Справа № 1-149 2008 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 липня 2008 року Сарненський районний суд Рівненської області

під головуванням судді     -        ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при серетарі     -       ОСОБА_1

за участю прокурора     -        БАРБАШОВОЇ О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м.  Сарни справу по обвинуваченню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,  українця,  громадянина України,  ІНФОРМАЦІЯ_4,  не одруженого,     працюючого підсобним працівником ПП ОСОБА_3,  раніше не судимий,

у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1  ст.  185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 25 лютого 2008 року біля 24 год. слідуючи у пасажирському поїзді № 659/660 сполученням Львів-Київ від станції Червоноград до станції Київ,  на під"їзді до станції ОСОБА_5 залізниці,  перебуваючи у вагоні-ресторані цього поїзду умисно,  таємно,  з метою власного використання викрав належний ОСОБА_6 стартовий револьвер марки „ Магнум 4 Р" вартістю 1250 гривень.

Допитаний в суді як підсудний ОСОБА_4 показав,  що вину у скоєнні інкримінованого злочину визнає повністю,  однак забрав пістолет марки „ Магнум 4 Р" не з метою залишеня для власного використання,  а для того,  щоб його не викрали інші особи,  оскільки пістолет був залишений його власником - ОСОБА_6 у вагоні-ресторані. Зі слів підсудного пістолет він мав намір повернути власнику,  а сховав його під одежу,  щоб люди,  що знаходились у вагоні не злякались. Підсудний просить передати його на поруки трудовому колективу,  звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Винність підсудного у вчиненні інкримінованого злочину підтвердилась іншими об"єктивними доказами,  дослідженими і перевіреними в ході судового слідства.

Із оголошених в суді згідно письмової заяви ОСОБА_6 пояснень ( а. с.  22) встановлено,  що він,  слідуючи у пасажирському поїзді № 660 25 лютого 2008 року після 23 години вирішив піти у вагон-ресторан,  в якому познайомився із трьома раніше незнайомими хлопцями,  один із яких повідомив,  що він Славік із Червонограда. Після знайомства ОСОБА_6 дав вказаним особам роздивитись наявний у нього на той момент стартовий пістолет марки „ Магнум 4 Р",  пізніше виявив,  що хлопці зникли,  забравши з собою і пістолет. ОСОБА_6,  згідно пояснень,  почав розшукувати цих осіб з метою повернення пістолета,  під час чого зустрів хлопця із Червонограда,  який повідомив,  що пістолет залишився у інших двох хлопців.

Наявні в матеріалах справи письмові покази ОСОБА_6 стосовно належності йому вказаного вище пістолета доводяться копією товарного чеку та довідкою продавця,  згідно яких ОСОБА_6 2 грудня 2007 року за 1250 гривень було придбано револьвер МЕ-38 № 027814,  який ,  згідно із технічним висновком № 5-445 від 4 жовтня 2005 року вказаний револьвер до вогнепальної зброї не відноситься (ас.  23).

Висновок спеціаліста № 169 від 29 лютого 2008 року за проведеним балістичним дослідженням доводить,  що револьвер „ МЕ-38 Магнум 4 Р",  наданий на дослідження,  не є вогнепальною зброєю,  а являється спортивно-тренувальною зброєю під патрони Флобера калібру 4 мм.

Наявні в матеріалах справи проїзні документи та акт-зняття пасажирів з похзду ( а. с.  14-16) доводять,  що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дійсно слідували у пасажирському поїзді сполученням Львів-Київ 25 лютого 2008 року на місцях 48 вагону №7 та 35 вагону № 12 -відповідно.

Із оголошених в суді згідно письмової заяви ОСОБА_7 пояснень останнього ( а. с.  25) встановлено,  що 25 лютого 2008 року він слідував провідником вагону №7 пасажирського поїзду сполученням Львів-Київ. На станції Червоноград на місце № 48 сів хлопець віком біля 20-25 років,  у якого із собою була сумка-валіза темно-синього кольору. По ходу слідування потягу у вказаного пасажира із іншим незнайомим свідку чоловіком виникла суперечка щодо якоїсь цінної речі. По прибутті на станцію Київ під час прибираня іншим провідником - ОСОБА_8 на третій полці місць 9, 10 було виявлено під матрасом сумку темно-синього кольору - пасажира,  що їхав на місці №48.

Аналогічні пояснення,  дані щодо виявлення сумки темно-синього кольору,  оголошені згідно письмової заяви ОСОБА_8 давались останньою під час встановлення обставин скоєння злочинного діяння підсудним (а. с.  24).

Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 співпадають із даними добутими при огляді сумки-валізи синього кольору,  виявленої,  відповідно до акту-опису забутих речей пасажирів ( а. с.  26) у вагоні №7 поїзду № 660 по прибутті на  ст.  Київ. В ході огляду встановлено,  що у цій сумці,  окрім інших речей,  знаходиться револьвер „ ME 38 Магнум 4 Р" № 027814 ( а. с.  27).

Вартість револьвера,  вказаного у протоколі огляду ,  - 1250 грн. станом на 26.02.08 року встановлено із довідки,  виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 ( а.с.  36).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає доведеною винність підсудного у вчиненні злочину при викладених у вироку обставинах.

Злочинні дії підсудного кваліфіковані вірно за ч.1  ст.  185 КК України,  як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), - і перекваліфікації не потребують.

Обставини,  які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Обставиною,  яка пом"якшує покарання підсудного є активне сприяння розкриттю злочину.

Суд вважає за необхідне не враховувати зазначену у обвинувальному висновку як обставину,  що пом"якшує покарання підсудного - добровільне повернення викраденого револьверу,  оскільки,  згідно досліджених в ході судового слідства доказів револьвер було приховано підсудним у іншому купе вагону № 7,  де він був виявлений у сумці провідниками вагону і переданий працівникам міліції.

Судом не приймається до уваги витяг із протоколу загальних зборів трудового колективу,  в якому працює підсудний та клопотання трудового колективу про передачу підсудного на поруки,  оскільки воно не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1  ст.  47 КК України - особу,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася,  може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства,  установи чи організації за їхнім клопотанням.

Відповідно до  ст.  12 КК України злочин,  вчинений ОСОБА_4 відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Однак,  щире розкаяння передбачає визнання особою факту вчинення злочину,  дійсне,  відверте,  а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині,  щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

ОСОБА_4 хоча і пояснив,  що визнає вину повністю і щиро розкаюється у вчиненому,  але заперечив намір і сам факт викрадення ним пістолету,  а тому таке визнання вини не може вважатись щирим каяттям і сприймається судом як спроба уникнути покарання за скоєне діяння.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи ,  тяжкість злочину,  дані про особу винного,  який вперше притягується до кримінальної відповідальності,  по місцю проживання характеризується як такий,  що не порушує громадський порядок,  суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції частини статті,  за якою його притягнуто до відповідальності із обранням покарання у виді штрафа у розмірі ближче до нижчої межі,  передбаченої для цього виду покарання.

Керуючись  ст.  ст.  323, 324 КПК України,  суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1  ст.  185 КК України,  призначивши покарання у виді штрафу у сумі 510 (п"ятиста десяти) гривень.

Стартовий револьвер марки „ Магнум 4 Р",  який знаходиться на зберіганні у ЛВ на  ст.  Сарни ЛУ на ОСОБА_5 залізниці УМВС України на транспорті - повернути власнику -ОСОБА_6

На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.