У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Мясоєдової Т.М.,,
суддів - Даніла Н.М.,
- Сінані О.М.
при секретарі - Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Миколаївської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки, третя особа – Національна спілка Журналістів України, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року позов Миколаївської селищної ради задоволений частково. ОСОБА_4 зобов’язаний повернути Миколаївській селищній раді Сімферопольського району самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0313 га. по вул. Морській, 28 в с. Миколаївка Сімферопольського району шляхом демонтажу збірно-роздрібного будинку, площею 126,6 кв.м. та допоміжних приміщень, площею 14 кв.м. У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Зазначає, що суд необґрунтовано зазначив, що ділянка повинна знаходитись у загальному користуванні, суд не прийняв до уваги наявність дозволу на розміщення будинків на спірній ділянці, рішення ради про надання дозволу на підготовку технічної документації по оформленню земельної ділянки в оренду 2004 року, рішення ради про відмову відповідачеві у затверджені технічної документації 2007 року, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя 2008 року про визнання дій Миколаївської селищної ради протиправними та скасування рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та його представника, яки підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника Миколаївської селищної ради та представника ОСОБА_3, ОСОБА_2, яки заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 30.01.2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками бази відпочинку „Чайка” за адресою: Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул. Морська, 28, розташованої на земельній ділянці, що належить Миколаївській селищній раді.
На території зазначеної бази ОСОБА_4 самовільно використовує земельну ділянку, площею 0,0313 га., на якої розташований збірно-розбірний будинок, площею 126,6 кв.м. та допоміжні приміщення, площею 14 кв.м.
Задовольняючи позовні вимоги Миколаївської селищної ради, місцевий суд виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. 212 ЗК України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Окрім того суд виходив з того, що за відомостями Сімферопольського БТІ право власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно за адресою: Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул. Морська, 28 не зареєстровано, а тому він не має право на користування земельною ділянкою, на якій розташований збірно-розбірний будинок.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені особи не мають права вимагати звільнення спірної земельної ділянки, оскільки користуються нею всупереч вимогам ст.ст. 125, 126 ЗК України без документу, що посвідчує їх право власності чи користування цією ділянкою.
З такими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 року скасовано постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 06.08.2008 року про визнання протиправними дій Миколаївської селищної Ради Сімферопольського району АР Крим щодо відмови ОСОБА_4 у затвердженні технічної документації з землеустрою у частині складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, розташовану на території бази відпочинку „Чайка” по вул. Морська, 28 смт. Миколаївка Сімферопольського району.
Відповідно до вимог ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, в тому числі у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 року встановлена відсутність прав ОСОБА_4 як на земельну ділянку за вказаною адресою так і на збірно-розбірний будинок.
Також зазначеною постановою встановлено, що земельна ділянка, площею 0,56 га. по вул. Морський, 28 в смт. Миколаївка, база відпочинку „Чайка” до 07.01.2005 року перебувала в оренді АПК „Степ”, який є правонаступником колгоспу „Шлях Леніна”. На цей час земельна ділянка фізичним та юридичним особам в оренду Миколаївською селищною радою Сімферопольського району АР Крим не передавалась.
Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 15 січня 2010 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: