У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді – М'ясоєдової Т.М.
суддів - Даніла Н.М.,
- Сінані О.М.,
при секретарі - Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сімферопольської міської ради про визнання права на жилу площу, третя особа Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя” та за зустрічним позовом ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, вселення, треті особи: ОСОБА_4, Сімферопольська міська рада, Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя”, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселення вселення, треті особи: Служба у справах сім’ї та молоді Сімферопольської міської ради, ОСОБА_3, Сімферопольська міська рада, Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя”, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 14 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 14 січня 2010 року ОСОБА_2 в позові відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені. ОСОБА_2 зобов’язаний усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні АДРЕСА_1 шляхом звільнення квартири. Виселено ОСОБА_2 з квартири та вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на проживання лише після отримання громадянства України, у зв’язку з роботою в Росії не мав можливості вирішити питання реєстрації, суд не звернув увагу на те, що спір виник до розірвання шлюбу, зазначив що ніколи не чинив перешкоди по вселенню дружини у квартиру, з квартири вона виселилась добровільно. Також вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин ст. 157 ЖК України, оскільки зазначена норма регулює порядок виселення членів сім’ї власників житла квартир.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, яки підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 знаходиться на балансі Комунального підприємства „Житло-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя”. На час розгляду справи наймачем квартири є ОСОБА_4, окрім неї в квартирі також зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_5
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 15.12.2000 року по 29.04.2009 року знаходились у шлюбі, від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час шлюбу позивач, який проживав в Росії та мав реєстрацію і громадянство Російської Федерації, приїжджав у спірну квартиру та до своїх родичів у с. Верхнекурганне Сімферопольського району. Після отримання громадянства України ОСОБА_2 був зареєстрований по АДРЕСА_3.
Спір щодо реєстрації позивача виник між сторонами після припинення шлюбних відносин і розірвання шлюбу внаслідок вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру. У зв’язку з конфліктною ситуацією ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були вимушені виїхати з спірної квартири.
З метою довести обґрунтованість своїх позовних вимог та відсутність іншого житла, позивач був знятий з реєстрації в с. Верхнекурганне.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не отримав згоди наймача спірної квартири на своє вселення та реєстрацію, мав постійну реєстрацію за іншою адресою, у зв’язку з чим за змістом ст.ст. 64, 65 ЖК України не може бути визнаний членом сім’ї наймача квартири АДРЕСА_2, належних та допустимих доказів постійного проживання в цій квартир суду не надав.
Задовольняючи зустрічні позови, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 самоправно зайняв жиле приміщення, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 116 ч. 3 ЖК України, підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення та прав відповідачів на користування квартирою 40 по вул. Кечкеметській, 101 в м. Сімферополі.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія судів та вважає, що вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки до спірних правовідносин помилково застосовано ст. 157 ЖК України, якою врегульований порядок виселення членів сім’ї власника жилого будинку (квартири), посилання на неї підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, що не є підставою для скасування судового рішення та задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування судового рішення, оскільки право на вселення в квартиру інших членів сім’ї надано наймачу ст. 65 ЖК України, доказів, достатніх для висновку про постійне проживання ОСОБА_2 разом з наймачем в квартирі АДРЕСА_2 та ведення з ним спільного господарства позивачем не надано, позовні вимоги в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 заявлені його матір’ю ОСОБА_3
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Київського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: