ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.07.06 р. Справа № 44/164
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою приватного підприємця ОСОБА_1 (представляє інтереси особисто, паспорт ВЕ 2НОМЕР_1, представник ОСОБА_2, довіреність від 20.07.06 року) до товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” (представник Маслов Н.П., довіреність від 07.04.06 року), про відшкодування матеріальних збитків на суму 8'000 грн. та моральної шкоди на суму 10'000 грн., та за зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 25'840 грн. та визнання дійсним договору оренди № НОМЕР_2,
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” (далі - Товариство) про відшкодування матеріальних збитків на суму 8'000 грн. та моральної шкоди на суму 10'000 грн. внаслідок знищення майна Підприємця при пожежі, яка сталася у орендованому Підприємцем у Товариства підсобному приміщенні за адресою АДРЕСА_1 (далі - Приміщення), тимчасове користування яким Підприємець здійснював за договором оренди № НОМЕР_2 (далі - Договір). Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди обґрунтовані нормами статті 1166 ЦК України з наведенням обставин вини директора Товариства у спричиненні пожежі, що підтверджено постановою від 09.12.05 року дізнавача Сніжнянського міського відділу ГУ МНС України в Донецькій області Щербакова Є.А. про відмову в порушенні кримінальної справи та постановою про адміністративне правопорушення № 146 від 20.12.05 року, за змістом якої директора Товариства притягнуто до відповідальності за порушення Правил пожежної безпеки, які потягли за собою спричинення пожежі у Приміщенні.
Підприємець в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав деякі з витребуваних судом додаткових доказів та висунув клопотання про допит свідків.
Представник Товариства в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що Договір є недійсним, оскільки не має передбаченої законом форми, перелік майна Підприємця, знижений пожежею, складався та оцінювався працівниками пожежної охорони лише зі слів самої потерпілої, без проведення відповідної оцінки вартості майна, директор Товариства до відповідальності за порушення Правил пожежної безпеки - не притягався, а навпаки, має свідоцтво про проходження протипожежної підготовки, через що вина директора Товариства у виникненні пожежі в Приміщенні - є відсутньою. Крім того, відповідач вважає відсутніми докази приналежності знищеного майна саме Підприємцю, а також докази вартості цього майна та докази завдання моральної шкоди.
У доповненні до відзиву відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що Договір має бути визнаний судом нікчемним.
Також Товариство в порядку статті 60 ГПК України звернулося до суду із зустрічним позовом до Підприємця, в якому Товариство висунуло позовну вимогу стосовно стягнення з Підприємця заборгованості з орендної плати за Договором у розмірі 25'840 грн., оскільки протягом строку дії зазначеного Договору Підприємець платив орендну плату у розмірі 80 грн. на місяць, а не 80 грн. на день, як визначено умовами пункту 3.2 Договору. Додатково в порядку статті 22 ГПК України Товариство висунуло вимогу щодо визнання Договору дійсним в порядку статті 220 ЦК України.
В запереченнях проти зустрічного позову Підприємець зазначив, що сума орендної плати 80 грн. на день, зазначена у Договорі, є помилковою, оскільки фактично сторони домовилися про оплату за Договором у розмірі 80 грн. на місяць, тому жодної заборгованості Підприємця перед Товариством немає. Підприємець вважає Договір нікчемним через недотримання вимог закону щодо нотаріального посвідчення цього правочину.
Викликана для надання пояснень в порядку статті 30 ГПК України директор Товариства ОСОБА_3 пояснила суду, що до адміністративної відповідальності за порушення Правил пожежної безпеки, які спричинили пожежу у Приміщенні - не притягалася.
Дізнавач Сніжнянського міського відділу ГУ МНС України в Донецькій області Щербаков Є.А., викликаний для надання пояснень в порядку статті 30 ГПК України, повідомив суду про факт притягнення директора Товариства до адміністративної відповідальності за порушення Правил пожежної безпеки, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення № 146 від 20.12.05 року, а також заявив суду, що оцінка знищеного пожежею майна Товариства та Підприємця (яка зазначена у матеріалах дослідчої перевірки) провадилася вельми приблизно, без відповідного експертного дослідження, лише зі слів присутнього при огляді місця події Підприємця та директора Товариства. Також на вимогу суду дізнавач надав завірену копію справи № 60, в якій зібрано матеріали дослідження обставин пожежі у Приміщенні, що провадилось Сніжнянським міським відділом ГУ МНС України в Донецькій області в порядку дослідчої перевірки.
Суду не надані всі витребувані судом для належної правової оцінки цього спору документи, наразі суд вважає за можливе та необхідне розглянути поточний спір за наявними документами, оскільки в судовому засіданні сторони заявили, що інших доказів у справі № 44/164, окрім тих, що вже залучені до її матеріалів - учасники процесу надати не в змозі.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та посадових осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, вимоги Підприємця щодо відшкодування матеріального збитку (шкоди) підлягають частковому задоволенню, натомість вимоги Підприємця до Товариства щодо відшкодування моральної шкоди, а також зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з Підприємця боргу з орендної плати та визнання Договору дійсним - задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
01.12.05 року близько 2315 години, в Приміщенні, яке належало Товариству та орендувалося Підприємцем, трапилася пожежа, внаслідок якої знищено та пошкоджене майно Підприємця, а саме: два телевізори, відеомагнітофон, магнітофон, елементи офісного оздоблення та меблі, побутова техніка, посуд, особисті речі, продукція компанії „AVON” та інш. Повний перелік знищеного майна наведений у технічному висновку причин пожежі від 09.12.05 року. Також обставини пожежі та перелік знищеного майна відображений і в інших документах - акті про пожежу від 09.12.05 року, постанові від 09.12.05 року про відмову в порушенні кримінальної справи, постанові про адміністративне правопорушення № 146 від 20.12.05 року та, головне, у протоколі огляду місця пожежі від 02.12.05 року.
Вина директора Товариства у спричиненні пожежі встановлена Сніжнянським міським відділом ГУ МНС України в Донецькій області, який притягнув означену посадову особу до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 50 грн. за порушенні пункту 5.1.15 Правил пожежної безпеки, затверджених наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України № 126 від 19.10.04 року - неправильний монтаж електродротів. Причиною пожежі встановлено коротке замикання електричної проводки, прокладеної по легкозаймистій основі, про що свідчать резолютивна частина технічного висновку причин пожежі від 09.12.05 року, постанова про адміністративне правопорушення № 146 від 20.12.05 року та зміст сторінки 5 протоколу огляду місця пожежі від 02.12.05 року.
Постановою від 09.12.05 року про відмову в порушенні кримінальної справи також встановлено аналогічні причини загоряння та вину (з необережності) директора Товариства у спричиненні пожежі, наразі через відсутність в діях останньої прямого умислу на знищення майна, відсутність людських жертв та незначний розмір матеріальних збитків, дізнавачем зроблено висновок про відсутність в діях директора Товариства складу злочину, передбаченого статтею 270 КК України „Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі”.
Означені процесуальні документи (постанови) та висновки жодним чином не оспорювалися, відповідач Товариство не спростував їх доказового значення для поточного спору.
. Заперечення відповідача, які стосуються проходження директором Товариства протипожежної підготовки, а також документи щодо періодичних оглядів Приміщення працівниками пожежної охорони, судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують вини посадової особи в порушенні Правил пожежної безпеки, які (порушення) за своїм характером були прихованими.
Таким чином, за висновком суду є доведеною наявність завдання Підприємцеві матеріальної шкоди (збитків), причому матеріалами справи та дослідчої перевірки доведено як вину (з необережності) директора Товариства у виникненні пожежі, так і причинно-наслідковий зв'язок між діями винної особи та завданими матеріальними збитками. Виходячи зі змісту статей 22 та 1166 ЦК України відшкодування збитків є одним з різновидів відшкодування матеріальної шкоди, тому, оскільки юридичне поняття „шкода” за логічною конструкцією є більш широким, ніж поняття „збитки”, то суд доходить висновку, що позивач був вправі заявляти позовні вимоги як „відшкодування матеріального збитку”, обґрунтовуючи це одночасно нормами статті 1166 ЦК України.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Наразі позивачем Підприємцем реально доведено лише розмір шкоди, завданої знищенням відеоплеєра JVC (500 грн.) та телевізора Daewoo (900 грн.), вартість та належність яких Підприємцеві доведено наявністю технічних паспортів на означене майно, товарного чеку від 26.01.05 року, гарантійних талонів від 22.07.04 року та від 26.01.05 року, гарантійного сертифікату № HR-PНОМЕР_3 та кредитного договору № НОМЕР_4 від 23.07.04 року.
Решта майна Підприємця, зазначеного у матеріалах дослідчої перевірки як знищена внаслідок пожежі, не має жодних належних доказів її ринкової вартості, тому вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних збитків підлягають задоволенню лише у межах доведеного розміру збитку 1'400 грн. (вартість відеоплеєра JVC та телевізора Daewoo). Крім того, вимоги позивача щодо відшкодування вартості знищеного пилососу Samsung та DVD Sony не можуть бути задоволені судом, оскільки матеріали дослідчої перевірки (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, протокол огляду місця пожежі та технічний висновок причин пожежі) не вказують на той факт, що зазначене позивачем майно на момент пожежі перебувало у Приміщенні та було знищене внаслідок вказаної надзвичайної події.
Надані позивачем накладні № НОМЕР_5 від 18.11.05 року, № НОМЕР_6 від 21.10.05 року, № НОМЕР_7 від 23.09.05 року, № НОМЕР_8 від 27.08.05 року, № НОМЕР_9 від 02.08.05 року, № НОМЕР_10 від 15.07.05 року, № НОМЕР_11 від 17.06.05 року, № НОМЕР_12 від 18.05.05 року, № НОМЕР_13 від 20.04.05 року, № НОМЕР_14 від 23.03.05 року, № НОМЕР_15 від 04.02.05 року, № НОМЕР_16 від 09.02.05 року та № НОМЕР_17 від 28.01.05 року - не можуть бути взяті судом до уваги як належний та допустимий доказ вартості знищеного майна Підприємця (продукції компанії „Avon”), оскільки всупереч Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263 - означені накладні не підписані сторонами та не скріплені печатками, що позбавляє їх жодного юридичного та доказового значення.
Відповідальність юридичної особи за завдання шкоди настає лише у випадках, коли фізична особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею, є наслідком виконання трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Аналогічні висновки містяться і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” та в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду від 01.04.94 № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”. Водночас, оскільки шкода Підприємцю була завдана саме директором Товариства, суд вважає, що юридичну відповідальність за шкоду (збитки), завдані пожежею, має нести саме Товариство, яке має право заявлення регресного позову до зазначеного працівника.
За загальними правилами господарського процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується в першу чергу позивача, який мав доказати розмір завданої шкоди. Водночас, не зважаючи на те, що позивачем доведено наявність вини директора Товариства в знищенні та псуванні майна Підприємця та причинний зв'язок між діями зазначеної посадової особи та шкодою, Підприємець реально довів вартість лише збитків 1'400 грн. за знищення відеоплеєра JVC та телевізора Daewoo, тому вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків можуть бути задоволені судом лише у вказаній сумі.
Системний аналіз статей 23 та 1167 ЦК України, змісту постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” і роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.02.96 року № 02-5/95 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” дають підстави зробити висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої душевними стражданнями, яких Підприємець зазнав внаслідок знищення майна та втратою бізнесу, має здійснюватися за загальними правилами відшкодування шкоди - тобто, у разі наявності шкоди, вини певної особи та причинно-наслідкового зв'язку між означеними категоріями.
Втім позивач Підприємець не довів суду факту спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями директора Товариства та спричиненням моральної шкоди, оскільки з наданої Підприємцем витягу з амбулаторної картки неможливо вірогідно встановити, яку саме фізичну особу було оглянуто 02.12.05 року, 16.01.06 року, 09.02.06 року та 07.03.06 року зі встановленням діагнозу „Ситуаційний невроз” та „Астено-неврологічний синдром”, а також відсутні дані про те, яким саме лікарем та в якій лікарській установі провадився огляд та надавалася медична допомога. Викликає також сумнів достовірність першої дати огляду „02.12.05 року”, оскільки зазначена дата носить сліди переправлення з іншої дати.
Крім того, причинами виникнення ситуаційного неврозу та астено-неврологічного синдрому можуть бути не тільки гострі або тривалі психотравмуючі моменти, але й соматичні захворювання, тривала перевтома, генетично підвищена чутливість до психогенних впливів або ослабленість нервової системи (див.Краткая медицинская энциклопедия, Москва, „Советская энциклопедия”, 1972, т.1.стр.92, т.2 стр.217), тобто, зазначені діагнози могли виникнути не лише внаслідок досліджуваної надзвичайної події, але й через загальну перевтому, соматичне захворювання або генетичну схильність.
Нарешті, за правилами статті 36 ГПК України, письмові докази подаються суду в оригіналі або належним чином завіреній копії. Копія витягу з амбулаторної картки, надана позивачем, не є оригінальною, а також не завірена належним чином у відповідності до вимог стандарту „Система організаційно-розпорядчої документації” ДСТУ № 6.38-90 та постанови Кабінету Міністрів України № 1153 від 17.10.97 року, тому зазначений документ не може бути оцінений судом як належний та допустимий доказ у справі № 44/164, тому у задоволенні вимог Підприємця щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10'000 грн. також слід відмовити через недоведеність факту завдання шкоди та причинного зв'язку між діями директора Товариства і завданням моральної шкоди.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Підприємця та Товариства в частині користування Приміщенням, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Таким чином, в силу статті 758 ЦК України, а також розділу 1 Договору Товариство зобов'язалося надати, а Підприємець - прийняти у строкове платне користування Приміщення. Факт користування Підприємцем означеним Приміщенням з моменту укладення Договору до пожежі, яка трапилася 01.12.05 року - сторонами не заперечується.
Стаття 793 ЦК України вимагає письмової форми з нотаріальним посвідченням для правочинів щодо договорів найму приміщень строком на один рік і більше. Недотримання такої форми в силу статей 203, 209, 215 та 220 ЦК України тягне за собою нікчемність правочину. Товариством заявлено позовні вимоги щодо стягнення з Підприємця боргу у розмірі 25'840 грн., однак зазначені вимоги не можуть бути задоволені судом через їх безпідставність, оскільки пунктом 4.1 Договору встановлено, що строком дії Договору є період з 02.01.05 року до 02.01.06 року (один рік), тобто незасвідчений нотаріально Договір є недійсним в силу закону (нікчемним), а законні підстави для стягнення суми боргу за вказаним нікчемним правочином - відсутні.
Вимоги Товариства щодо визнання Договору дійсним в порядку статті 220 ЦК України не можуть бути задоволені через таке. Приписи частини 2 статті 220 ЦК України для можливості визнання судом Договору дійсним вимагають наявності декількох обов'язкових умов, а саме - домовленості щодо усіх істотних умов Договору, що підтверджується письмовими доказами, повне або часткове виконання Договору, а також ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення Договору. Наразі, оскільки Товариство не надало доказів протиправного ухилення будь-якої сторони Договору від нотаріального посвідчення Договору, то позовні вимоги Товариства в цій частині, обґрунтовані нормами статті 220 ЦК України, задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне порушення директором Товариства Правил пожежної безпеки, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків). Водночас причиною часткової відмови Підприємцю в позовних вимогах є доказова необґрунтованість, а відмова у зустрічних позовних вимогах є наслідком відсутності правових підстав для стягнення боргу та визнання Договору дійсним.
Клопотання Підприємця щодо допиту свідків відхиляється судом через те, що вчинення подібних процесуальних дій не передбачено імперативними нормами ГПК України.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони відповідно обсягу задоволених вимог. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на Товариство. Товариством при збільшенні позовних вимог за рахунок подання позовної вимоги нематеріального характеру (визнання Договору дійсним) не було додатково сплачено державне мито у розмірі 85 грн., через що означена сума підлягає стягненню з вказаного суб'єкта.
На підставі ст.ст.22, 23, 209, 215, 220, 759-786, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Частково задовольнити позов приватного підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” про відшкодування матеріальних збитків на суму 1'400 грн. В решті позовних вимог - відмовити.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 25'840 грн. та визнання дійсним договору оренди № НОМЕР_2.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 1'400 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 9,17 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 14 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Берізка” на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:1 - Підприємцю
2 - Товариству3 - господарському суду Донецької област