П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року місто Київ

справа № 758/3005/18

апеляційне провадження № 22-ц/824/5551/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду міста Києва у складі судді Захарчук С.С. від 6 листопада 2019 року у справі за поданням приватного виконавця Авторгова Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов А.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 на строк до виконання нею зобов`язання за виконавчим документом № 758/3005/18 від 1 лютого 2019 року, виданим Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість частини автомобіля у розмірі 199 850 грн., посилаючись на те, що боржниця не здійснює виконання за вказаним виконавчим листом, незважаючи на вжиті до неї заходи примусового виконання.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 6 листопада 2019 року подання задоволено. Тимчасово обмежено громадянку України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань за рішенням Подільського районного суду міста Києа від 18 грудня 2018 року про стягнення в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартості частини автомобіля PorscheCayenne, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 199 850 грн. та 1 998 грн. 50 коп. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржниці у праві виїзду за межі України. Скаржник зазначає, що приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржниці від виконання зобов`язань, що є обов`язковим при зверненні до суду з даним подання, а наявність судового рішення не можна вважати підставою для обмеження у праві виїзду за межі України; сторони виконавчого провадження мають низку невирішених судових справ, які безпосередньо впливають на виконання рішення суду про стягнення

компенсації вартості Ѕ частки у спільному майні; рішення суду боржницею не виконується у зв`язку з відсутністю грошових коштів, а на погашення заборгованість частинами стягувач не погоджується.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов А.М. зазначає, що боржниця свідомо ухиляється від виконання рішення суду, а тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для обмеження її у праві виїзду за межі України.

ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.

Учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з впровадженням карантинних заходів. Також заявник просила долучити копії квитанцій про часткове виконання зобов`язань боржницею.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що воно необґрунтоване та не підлягає задоволенню. Скаржником неодноразово подавалися аналогічні клопотання на підтвердження яких не додано жодного доказу, не зазначено, яким чином карантинні заходи не дозволяють скаржнику або її представнику зв`язатися до суду.

З урахуванням положень частини 4 статті 270 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговом А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58516429 з примусового виконання виконавчого листа № 758/3005/18, виданого 1 лютого 2019 року Подільським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя вартість частини автомобіля Porsche Cayenne, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 199 850 грн.

В цей же день приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговом А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58517028 з примусового виконання виконавчого листа № 758/3005/18, виданого 1 лютого 2019 року Подільським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 1 998 грн. 50 коп.

Постановою приватного виконавця Авторгова А.М. від 1 березня 2019 року виконавчі провадження № 58516429 та № 58517028 об`єднано в зведене виконавче провадження № 58517626 (далі - ВП №58517626).

Вказані постанови отримані ОСОБА_1 5 березня 2019 року.

З метою виявлення майна ОСОБА_1 , приватним виконавцем направлялись запити до банківських установ, Територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в місті Києві Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України.

З наданих відповідей на вищевказані запити убачається, що транспортні засоби за боржницею не зареєстровані; грошові кошти на банківських рахунках для виконання вимог приватного виконавця відсутні; боржниці виданий паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2010 року та паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 15 серпня 2017 року.

13 березня 2019 року приватним виконавцем направлявся виклик боржниці на 25 березня 2019 року об 11 год. 00 хв. та було зобов`язано ОСОБА_1 надати: письмові

пояснення щодо невиконання рішення суду, відомості про доходи та місце роботи, копії правовстановлюючих документів на належне на праві власності майно, тощо.

Зазначений виклик ОСОБА_1 отримала 21 березня 2019 року, проте до приватного виконавця не з`явилась, вимоги не виконала, про що приватним виконавцем складено акт від 25 березня 2019 року.

В добровільному порядку рішення суду не виконано.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали подання свідчать про те, що боржниця ОСОБА_1 ухиляється від покладених на неї обов`язків, у зв`язку з чим рішення суду не виконано.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" наведені процесуальні права виконавців при здійсненні виконавчого провадження.

Так, згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Так, пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення, встановлених частиною 3 статті 12 ЦПК України.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговом А.М. вчинялися передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії по примусовому виконанню рішення суду.

У строк, наданий на самостійне виконання, боржницею рішення суду не виконано, станом на момент постановлення ухвали судом першої інстанції, будь-яких документів від боржниці стосовно виконання рішення не надходило.

Доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржниці від виконання зобов`язань, що є обов`язковим при зверненні до суду з даним подання, а наявність судового рішення не можна вважати підставою для обмеженні у праві виїзду за межі України є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а враховуючи тривалий час невиконання судового рішення,

обізнаність боржника про його наявність, навпаки, свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Також суд враховує, що автомобіль Porsche Cayenne, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за який ОСОБА_1 повинна була сплатити Ѕ його вартості ОСОБА_3 , проданий, проте жодних коштів стягувачу не повернуто.

Посилання у апеляційній скарзі на відсутність у ОСОБА_1 грошових коштів для виконання рішення та ненадання стягувачем згоди на розтрочення виконання зобов`язання є безпідставними та не підтверджені жодними доказами, а тому відхиляються колегією суддів.

Доводи скаржника про те, що сторони виконавчого провадження мають низку невирішених судових справ, які безпосередньо впливають на виконання рішення суду про стягнення компенсації вартості Ѕ частки у спільному майні не є належним підтвердженням тієї обставини, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, оскільки таких доказів суду не надано.

Надані представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції докази часткового погашення заборгованості колегією суддів не досліджуються, оскільки такі оплати здійснені вже після постановлення ухвали суду першої інстанції.

Також колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовить пришвидшення виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 6 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 14 липня 2020 року.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова