Справа №2-257/2010р.

                                                                 РІШЕННЯ

                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 року                                                                                

    Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

             головуючої судді:                     Гриценко І.Г.

            при секретарі:                            Казьміревській Л.В.  

    за участю представника позивача ОСОБА_1,

                             представника відповідача ОСОБА_2

             представника третьої особи ОСОБА_3

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації, визнання права власності, -

                     ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації.

Позивач просить винести рішення, яким скасувати реєстрацію автомобіля мікроавтобус – D марки «FORD TRANSIT» 1995 року випуску, р.н. НОМЕР_1  на ім’я ОСОБА_7, витребувати даний автомобіль з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і стягнути з відповідачів судові витрати, посилаючись на те, що позивачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АВС058421, виданого Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області 22.01.2008 р.
належав мікроавтобус-D марки "FORD TRANSIT" 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.01.2008  року позивач оформив  довіреність  на  право управління і розпорядження вказаним вище автомобілем на ім'я ОСОБА_5 строком на п'ять років. Довіреність була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8  На підставі непорозумінь, що виникли між позивачем та відповідачем, ОСОБА_4 змушений був скасувати довіреність та повідомив про це відповідача з проханням повернути вище вказаний автомобіль. Позивачу також стало відомо,  що спірний автомобіль був зареєстрований на жінку відповідача – ОСОБА_6

На  протязі  двох  місяців  відповідач  не  повернув автомобіль  та повертати його не бажає, тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та майнових інтересів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги збільшила, і просила також визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль мікроавтобус – D марки «FORD TRANSIT» 1995 року випуску, р.н. НОМЕР_1. Позивач та його  представник суду пояснили, що 26.01.2008 року ОСОБА_4 оформив доручення строком на 5 років на право управління і розпорядження мікроавтобусом «Форд Транзит» на ім’я відповідача ОСОБА_5 без права продажу даного автомобіля. ОСОБА_5 отримавши доручення продав даний автомобіль згідно договору комісії  своїй дружині ОСОБА_6 за 260,33 грн., з яких 210 грн. – комісійна винагорода, а вартість автомобіля 50,33 грн. Тому позивач вважає, що така ціна автомобіля не є дійсною, що автомобіль коштує  значно більше. Пояснили, що ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з вимогою повернути автомобіль, однак останній відмовився. Тоді позивач 03.04.2009 року звернувся до нотаріуса та скасував дану ним генеральну довіреність видану на ім’я відповідача ОСОБА_5, про що останній був повідомлений нотаріусом. Навіть після цього, відповідач ОСОБА_5 відмовився повертати автомобіль. Також пояснили, що згідно доручення, ОСОБА_5 мав право продати автомобіль НОМЕР_2, та повернути кошти за продаж автомобіля ОСОБА_4 Ринкова вартість автомобіля на той час складала 9000 доларів  США, і саме за таку ціну відповідач мав продати автомобіль. ОСОБА_5 повернув ОСОБА_4 тільки 6000 доларів США, а решту сказав що поверне пізніше. ОСОБА_5 написав розписку про те, що зобов’язується повернути 3000 доларів США за проданий автомобіль, але в розписці він не написав кому мав повернути кошти. Видаючи доручення, позивачем було запропоновано відповідачу ОСОБА_5, що коли машина буде відчужена за 9000 доларів США, то ОСОБА_5 має цю суму повернути позивачу. Також представник позивача пояснила, що позивач звертався в 2009 році в суд з позовом до відповідачів про повернення боргу згідно розписки про повернення 3000 доларів США, але позови по заяві позивача були залишені без розгляду.

Потім в судовому засіданні позивач і його представник пояснили, що позивач свій автомобіль не продавав, грошей не отримував від ОСОБА_5 а просто був з ним знайомий і дав йому нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження зі всіма правами в тому числі продажі автомобіля.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, заперечив щодо його задоволення. Пояснив, що він купив у ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_2 за 9000 доларів США, та з ним розрахувався за придбаний автомобіль повністю, однак договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був, він не отримав розписки від ОСОБА_4 про отримання ним грошей від нього, а ОСОБА_4 отримавши від нього гроші, оформив 26.01.2008 року на його ім’я генеральне доручення та передав ключі від автомобіля. Згідно генерального доручення йому надано усі права на розпорядження автомобілем, що вказані в дорученні, в тому числі (продати автомобіль, обміняти, здати в оренду, позичку, тощо).

Він відповідно до доручення 22.06.2008 року продав автомобіль НОМЕР_2 по договору комісії на ім’я ОСОБА_7

Також пояснив, що розписку на 3000 доларів США в якій не сказано кому він зобов’язується повернути гроші, він писав не ОСОБА_4, але останній використовує її доказуючи, що ця розписка адресована йому.

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнала, суду пояснила, що вони з чоловіком повністю розрахувалися за придбаний у ОСОБА_4 автомобіль  НОМЕР_2, і що по договору комісії від 13.06.2008 року вона стала власником даного автомобіля.

Також відповідачі пояснили, що вони раніше по роботі були знайомі з позивачем. Але безкоштовно ніколи позивач не передав би їм для розпорядження свій автомобіль вартістю 9000 тисяч доларів США, та не видав би доручення на право розпорядження в тому числі на право продажі автомобіля. Просили в задоволенні позову відмовити, оскільки автомобіль був придбаний ОСОБА_7 12.06.2008 року, а позивач скасував доручення видане ОСОБА_5 03.04.2009 року.    

Представник МРЕВ ДАІ позовні вимоги не визнала, вважає, що вимоги позивача про скасування реєстрації спірного автомобіля підвідомчі розгляду не даним судом, а адміністративним судом. Також пояснила, що порушень при постановці на облік транспортного засобу згідно договору комісії на ім’я ОСОБА_7 не виявлено, тому автомобіль, що є предметом спору МРЕВ зареєстровано на ім’я ОСОБА_7

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника МРЕВ ДАІ, та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування реєстрації мікроавтобус – D марки «FORD TRANSIT» 1995 року на ім’я ОСОБА_7 підлягають закриттю провадженням, оскільки не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду адміністративним окружним судом, так як згідно даних вимог вказана дія підлягає проведенню органом владних повноважень – Управлінням державтоінспекції ГУМВС України у Вінницькій області, і крім того не допускається розгляд в одному провадженні вимог в порядку цивільного та адміністративного судочинства.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про  витребування автомобіля з чужого незаконного володіння та визнання права власності суд вважає, що необхідно відмовити з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 26.01.2008  року позивач ОСОБА_4 на ім’я відповідача оформив довіреність, згідно якої надав ОСОБА_5 право розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здати в оренду, позичку) належний позивачу автотранспортний засіб марки «FORD TRANSIT», мікроавтобус – D, 1995 року випуску, р.н. НОМЕР_1, строком на 5 років. Для цього надав право керувати даним автомобілем, представляти його інтереси в органах нотаріату, ДАІ або будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією та відчуженням транспортного засобу, та інші права.

  12.06.2008 року автомобіль НОМЕР_3 був знятий з обліку і на підставі договору комісії даний автомобіль зареєстровано на ім’я відповідача ОСОБА_6

   03.04.2009 року позивач ОСОБА_4 через нотаріуса скасував довіреність яка була видана ним 26.01.2008 року на ім’я ОСОБА_5 на право розпорядження від його імені (продати, обміняти, здати в оренду, позичку) автомобіль НОМЕР_3 строком на 5 років.

Після скасування 03.04.2009 року доручення виданого на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_4 звертався з позовною заявою до Вінницького районного суду про повернення 3000 доларів США, з посиланням на те, що ОСОБА_5 продав автомобіль НОМЕР_3 на підставі його довіреності за 9000 доларів США, з яких 6000 доларів США йому повернув, а 3000 доларів США не повернув.

Вказаний позов на підставі заяви ОСОБА_4,  ухвалою суду від 21.01.2009 року залишено без розгляду.

Судом  з пояснень  сторін  встановлено, що з позовом про  стягнення  з  ОСОБА_5 3000 доларів США на підставі розписки зверталась ОСОБА_9 – дружина позивача, але по справі дана позовна заява за заявою ОСОБА_9 залишена без розгляду.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст.321 ч.1 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд вважає, що ОСОБА_7 являється законним власником автомобіля НОМЕР_3, оскільки з акон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, і по даних МРЕВ відповідно до договору комісії спірний автомобіль зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7

Тому, жодних підстав для витребування автомобіля НОМЕР_3 у ОСОБА_6 та визнання за ОСОБА_4 права власності на вказаний автомобіль немає.  

         Суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 скасував доручення на ім’я ОСОБА_5 для розпорядження автомобілем, котрий був зареєстрований за позивачем  03.04.2009 року, тобто більше чим через 9 місяців як ОСОБА_7 набула на законних підставах право власності на спірний автомобіль, тому позовні вимоги позивача не доведені і не підтверджуються доказами, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст.321, 328, 387 ЦК України, керуючись ст. 10, 11,15,60, 209, 212, 214, 215   ЦПК України, суд, -

                ВИРІШИВ:

В задоволені позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: