилах та Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, а підпис позичальника в анкеті-заяві свідчить про те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Суд встановивши наявність кредитних правовідносин відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви відображає рух коштів за карткою. Крім того, вирішуючи питання щодо періоду стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд мав керуватись приписами ст.536 ЦК України, згідно яких боржник зобов`язаний сплачувати проценти не за можливість скористатися кредитом, а саме за користування ним.

Відзиву на апеляційну скаргу не поступило.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи частково у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 березня 2009 року на підставі заяви позичальника ОСОБА_1 між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк», найменування якого за рішенням загальних зборів акціонерів змінено згідно Статуту ПАТ КБ «Приват Банк», укладено кредитний договір № б/н, у відповідності до якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 4400,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості.

У відповідності до п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Згідно п.п. 6.5, 6,6 Умов - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; у разі невиконання зобов`язань-на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

Відповідно до Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань більше ніж 120 днів позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Умови надання споживчого кредиту ОСОБА_1 отримала, зі змістом ознайомлена, із викладеним згідна. Свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає Договір між банком та ОСОБА_1 . Підтверджено підписом останньої у заяві.

Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 серпня 2019 року складає 67458,07 грн., з яких: 2081,91 грн - заборгованість за кредитом, 60225,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1700,00 грн. -заборгованість по пені та комісії, а також штрафи - 250,00 грн (фіксована частина), 3200,38 грн (процентна складова).

Відмовляючи частково у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за користування кредитом суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та, що з ними була ознайомлена та згодна відповідачка, підписуючи анкету-заяву позичальника, зокрема щодо тарифів ПАТ КБ «Приватбанк», розміру процентів за користування кредитом.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 19.04.2008 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та правильно і всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК, судом враховано під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови в правила надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк".

В анкеті-заяві позичальника від 11 березня 2009 року процентна ставка не зазначена.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а також відповідальність за порушення умов договору у виді сплати пені та штрафів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що попри твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачки нарахованих процентів, пені у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю цих позовних вимог.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 3 квітня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанова складена 23 липня 2020 року.

Головуюча : Г.М. Шевчук

Судді: Г.В. Бершадська

М.В. Ходоровський