Справа №2-237 2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2008 року Сарненський районний суд Рівненської області
під головуванням Судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - МАРТИНЮК І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до Київського державного заводу „ Буревісник" про зобов'язання надати квартиру , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов"язати Київський державний завод „ Буревісник" надати сім"ї позивача квартиру в смт. Клесів Сарненського району Рівненської області - згідно гарантійного листа від 6 вересня 1991 року, виданого його бабі -ОСОБА_2, оскільки житловий будинок останньої було знесено безпідставно.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позовну вимоги підтримала в повному обсязі.
Представники відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 не визнали повністю, пояснили, що зобов'язання відповідача про надання квартири ОСОБА_2 не могло виникнути внаслідок гарантійного листа, який видано неправомочною особою ( філіал „ Моноліт" не мав і не має статусу юридичної особи), за знесений будинок по вул. Дзержинського смт. Клесів Сарненського району Рівненської області власниця отримала компенсацію в повному обсязі, крім цього - у листі, вказаному вище вказані певні обставини з настанням яких має виконуватись зобов'язання ( а саме - будівництво певного будинку, в якому мала бути виділена квартира ), таким чином, з огляду на ці умови, на думку представників відповідача, позов ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки будинок збудовано не було.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов до наступного.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року - цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно пояснення представника позивача - зобов'язальний гарантійний лист було видано ОСОБА_2 у 1991 року, а тому до цих правовідносин застосовується ЦК України 1963 року, згідно ст. 151 якого - в силу зобов'язання одна особа ( боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи певну дію, а саме : передати майно, виконати роботи, сплатити кошти і т. і., а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання .
Із копії гарантійного листа № 242 від 6 вересня 1991 року філіал „ Моноліт" Київського заводу „ Буревісник" зобов"язовувався надати жилу площу ОСОБА_2 після закінчення будівництва та вводу в експлуатацію 30-ти квартирного житлового будинку.
Вказаний лист видано за підписом директора філіалу „ Моноліт" заводу „Буревісник" та голови профкому.
Надані представниками відповідача докази, а саме : статут ДП Київського ДЗ „Буревісник", свідоцтво про державну реєстрацію доводять, що завод „ Моноліт" дійсно є філіалом заводу „ Буревісник" без права юридичної особи, що , також, доводиться Положенням про філію „ Моноліт" ДП КДЗ „ Буревісник", однак, судом не приймаються до уваги пояснення представників відповідача, що гарантійний лист, на який посилається відповідач є недійсним, оскільки виданий особою, що не мала на це повноважень, так як питання про визнання його недійсним до розгляду цієї справи судом ніким із сторін не піднімалось.
Згідно копії свідоцтва про право власності від 22 листопада 1986 - ОСОБА_2 мала на праві власності будинковолодіння за № 42 по вул. Дзержинського смт. Клесів Сарненського району, вартість якого, згідно наданої позивачем довідки становить 9316 крб.
За заявою ОСОБА_2 останній було сплачено грошову компенсацію за знесене будинковолодіння, що доводиться наданими представниками відповідача доказами, а саме : розшифровкою №1 суми по платіжному дорученню № 1513 від 16.10.91 року, реєстраційним списком по ощадному банку м. Сарни, згідно яких остання отримала 7037 крб. 54 коп. на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської районної ради № 136 від 10 червня 1987 року.
Крім цього, у гарантійному листі не зазначено, що філіал „ Моноліт" зобов'язується надати жилу площу ОСОБА_2 саме за знесене будинковолодіння , а тому посилання позивача на це, як на підставу свого позову, суд вважає хибним.
Згідно пояснень представника позивача - останній вважає, що має право на отримання житла від відповідача на підставі гарантійного листа як спадкоємець за заповітом.
Надана позивачем копія свідоцтва про смерть свідчить про те, що спадкоємець -ОСОБА_2 померла 3 вересня 1994 року.
Заповітом від 30 січня 1987 року заповідач ОСОБА_2 все своє майно та все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла позивачу -ОСОБА_1
Однак, згідно ст. 534 ЦК України 1963 року, який був чинним на момент смерті заповідача - ОСОБА_2 - кожний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або частину його одному або кільком особам і т. і.
Із змісту вказаної норми предметом заповіту могло бути лише наявне у натурі майно, а не права або обов'язки , а тому суд вважає, що позивач безпідставно вимагає виконання зобов'язання відповідачем, даного ОСОБА_2, зазначаючи що він має право вимоги до КДЗ „ Буревісник" як спадкоємець останньої.
Крім цього - у вказаному вище листі філіал „ Моноліт" зобов"язовується надати ОСОБА_2 жилу площу, а тому вимога позивача щодо надання його сім"ї квартири ( про яку не зазначалось у листі) саме у смт. Клесів Сарненського району є необгрунтованою.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року - щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом, положення його застосовуються до тих прав і обов'язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки зобов'язання до цього часу не виконані, слід вважати, що вони продовжують існувати до цього часу, а тому регулюються нормами ЦК 2004 року.
Згідно із вимогами ст. ст. 526, 527 ЦК України 2004 року - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до ст. 530 ЦК України - зобов'язання, строк ( термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У гарантійному листі зазначено, що житлова площа ОСОБА_2 буде надана після закінчення будівництва та вводу в експлуатацію 30-ти квартирного житлового будинку - тобто за умови настання певної події.
Із копії рішення № 132 від 9 жовтня 1986 року вбачається, що вказаним рішенням виконавчого комітету Клесівської селищної ради дійсно було виділено земельну ділянку для будівництва 30-ти квартирного будинка по вул. Дзержинського смт. Клесів.
Однак, згідно наданих позивачем листів за підписом директора філіалу „ Моноліт" ( а.с. 17-19) - будівництво цього будинку завершено не було і рішенням № 578 від 20 липня 2005 року Клесівської селищної ради право користування земельною ділянкою, відведеною для будівництва філіалом „ Моноліт" вищевказаного будинку, припинено.
Таким чином, обставини, вказані у зобов'язанні, даному ОСОБА_2, із настанням яких вона мала отримати житлову площу - не наступили.
З огляду на наведене, суд вважає позов ОСОБА_1 безпідставним, а тому таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, ст. ст. 526, 527, 509 ЦК України, керуючись ст. ст. 60, 212-215 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до Київського державного заводу „ Буревісник" про зобов'язання надати квартиру - відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.