ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001073

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля  Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Поперецького О.В., представника відповідача-1 Марщівської І.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м.   Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 07.03.2019 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Залізничного відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області з вимогою визнати постанову про стягнення виконавчого збору ВП   №   53718322 від 26.06.2018 в сумі 144376,56 грн. такою, що не підлягає виконанню, а також повернути безпідставно стягнутий на виконання цієї постанови виконавчий збір в сумі 36000   грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про стягнення виконавчого збору від 26.06.2018 в сумі 144376,56 грн. винесена держаним виконавцем Залізничного відділу ДВС міста Львів Головного ТУЮ у Львівській області Марщівською І.П. у виконавчому провадженні №53718322 по примусовому виконанні виконавчого листа Залізничного районного суду міста Львова у справі №161/6131/16-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАБ КБ «Укрсиббанк» 55710,50 дол.США, що в еквіваленті становить 1403955,13 грн. боргу по кредитному договору та процентах, 18474,02 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 21336,44 грн. судового збору, а всього 1443765,59 грн. Виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі №161/6131/16-ц завершене 26.06.2018 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, ПАТ КБ «Укрсиббанк» за його ж заявою. Позивач зазначає, що 14.01.2019 Залізничний районний суд міста Львова задовольнив його заяву про перегляд заочного рішення та постановив ухвалу, якою скасував заочне рішення від 19.12.2016, яке було підставою для видачі виконавчого листа №161/6131/16-ц від 19.12.2016.  Ухвала від 14.01.2019 уповноваженим представником позивача вручена державному виконавцю 14.02.2019 разом із заявою про скасування постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, завершення виконавчого провадження та повернення стягнутих коштів. Відповідач листом від 22.01.2019 відмовив у вчиненні таких дій, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду №1.380.2019.001073 від 11.03.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цією позовною заявою (том 1 а.с.1-4,73-76). Рішення суду обґрунтоване тим, що питання судового контролю за примусовим виконанням рішення суду, серед іншого і визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, належить до юрисдикції місцевого загального суду, який видав виконавчий документ на примусове виконання свого рішення у цивільній справі, - Залізничного районного суду м.   Львова (постанова про стягнення виконавчого збору винесена в межах виконавчого провадження, відкритого з метою примусового виконання заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова про стягнення з ОСОБА_2 кредиторської заборгованості на підставі виданого цим судом виконавчого листа); КАС України передбачає можливість вирішення адміністративним судом питання про визнання таким, що не підлягають виконанню, лише того виконавчого документа, який видано адміністративним судом. Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 15.01.2020, відповідно до якої скасувала ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019; цю справу направила для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду (том 1 а.с. 146-149).

Ухвалою від 07.02.2020 суд відкрив провадження у справі за цим позовом; з огляду на те, що у цій справі позивач не оскаржував постанову державного виконавця, а просив визнати її такою, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (том 1 а.с.   155-157).

Ухвалою від 06.03.2020 суд замінив відповідача Залізничний відділ Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на правонаступника Залізничний відділ Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – Залізничний ВДВС у м. Львові, відповідач; том 1 а.с. 199-201).

Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву від 03.03.2020 (том   1, а.с.   173-176), просить суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що у зв`язку із надходженням заяви стягувача ПАТ «Укрсиббанк» про повернення виконавчого документи, державний виконавець виніс постанову від 26.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу. Цю постанову учасники виконавчого провадження не оскаржували, тому на підставі пункту 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, котрий підлягає примусовому виконанню. Відповідач вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.06.2018  №53718322 правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 на підставі статей 44,47 КАС України подав заяву від 02.04.2020 про зміну предмета позову (том 1 а.с. 241-244), відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Залізничного відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №   53718322 від 26.06.2018 в сумі 144376,56 грн.;

- зобов`язати Залізничний відділ Державної виконавчої служби у м.   Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повернути протиправно стягнутий виконавчий збір в сумі 144376,56 грн. на виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53718322 від 26.06.2018.

Позивач наполягає на протиправності стягнення з нього виконавчого збору в сумі 144376,56 грн. з огляду на дві обставини: - Залізничний районний суд міста Львова скасував своє ж заочне рішення від 19.12.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» кредиторської заборгованості в сумі 1443765,59 грн., а оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору прийнята в межах виконавчого провадження ВП № 53718322 з примусового виконання скасованого рішення суду; - державний виконавець не стягнув в межах виконавчого провадження ВП № 53718322 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» ані коштів, ані майна.

Відповідач скерував суду відзив від 07.05.2020 на заяву про зміну предмета позову (том   2, а.с.   5-9), просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач скерував суду відповідь на відзив (том 2 а.с. 33-39) та серед іншого додав докази того, що державний виконавець в межах виконавчого провадження ВП   №53718322 не стягував з позивача коштів чи майна, тому підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у оскарженій постанові, не було; отже, ця постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що відповідно до заяви від 02.04.2020 про зміну предмета позову  позивач просить суд вирішити питання про повернення з Державного бюджету України кошти в сумі 144376,56 грн., надміру сплачені з огляду на протиправність постанови про стягнення виконавчого збору №53718322 від 26.06.2018, ухвалою від 12.06.2020 суд залучив до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області в якості співвідповідача (далі – ГУ ДКС України у Львівській області, відповідач-2) (том 2 а.с. 46-49).

ГУ ДКС України у Львівській області подало відзив (том 2 а.с. 54-55), з посиланням на норми статті 45 Бюджетного кодексу України, Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» зазначило, що у випадку прийняття рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 , повернення виконавчого збору в сумі 144376,56 грн. здійснюватиметься органами Казначейства на підставі подання контролюючого органу (Залізничного ВДВС у м.   Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), а не стягнення коштів з бюджету, як про це просить позивач.

Суд заслухав промови учасників справи, з`ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Залізничний районний суд м. Львова 19.12.2016 прийняв заочне рішення №   161/6131/16-ц, яким повністю задовольнив позов публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , стягнув 1443765,59 грн. (55710,50 дол.США, що в еквіваленті становить 1403955,13 грн. боргу по кредитному договору та процентах, 18474,02 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту) (том 1 а.с. 46-47). Згідно відмітки на цьому рішенні суду, таке набрало законної сили 13.03.2017, а 14.03.2017 на його примусове виконання видано виконавчий лист (том 1 а.с. 48).

10.04.2017 державний виконавець Залізничного ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області прийняв постанову ВП №   53718322 про відкриття виконавчого провадження.

В межах виконавчого провадження ВП № 53718322 з боржника ОСОБА_1 кошти чи інше майно на користь сьтягувача не стягувалися (том 2 а.с.61).

У зв`язку із надходженням до Залізничного ВДВС міста Львів заяви стягувача ПАТ «Укрсиббанк» про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець Залізничного ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області на підставі пункту першого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 26.06.2018 прийняв постанову ВП № 53718322 про повернення виконавчого документа стягувачу (том   1 а.с.   49).

Того ж дня, 26.06.2018, державний виконавець прийняв постанову ВП №53718322 про стягнення виконавчого збору, на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постановив стягнути з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчий збір в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, передано стягувачу за виконавчим документом, що становить 144376,56 грн.

30.07.2018 державний виконавець Залізничного ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області прийняв постанову ВП №   56874076 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВП №53718322 від 26.06.2018 (том. 1 а.с.   181,183). 13.11.2018 державний виконавець прийняв постанову ВП №   56874076 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Державний виконавець встановив, що боржник працює в ПАТ «Державний Ощадний банк України», у зв`язку з цим прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 20% з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати загальної суми боргу 144645,56 грн. (том 1 а.с. 187-188).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Залізничний районний суд міста Львова 14.01.2019 прийняв ухвалу №161/6131/16-ц, якою поновив строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та скасував заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 19.12.2016 у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (том 1 а.с. 192).

14.02.2019 представник позивача звернувся до Залізничного ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області із заявою. В цій заяві повідомив про скасування Залізничним районним судом міста Львова заочного рішення від 19.12.2016, у зв`язку з цим просив скасувати постанову ВП №53718322 від 26.06.2018 про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого збору, завершити виконавчі провадження та повернути стягнуті на виконання цих постанов кошти. До цієї заяви представник позивача долучив ухвалу від 14.02.2019 постановлену Залізничним районним судом міста Львова  у справі Залізничним районним судом міста Львова (том 1 а.с. 190-191).

22.02.2019 державний виконавець скерував адвокату позивача лист №4865, повідомив про відсутність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, повернення стягнутих коштів. В листі акцентовано, що постанова про відкриття виконавчого провадження №56874076 не скасована та така сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась (том 1 а.с. 179). 31.10.2019 державний виконавець прийняв постанову ВП №56874076 про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчив виконавче провадження з примусового виконання постанови №53718322 від 26.06.2018 у зв`язку із повним перерахуванням суми виконавчого збору 144376,56 грн. в дохід держави (том 1 а.с. 178).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування:

умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа,  відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу.

Відповідно до норм частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди, які є виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (частини друга, четверта статті 27 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України   "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону №1404-VІІІ).

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені в статті 39 Закону №1404-VІІІ. Так, відповідно до пункту 9 частини цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до норм статті 45 Бюджетного кодексу України:

2. Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

7. Перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з   бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір», є Міністерство юстиції України.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі – Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з   додатком 1   до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм   частини другої   статті 255 Цивільного кодексу України.

При вирішенні спору суд керується такими міркуваннями:

На примусове виконання заочного рішення  у справі №161/6131/16-ц від 19.12.2016, що 13.03.2017 набрало законної сили, Залізничний районний суд м. Львова 14.03.2017 видав виконавчий лист №161/6131/16-ц. Державний виконавець на підстави заяви стягувача 10.04.2017 відкрив виконавче провадження ВП №53718322 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Укрсиббанк» 55710,50 дол.США, що в еквіваленті становить 1403955,13 грн. боргу по кредитному договору та процентах, 18474,02 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 21336,44 грн. судового збору, а всього 1443765,59 грн. У зв`язку з надходженням заяви стягувача, ПАТ КБ «Укрсиббанк» про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець 26.06.2018 прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому цього ж дня, 26.06.2018 державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 144376,56 грн., обгрунтувавши розмір виконавчого збору тим, що ця сума складає 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Правовою підставою цього рішення визначено ст.ст. 3,27,40 Закону №1404-VIII.

Відповідно до обставин цієї справи суд встановив, що:

- в межах виконавчого провадження ВП №   53718322 з боржника ОСОБА_1 кошти чи інше майно на користь стягувача не стягувалися (том 2 а.с.61).

- 14.01.2019 Залізничний районний суд міста Львова скасував заочне рішення №161/6131/16-ц від 19.12.2016, на примусове виконання якого відкрите ВП №   53718322;

В контексті оцінки спірних правовідносин у цій справі суд враховує правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18) висловила правову позицію, відповідно до якої при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. При цьому, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас обраний судом спосіб відновлення прав позивача повинен бути ефективним та призводити до реального повного відновлення порушених прав особи.

Оскільки виконавчий документ, що перебував на виконанні в ВП №53718322, видано на підставі рішення суду, що надалі було скасоване, а в межах цього виконавчого провадження з ОСОБА_1 кошти чи майно на користь стягувача не стягувалися, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для сплати боржником виконавчого збору в сумі 144376,56 грн. Суд вважає, що єдиним ефективним способом захисту прав позивача за обставин цієї справи є скасування постанови державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №53718322 від 26.06.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 144376,56 грн.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині зобов`язання/спонукання Залізничний ВДВС у м.   Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повернути протиправно стягнутий виконавчий збір в сумі 144376,56 грн. на виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53718322 від 26.06.2018, оскільки безпосереднє повернення коштів не належить до компетенції відповідача. Поряд з тим, суд враховує пояснення органу Казначейства про те, що повернення виконавчого збору здійснюється органами Казначейства на підставі подання контролюючого органу. Відповідач, який входить в структуру органів державної виконавчої служби, очолювану Міністерством юстиції України, є органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір». Відтак, з метою повернення ОСОБА_1 зайво сплачених на підставі постанови ВП №53718322 коштів відповідачу слід сформувати подання про повернення з державного бюджету виконавчого збору в сумі 144376,56 грн. ОСОБА_1 , отримавши таке подання, зможе звернутись до місцевого органу Казначейства із заявою про повернення коштів з бюджету.

Підсумовуючи свої висновки, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №53718322 від 26.06.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 144376,56 грн.

Зобов`язати Залізничний відділ Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: 79000, Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 299, ідентифікаційний код 35009206) сформувати подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету виконавчого збору в сумі 144376 грн. (сто сорок чотири тисячі триста сімдесят шість) гривень 56 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: 79000, Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 299, ідентифікаційний код 35009206) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його постановлення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.07.2020.

          Суддя                                                                                         Москаль Р.М.