Справа № 1-181 2008 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2008 року Сарненський районний суд Рівненської області
під головуванням судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при серетарі - ОСОБА_1
за участю прокурора - БАРБАШОВОЇ О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Сарни справу по обвинуваченню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, , раніше судимого Мукачівським міським судом 14 березня 1996 року за ч.3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, 24 лютого 1997 року за ч.1 ст. 206 КК України до 1 року позбавлення волі, 25 жовтня 2001 року за ч.1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 18 грудня 2001 року за ч.2 ст. 185 до 3 років 6 місяців позбавлення волі, Мукачівським міськрайонним судом 29 липня 2005 року за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області вирок Мукачівського міськрайонного суду від 29.07.05 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, вироком Мукачівського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року засуджений за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України до 4 років 25 днів позбавлення волі, -
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 5 травня 1993 року Ковельським міським судом Волинської області за ч.3 ст. 17, ч.3 ст. 81 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік, 20 травня 1998 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.3 ст. 140 КК України - до 3 років позбавлення волі, 14 листопада 2001 року Володимир-Волинським міським судом за ч.2 ст. 140 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 11 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України до З років 6 місяців позбавлення волі , -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 393 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, який відбуває покарання у виді позбавлення волі у ОСОБА_4 ВК-46 ДДУ ПВП України в Рівненській області з 14 травня 2006 року за попередньою змовою із ОСОБА_2, який відбуває покарання у виді позбавлення волі у ОСОБА_4 ВК-46 ДДУ ПВП України в Рівненській області з 22 липня 2006 року, перебуваючи обоє у стані алкогольного сп"яніння біля 15 години 14 березня 2008 року, перебуваючи з 8 години 30 хвилин на контрагентському об"єкті ТзОВ „ Діброва-Арго" у с Немовичі Сарненського району Рівненської області, де виконували ремонтні роботи на даху стайні №3, самовільно подолали з південної сторони вказаного вище підприємства дротяну огорожу і з метою ухилення від подальшого відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі і переховування від правоохоронних органів, пішки дісталися с. Малинськ Березнівського району, після чого біля 20 години того ж дня сіли на дизель-поїзд сполученням Сарни-Здолбунів на якому прибули у м. Здолбунів.
15 березня 2008 року ОСОБА_2 виїхав зі станції Здолбунів до м. Луцьк Волинської області, після чого, наступного дня дістався до с Городище-2 Луцького району Волинської області, де і переховувався у нежилому будинку на околиці цього села до моменту затримання працівниками ОСОБА_4 ВК-46 21 березня 2008 року.
15 березня 2008 року ОСОБА_3 виїхав зі станції Здолбунів у м. Львів, того ж дня поїздом Львів - Київ виїхав до станції Київ, куди прибув наступного дня, ввечері якого був затриманий працівниками ЛВ міліції на станції Київ-Пасажирський та поміщений в приймальник-розподільник ГУ МВС України в м. Києві, де і перебував до 21 березня 2008 року - до моменту передачі його працівникам ОСОБА_4 ВК-46.
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнали повністю, щиро розкаюються у вчиненому, однак, від дачі показів у судовому слідстві відносно себе відмовились на підставі ст. 63 Конституції України.
Крім повного визнання вини підсудними їх винність у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться об"єктивними доказами, дослідженими і перевіреними в ході судового слідства.
Згідно наказу №32 від 12.02.2006 року голови Державного департаменту України з питань виконання покарань у ОСОБА_4 ВК-46 створено дільниці соціальної реабілітації (а. с. 19).
Договір №3 від 2 січня 2008 року ( ах 22) доводить, що ОСОБА_4 ВК-46 та ТзОВ „ Діброва-Арго" згідно умов цього договору домовились про надання виправною колонією в розпорядження товариства робочої сили з числа спецконтингенту для господарських робіт.
Проведеною комісійною перевіркою товариства „ Діброва-Арго" визнано за можливе працевлаштування засуджених ОСОБА_4 ВК-46 на вказаному підприємстві (а.с. 20).
Копія розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили від 11 квітня 2006 року доводить, що вирок, постановлений відносно ОСОБА_3, яким йому призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі вступив у законну силу і згідно із рішенням комісії з питань розподілу і направлення та переведення для відбування покараня осіб, засуджених до позбавлення волі ОСОБА_3 визначено вид установи середнього рівна безпеки для осіб, які раніше перебували у місцях позбавлення волі (а.с. 30).
Копія розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили від 10 червня 2006 року доводить, що вирок постановлений відносно ОСОБА_2, яким йому призначено покарання у виді 4 років 25 днів позбавлення волі вступив у законну силу і згідно із рішенням комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб, засуджених до позбавлення волі ОСОБА_2 визначено вид установи середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання ( а.с. 39).
Згідно наявних в матеріалах справи постанов ( а.с. 24, 33) засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, які зарекомендували себе з позитивної сторони переведено до дільниці соціальної реабілітації.
Засуджений ОСОБА_2 наказом від 16 липня 2007 року призначений різноробочим на дільницю соціальної реабілітації ( а.с. 40), ОСОБА_3 наказом від 2 січня 2008 року призначено робітником будівельної бригади на дільницю соціальної реабілітації (а.с. 31).
Рознарядка на вивід засуджених ДСР на роботу з 10 березня по 15 березня 2008 року ( а.с. 49) та журнал обліку засуджених, які виходять за межі дільниці соціальної реабілітації ( а.с. 50) доводять, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 березня 2008 року з 8 години перебували на контрагентських роботах у ТзОВ „ Діброва-Арго".
Факт відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 березня 2008 року на території підприємства „ Діброва" доводиться рапортом молодшого інспектора нагляду безпеки ОСОБА_5, який , відповідно до відомості про забезпечення нагляду перебував у складі чергової зміни на добу з 8 години 14 березня 2008 року (а.с. 47).
В ході огляду місця події - території ТзОВ „ Діброва-Арго" встановлено, що територія товариства знаходиться у с Немовичі Сарненського району, має огорожу, на якій слідів проривів, підкопів і т.і. не виявлено (а.с. 7-8).
Із оголошених в суді на підставі ст. 306 КПК України показів свідка ОСОБА_6 (а.с. 62) встановлено, що в середині березня 2008 року до свідка по місцю його проживання з"явився родич останнього - ОСОБА_2, який повідомив, що звільнився з місць позбавлення волі, після чого став деякий час проживати у будинку свідка. Через декілька днів свідку стало відомо, що ОСОБА_2 здійснив втечу з місць позбавлення волі, після чого підсудний залишив будинок свідка і пішов жити у будинок в якому ніхто не живе, який знаходиться у с Городище-2 Луцького району Волинської області.
Факт проживання ОСОБА_2 у будинку ОСОБА_6 на досудовому слідстві підтвердила, також, свідок ОСОБА_7, покази якої, згідно письмової заяви останньої, оголошено в судовому слідстві (а.с. 64).
Довідка № 10/2-1252, видана ОСОБА_4 ВК-46 доводить факт затримання 21 березня 2008 року ОСОБА_2 у с Городище Луцького району Волинської області (ах. 58).
В ході огляду місця події-будинку поблизу с Городище-2 Луцького району Волинської області встановлено, що вказаний будинок є нежилим, знаходиться на відстані одного кілометру від вказаного вище населеного пункту (а.с. 61).
Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що ним в складі групи був затриманий ОСОБА_2, який перебував у с Городище-2 Волинської області. Свідок показав, що вказані події відбувались 21 березня 2008 року.
Із рапорту міліціонера приймальника-розподільника ГУ МВС України у м. Києві (а.с. 70) та постанови про затримання особи, яку запідозрено у занятті бродяжництвом (ах. 69) встановлено, що 16 березня 2008 року до вказаного приймальника доставлено громадянина, який назвався ОСОБА_9. Постанова про звільнення з приймальника-розподільника доводить, що громадянин, який назвався ОСОБА_9 є ОСОБА_3, який 20 березня 2008 року конвойований до ОСОБА_4 ВК-46 (ах. 72).
Згідно довідки № 10/2-1251 - ОСОБА_3 було доставлено 21 березня 2008 року до ОСОБА_4 ВК-46 із приймальника-розподільника ГУ МВС України м. Києва (а.с. 57).
Свідок ОСОБА_10 підтвердив в суді факт перебування ОСОБА_3 у приймальнику-розподільнику ГУ МВС м. Києва, звідки його у супроводі свідка було доставлено по місцю відбуття покарання - ОСОБА_4 ВК-46.
Аналогічні покази дав у суді свідок ОСОБА_11
Оцінивши зібрані по справ докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність підсудних у вчиненні інкримінованого злочину при викладених у вироку обставинах.
Злочинні дії підсудних вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст. 393 КК України , як втеча з місця позбавлення волі, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вчинена за попередньою змовою групою осіб, - і перекваліфікації не потребують.
Призначаючи покарання підсудним , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 ВК-46 характеризуються позитивно.
Обставинами, які обтяжують покарання обох підсудних є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп"яніння, рецидив злочинів.
Відповідно до ч.4 ст. 67 КК України судом не враховується вказана у обвинувальному висновку така як обтяжуюча покарання підсудних обставина - вчинення злочину групою осіб, оскільки ця обставина є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію.
Обставинами, які пом"якшують покарання як ОСОБА_2 0.0., так і ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи , дані про особу винних, які раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності, тяжкість вчиненого злочину, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою підсудних притягнуто до відповідальності.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 393 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2006 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років три місяці.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 393 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2006 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років три місяці.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.
На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими - у той же строк, з моменту отримання копії вироку.