Справа № 236/2354/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       21 липня 2020 року Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевська І.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 (в інтересах якої діє адвокат Лозинська Оксана Олександрівна) до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та додані до позову матеріали,

ВСТАНОВИВ:

       20.07.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (в інтересах якої діє адвокат Лозинська Оксана Олександрівна) до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису, вчиненого 15.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., № за реєстром 7353, про стягнення з позивачки на користь АТ «Банк Форвард» грошових коштів на загальну суму 40837,72 грн. таким, що не підлягає виконанню.

       Позов пред`явлено до юридичної особи – АТ «Банк Форвард», місцезнаходженням якої за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначена адреса: 01032, м. Київ (Голосіївський район), вул. Саксаганського, буд.105.

       У позовній заяві як аргумент на обґрунтування територіальної підсудності позову саме Краснолиманському міському суду Донецької області зазначено, що ОСОБА_1 є працівником РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», філія вказаного Товариства розташована у м. Лиман Донецької області, приватним виконавцем звернено стягнення на заробітну плату позивачки, а відтак, місцем виконання виконавчого напису є м. Лиман Донецької області.

       За змістом ст. 185 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України при вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє дотримання встановлених правил підсудності.

       Правила підсудності справ регламентовано нормами гл. 2 розд. I ЦПК України.

       Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду, вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

       Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), згідно з якою кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

       За змістом ст. 27 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом; позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

       Водночас згідно з правилами ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

       Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 90 Закону України «Про нотаріат»).

       Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

       Ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

       З наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що поняття «місце виконання рішення» охоплює місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходження боржника - юридичної особи, місцезнаходження майна боржника.

        ОСОБА_1 з вказаним позовом має право звернутися за місцезнаходженням відповідача в порядку ст. 27 ЦПК України, або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, що передбачено ч. 12 ст. 28 ЦПК України.

       До позовної заяви додана копія ухвали судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03.03.2020 року у справі № 236/2780/20, якою було вжито заходів забезпечення позову  ОСОБА_1  до АТ «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (до подання цього позову), шляхом зупинення виконання на підставі оспорюваного виконавчого документа.

       При цьому згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана, в тому числі, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів (ч.4 ст. 152 ЦПК України).

       Таким чином, позивачка вже скористалась правом вибору територіальної юрисдикції відповідного суду (ч. 12 ст. 28 ЦПК України), вважаючи місцем виконання виконавчого напису нотаріуса Центральний район м. Маріуполя, а судом, якому підсудна цивільна справа за її позовом – Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

       Отже, цивільна справа не підсудна Краснолиманському міському суду Донецької області, а відноситься до підсудності Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

       Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

       З огляду на це, суддя вважає за необхідне з метою дотримання правил підсудності, для забезпечення справедливого розгляду позову ОСОБА_1 судом, встановленим законом, передати справу № 236/2354/20 на розгляд до Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

       Керуючись ст. 27, 30, 31 ЦПК України, суддя,

       ПОСТАНОВЛЯЄ:

       Цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 (в інтересах якої діє адвокат Лозинська Оксана Олександрівна) до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи -  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню  - передати на розгляд іншого суду – Жовтневого районного суду м. Маріуполя (місце розташування: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 31).

       Копію цієї ухвали направити на адресу позивачки ОСОБА_1 .

       Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

       Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

       Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

       Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження судового рішення продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя -