23.07.2020 Справа № 756/10398/14-ц

Номер справи 756/10398/14-ц

Номер провадження 2/756/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Макарової С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особі: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Кривому Розі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Севеко» про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особі: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Кривому Розі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Севеко» про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м.Кривому Розі про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову вказує, що між ним та ОСОБА_2 19.11.1994 року було зареєстровано шлюб.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 12.07.2013 року шлюб розірвано.

В період шлюбу, за спільні кошти подружжя, придбано наступне майно, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , оціночна вартість складає 220200 грн.; однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , оціночна вартість складає 175800 грн., земельну ділянку 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , оціночна вартість - 1206 000 грн. Також в період шлюбу за спільні кошти побудували двохповерховий садовий будинок № 20 загальною площею 392,2 кв.м., житловою площею 169,7 кв.м., оціночна вартість 3842000 АДРЕСА_5 . Окрім того в період шлюбу було придбано два легкових автомобілі « TOYOTACAMRY» д.н. НОМЕР_1 , оціночна вартість автомобіля складає 263 000 грн. та «TOYOTARAV 4» д.н. НОМЕР_2 , оціночна вартість 202520 грн. Вказує, що майно перебуває у заставі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», посилаючись на ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України просив суд поділити вищевказане майно та визнати за ним та за відповідачем по Ѕ частині за кожним на вищевказане майно.

Ухвалою від 31 липня 2014 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою від 31.07.2014 року накладено арешт на автомобіль «TOYOTARAV 4» д.н. НОМЕР_2 . (а.с. 56-57 т.1)

19.09.2014 року до суду надійшли заперечення третьої особи ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії у м.Кривий Ріг» відповідно до яких просили суд в задоволенні позову відмовити, оскільки майно спірне перебуває у них в іпотеці. (а.с.78-100 т.1)

02.03.2015 року на адресу суду надійшло клопотання ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії у м.Кривий Ріг» в якому зазначено, що між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СЕВЕКО» та АТ «Укрексімбанк» були укладені кредитні договори, проте на дату подання клопотання не має діючих кредитних договорів, кредитна заборгованість ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СЕВЕКО» відсутня ,а тому припинили свою чинність і похідні договори забезпечення. (а.с.149-150 т.1)

03.06.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом який судом об`єднано з первісним відповідно до якого просила в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 та гараж НОМЕР_8 , що знаходиться в АДРЕСА_7 , легковий автомобіль «Тойотакамрі» д.н. НОМЕР_1 . За собою просила суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Залишити у спільній власності земельну ділянку площею 0,10 га та садовий будинок площею 392,2 кв.м., розташований по АДРЕСА_8 . Для приведення рівності долей кожного подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості, що складає 221 262 грн. Автомобіль «TOYOTARAV 4» д.н. НОМЕР_2 , оціночною вартістю 202 520 грн. вважає, що не підлягає поділу, оскільки належав їй на праві особистої приватної власності внаслідок дарування та був проданий в період шлюбу. (а.с.174-178 т.1)

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 02.07.2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,10 га та садовий будинок площею 392,2 кв.м., розташований по АДРЕСА_9 . (а.с. 207-208 т.1)

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 21.07.2015 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , квартиру 4 по АДРЕСА_11 , що знаходиться в м .Кривий Ріг, Дніпропетровська область вул. Отто Брозовського, 75, легковий автомобіль «Тойотакамрі» д.н. НОМЕР_1 . (а.с. 9-10 т.2)

25.05.2016 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву відповідно до якої просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя Костенків наступне майно : трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_3 ,; двохповерховий садовий будинок № 20 загальною площею 392,2 кв.м., житловою площею 169,7 кв.м.; легкові автомобілі « TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_1 та «TOYOTARAV 4» д.н. НОМЕР_2 . (а.с.103-11 т.2)

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 гараж площею 18,72 розташований за адресою: АДРЕСА_13 належний йому на праві приватної власності на підставі рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 29.05.2008 року у цивільній справі № 2-2770/08 та зареєстрований на його ім`я КП ДОР «Криворізьке БТІ» на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19947016 від 19.08.2008, зазначивши, що він приблизно в 1986 році збудував спірний гараж. У травні 1994 року виконком Саксаганської районної ради м.Кривого Рогу виніс рішення № 256 від 13.05.1994 року «Про дозвіл користування гаражами, сараями» якими дозволив користування фактично збудованим гаражем АДРЕСА_14 , строком на 5 років з подальшим підтвердженням. Зазначає, що факт забудови спірного гаражу та завершення його будівництва мав місце до укладення шлюбу між сторонами у справі, яке мало місце 19.11.1994 року.

Також просив поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності, між сторонами наступним чином :

визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , та садовий будинок АДРЕСА_15 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки відповідачки в сумі 2943439,86 грн.

В серпні 2016 року ОСОБА_2 також подала заяву про зміну зустрічного позову відповідно до якого просила суд в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на кв. 4, по АДРЕСА_16 , вартістю 992800 грн.; квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 774 600 грн., на житловий будинок за адресою АДРЕСА_17 , загальною площею 40, 6 кв.м., вартістю 800 000 грн., на гараж АДРЕСА_18 , вартістю 49640 грн., легковий автомобіль «Тойота Кемрі» д.н НОМЕР_1 в сумі 456904, 16 грн. Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку 0,1000 га, яка розташовану по АДРЕСА_3 , та садовий будинок АДРЕСА_15 , вартістю 5048000 грн. (а.с. 120-123 т.2)

Ухвалою від 20.01.2017 року по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза та провадження по справі зупинено(а.с.231-232 т.2)

03.08.2018 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. (а.с. 185-191 т.3)

07.11.2019 року після проведення судових експертиз по справі відновлено провадження (а.с. 236 т.3)

03.02.2020 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якої просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя Костенків наступне майно : трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_3 ,; садовий будинок № 20 загальною площею 392,2 кв.м., житловою площею 169,7 кв.м.; легкові автомобілі « TOYOTACAMRY» д.н. НОМЕР_1 та «TOYOTARAV 4» д.н. НОМЕР_2 . (а.с.7-12 т.4)

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 гараж площею 18,72 розташований за адресою : АДРЕСА_13 належний йому на праві приватної власності на підставі рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 29.05.2008 року у цивільній справі № 2-2770/08 та зареєстрований на його ім`я КП ДОР «Криворізьке БТІ» на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19947016 від 19.08.2008.

Поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності між сторонами, наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , та 1/2 частину садового будинок № 20 загальною площею 392,2 кв.м., житловою площею 169,7 кв.м., а іншу 1/2 частину вказаного майна залишити у власності ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 трикімнатної квартиру АДРЕСА_1 ; та на 1/2 частину однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , а іншу 1/2 частину вказаного майна залишити у власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки відповідачки в сумі 58 841 грн. 32 коп, як різницю вартості автомобілів. Зазначає, що відповідно до висновку експерта, вартість автомобіля «TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 складає 318767 грн. 49 коп., а автомобіля «Тойота Кемрі», д.н. НОМЕР_1 - 436450 грн. 14 коп. Отже, частина компенсації, що підлягає сплаті відповідачці (377608, 81 - 318767, 49 грн) = 58841 грн. 32 коп. За відсутності згоди ОСОБА_2 на отримання грошової компенсації, готовий внести вказані кошти на депозитний рахунок суду. (а.с. 7-12 т.4)

25.02.2020 року від ОСОБА_2 також надійшла заява про зміну підстав позову. В своїй заяві ОСОБА_2 вказує, що сторони не можуть дійти згоди стосовно спільного майна. Також зазначала, що спільне користування майном враховуючи відносини, що склалися між сторонами не є можливим , а тому просила суд визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на трикімнатну квартиру 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , загальною площею 57 кв.м., вартістю 400 346 грн.;

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на компенсацію вартості на відчужений ним легковий автомобіль Тойота кемрі, д.н. НОМЕР_1 , в сумі 456 904,16 грн.;

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право вимоги на грошові кошти в сумі 6 969 918, НОМЕР_8 грн. з ТОВ «Торговий дім Севеко», як боргу на користь ОСОБА_2 у вигляді вартості частини майна, три проценти річних, інфляційних втрат, судових витрат.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га розташовану на АДРЕСА_8 та садовий будинок 392,2 кв.м., розташовані по АДРЕСА_8 , загальною вартістю 7003 907 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,5 кв.м., вартістю 431 774 грн.

В порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право вимоги на грошові кошти в сумі 391 487,55 грн. з ТОВ «Торговий дім Севеко», як боргу на користь ОСОБА_2 у вигляді вартості частини майна, три проценти річних, інфляційних витрат, судових витрат. (а.с.24-31)

Ухвалою суду від 27.02.2020 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи ТОВ «Торговий дім Севеко» (а.с. 72-73 т.4)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 первісний позов підтримала з урахуванням уточненої позовної заяви та просила задовольнити, з обставин викладених в позові (а.с. 7-12 т.4) В задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 з своїм представником проти первісного позову заперечували та просили відмовити. Зустрічний позов просили задовольнити з урахуванням заяви від 24.02.2020(а.с. 24-31 т.4)

Представник третьої особи - ПАТ «Державнийекспортно-імпортний банк України» в особіфілії у м. Кривому Розі в судові засідання не з`являвся, подав заяву в якій вказує, що у Банку відсутні претензії до спірного майна, умови кредитних договорів виконано, а тому просили суд проводити розгляд справи без участі їх представника.

Представник третьої особи ТОВ «Торговий дім Севеко» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі третіх осіб.

Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

19.11.1994 року між сторонами зареєстровано шлюб. (а.с. 14 т.1)

Від спільного шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 12.07.2013 року шлюб розірвано. (а.с.15 т.1 ).

За час спільного шлюбу було придбане наступне майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя Костенків:

-трикімнатну квартиру, загальною площею 57,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_19 та зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 16.07.2003 року, зареєстрованого ДП ДОР «Криворізьке БТІ» на підставі витягу про державну реєстрацію прав № 1952836 від 10.11.2003, реєстраційний номер об`єкту 1748855.(а.с.16-18 т.1) Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2161/2162-17 від 30.11.2017 ринкова вартість квартири 400346 грн. (а.с. 110-134 т.3)

- однокімнатну квартиру, загальною площею 42,5 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_20 та зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності від 26.04.2010 року, виданого виконкомом Криворізької міської ради, і зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке БТІ» на підставі Витягу про державну реєстрацію прав № 26110831 від 13.05.2010, реєстраційний номер об`єкту 14934960. (а.с. 23-24 т.1) Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2161/2162-17 від 30.11.2017 ринкова вартість - 431 774 грн. (а.с.110-134 т.3)

- земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (кадастровий №8000000000:78:422:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 , державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 909022, зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909022 від 28.04.2007, виданого на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2006 р. (а.с. 30 т.1; а.с.207-222 т.3 ) Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 24.10.2019 ринкова вартість становить 2433600 грн. (а.с. 202-222 т.3).

Садовий будинок побудовано, загальною площею 392,2 кв.м., з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2010 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та зареєстрованого в Київському БТІ на підставі Витягу про державну реєстрацію права № 28827342 від 28.01.2011 (а.с.31-33 т. 1). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 24.10.2019 ринкова вартість садового будинку, без врахування земельного компоненту становить 4570 307 грн. (а.с. 202-222 т.3);

Також в період шлюбу було придбано автомобілі « TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_1 та «TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 , які і відчужені в період шлюбу, що не оспорювалося сторонами. Разом з тим відповідач ОСОБА_2 посилалася на те, що автомобіль « TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 належав їй на праві особистої власності, однак належних доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надала, а тому суд також визнає автомобіль «TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 , як і автомобіль « TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 . Відповідно до висновку експерта за результатами проведення авто товарознавчої експертизи від 10.08.2017 року середня ринкова вартість автомобіля «TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_1 станом на дату проведення дослідження становить 436450, 14 грн.

Середня ринкова вартість автомобіля марки «TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 , станом на дату проведення дослідження складає 318 767 грн. 49 коп. (а.с.83-91 т.3)

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України, чинного на момент набуття права власності на частину спірного майна і до 31.12.2003 року, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічна норма міститься і в СК України, чинному з 01.01.2004 року, на момент існування спірних правовідносин та вирішення спору.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності ЦК України , положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, які виникли і продовжують існувати після вступу його в силу.

Також згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно дост. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Доказів стосовно придбання перерахованого майна лише за кошти кого-небудь з подружжя суду не надано. Тому, презюмується, що вказане майно придбано за їх спільні кошти, у зв`язку з чим є спільно набутим майном подружжя ОСОБА_6 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини , які визнаються учасниками справи , не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не оспорювала, що гараж площею 18,72, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , а тому враховуючи відсутність спору стосовно даного об`єкта та визнання вказаної обставини відповідачем, суд доходить до висновку, що слід визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 гараж площею 18,72 кв.м., який знаходиться за адресою : АДРЕСА_13 .

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вартість спірного майна відповідно до судових експертиз сторони не оспорювали, крім вартості автомобілів. Відповідач ОСОБА_2 просила при визначенні вартості майна враховувати висновки стосовно вартості автомобілів надані саме ОСОБА_1 , оскільки при їх оцінці були оглянуті автомобілі, а при проведенні судових експертиз , як пояснювала відповідач їх оцінка проведена виходячи з середньої ринкової вартості автомобілів.

Судом встановлений обсяг спільного майна подружжя, що підлягає поділу та прийнята оцінка відповідно до висновків судових експертиз, оскільки експерти попереджалися про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Відповідно дост. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами склалися неприязні стосунки. Як пояснювала відповідач вони не можуть разом користуватися спірним майном, зазначала, що поділ майна між ними по 1/2 за кожним взагалі не вирішить існуючий спір.

В своєму зустрічному позові ОСОБА_2 посилається на те, що 12.12.2011 року вона подала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім Севеко», в якій вказувала на необхідність сплатити їй вартість частини майна у статутному капіталі. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «Севеко» від 12.12.2011 року ОСОБА_2 було виключено зі складу учасників товариства та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів товариства.

Зазначала, що з урахуванням вимог ст.54 Закону України «Про господарські товариства» передбачені виплати вартості частини майна у статутному капіталі на суму 5495 600 грн., мали бути проведені товариством в строк до 12.12.2012 року, проте проведені боржником не були.

Вказує, що обставини невиконання цього грошового зобов`язання у вказаний строк підтверджуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі 904/166/14, яким з ТОВ «Торговий дім Севеко» стягнуто 5495 600 грн. вартості частини майна, 665705,74 грн. трьох процентів річних, 5511485 грн., інфляційних втрат, 3205 грн. витрат зі сплати судового збору, 23971 грн.20 коп. витрат на оплату судової експертизи, а загалом - 11 699 966, 94 грн. Після оскарження рішення в Дніпропетровському апеляційному господарському суді, воно остаточно набрало чинності 29.01.2018 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.01.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Торговий дім Севеко» грошових коштів в загальній сумі 2379 грн. та 3654 грн. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 р. вищевказане рішення скасовано, в позові відмовлено.

05.10.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, скасував рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 року та залишив в силі рішення Саксаганського районного суду м.Кривий Ріг від 15.01.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Торговий Дім Севеко» грошові кошти в сумі 2379000 грн. та 3654 грн. судового збору. Зазначена ухвала залишена без змін Верховним Судом України 29.11.2017 року.

Також ОСОБА_2 зазначала, що в лютому 2018 року на підставі ст.601, 603 ЦК України направила зустрічну вимогу на вимогу кредитора і таким чином заявила про припинення зобов`язання в загальній сумі 2379000 грн. та 3654 грн. судового забору.

В судовому засіданні ОСОБА_2 посилалася на те що з ТОВ «Торговий дім Севеко» рахується зобов`язання на її користь в сумі 9317312,94 грн., яке виникло 12.12.2011 року і мало бути проведено в строк до 12.12.2012 року. Також зазначала, що ОСОБА_1 був директором та засновником ТОВ «Торговий дім Севеко».

Як убачається зі змісту зустрічного позову ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу майна подружжя , визнати за ОСОБА_1 право вимоги на грошові кошти в сумі 6969918, НОМЕР_8 грн. з ТОВ «Торговий дім Севеко», як боргу на користь ОСОБА_2 , а також визнати за нею право вимоги на грошові кошти в сумі 391487,55 грн. з ТОВ «Торговий дім Севеко» як боргу на користь ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_1 суду надала постанову господарського суду Запоріжської області від 09.10.2018 року по справі № 908/1730/18 з якої убачається , що визнано ТОВ «Торговий Дім Севеко» - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Поду В.В.

Ухвалою Господарського суду Запоріжської області від 27.11.2018 року визнано кредиторські вимоги ОСОБА_2 у розмірі 9317312,94 грн. з першою чергою задоволення.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи порушення відносно ТОВ «Торговий дім Севеко» справи про банкрутство, суд в порядку ЦПК України позбавлений можливості поділити майно подружжя ОСОБА_6 у спосіб визначений ОСОБА_2 шляхом визнання за ОСОБА_1 права вимоги на грошові кошти в сумі 6969918,НОМЕР_8 грн. з ТОВ «Торговий дім Севеко» та визнання за ОСОБА_2 право вимоги на грошові кошти в сумі 391487,55 грн., оскільки не підлягають розгляду в одному провадженні вимоги які слід розглядати за різними видами судочинства.

Згідно з ч.1 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки і майна , що є у спільній сумісній власності, і в разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається , що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Цією ж статтею ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 364 цього ж кодексу.

Враховуючи значну кількість нерухомого спільного майна подружжя, суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб поділу майна, як розподіл нерухомого майна між подружжям з урахуванням вартості такого майна й частки кожного із подружжя у спільному майні та доходить до висновку про часткове задоволення як первісного так і зустрічного позову.

Слід розділити майно подружжя ОСОБА_6 наступним чином:

визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв.м., вартістю 400 346 грн. ;

визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину садового будинку, загальною площею 392,2 кв. м., з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, (кадастровий №8000000000:78:422:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 ;

визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,5 кв.м., вартістю 431 774 грн. ;

визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину садового будинку, загальною площею 392,2 кв. м., з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, (кадастровий № 8000000000:78:422:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 .

Згідно ч.2 ст.364 ЦК України передбачено, що якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Як встановлено в ході розгляду справи обидва спірні автомобілі, зареєстровані за кожним з подружжя були відчужені без згоди іншого подружжя, а отже їх не може бути присуджено сторонам у зв`язку з відсутністю у їх власності.

За відсутності факту оспорювання правочинів з відчуження автомобілів, при поділі вказаного майна підлягатиме лише їх вартість, визначена відповідно до висновку експертної оцінки судового експерта.

Відповідно до вказаного висновку, вартість автомобіля «TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 , складає 318767,49 грн., а як і автомобіль « TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_1 - 436450,14 грн. Таким чином загальна вартість двох автомобілів становить 755217,63 грн., а частка кожного подружжя дорівнює 377608,81 грн.

Отже частина грошової компенсації, що підлягає сплаті ОСОБА_2 за автомобілі складає: (377608,81 грн. - 318767, 49 грн.) = 58841 грн. 32. Вказані кошти ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду, про що свідчить квитанція від 28.05.2020 (а.с.79 т.4 ) за № 53006655. Разом з тим враховуючи те, що ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя виділена квартира вартістю 400 346 грн., а ОСОБА_2 виділена квартира вартістю 431 774 грн. (431774 грн. - 400346 грн. = 31428грн.) суд доходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки в сумі 27413 грн. 32 коп. (58841 грн.32 коп. - 31428 = 27413 грн. 32 коп.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Суд вважає, що вищевказаний спосіб поділу майна подружжя ОСОБА_6 є найбільш доцільним для сторін у справі, максимально відповідатиме інтересам сторін.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи з`ясовано, що спірні автомобілі уже відчужені, суд доходить до висновку, що відповідно до ст.158 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалами суду від 21.07.2015 року, та 31.07.2014 року, знявши арешт з автомобілів «TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_1 , «TOYOTA RAV 4» д.н. НОМЕР_2 .

Керуючись, ст. ст. 2, 4, 12,13,76-81,141,158, 228, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_20 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_21 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), треті особі: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Кривому Розі (м.Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, 37), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Севеко» (м.Запоріжжя, вул. Чумаченка, 6) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_21 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_20 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), треті особі: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Кривому Розі (м.Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, 37), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Севеко» (м.Запоріжжя, вул. Чумаченка, 6) про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

садовий будинок, загальною площею 392,2 кв. м., з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 ;

земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, (кадастровий №8000000000:78:422:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 ;

трикімнатну квартиру , загальною площею 57,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19 ;

однокімнатну квартиру, загальною площею 42,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_20 ;

автомобілів «Тойота Кемрі», 2011 року, д.н. НОМЕР_1 , «Тойота Раф-4» д.н. НОМЕР_2 , 2007 року випуску.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_20 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) гараж, площею 18,72 м.кв., розташований за адресою АДРЕСА_13 , належний йому на праві приватної власності на підставі Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 29.05.2008 року у цивільній справі № 2-2770/08 та зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 .

Розділити майно подружжя ОСОБА_6 наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_20 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) право приватної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв.м., вартістю 400 346 грн.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_20 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину садового будинку, загальною площею 392,2 кв. м., з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, (кадастровий №8000000000:78:422:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 .

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_21 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,5 кв.м., вартістю 431 774 грн.

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_21 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину садового будинку, загальною площею 392,2 кв. м., з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 та на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, (кадастровий № 8000000000:78:422:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 .

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_20 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки в сумі 27413 грн. 32 коп.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 липні 2014 року, знявши арешт з автомобіля -легкового універсал «TOYOTA RAV4», 2007 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 .

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2015 року в частині арешту автомобіля марки «ТайотаКамрі», д.н.з. НОМЕР_1 , світло-сірого кольору 2011 року випуску НОМЕР_7 , об`єм двигуна 2362 куб. см, знявши арешт з автомобіля марки «ТайотаКамрі», д.н.з. НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2020 року.

Суддя Н.О. Яценко