Справа № 522/21807/19

Провадження № 2/522/2991/20

УХВАЛА

22 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

       головуючого – судді Чернявської Л.М.,

       за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання представника відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про закриття провадження у цивільній справі,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеська міська рада, в яких просить про визнання права власності.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження у справі, встановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

25 березня 2020 року від представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду надійшов відзив (в порядку ст. 178 ЦПК України).

26 березня 2020 року від представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, оскільки вважає позовну заяву такою, що подана з пропуском позовної давності (в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України).

       В той же день, тобто 26 березня 2020 року від представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду надійшла заява про закриття провадження у справі (в порядку ч. 3 ст. 255 ЦПК України).

В обґрунтування вказаної заяви, представник відповідача зазначив, що у 2017 року Приморським районним судом м. Одеси відкрито провадження по справі № 522/3453/19 за позовом ОСОБА_1 до департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 53,8 кв.м., що було в комунальній власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2018 року залишено без змін. Зазначене рішення набуло законної сили. Так, на думку департаменту комунальної власності позивач зловживає процесуальними правами, оскільки ОСОБА_1 раніше було подано позов до цього ж відповідача з самим предметом та з тих самих підстав.

30 березня 2020 року на електронну пошту суду від представника ОСОБА_1 адвоката Гузь Г.В. надійшла відповідь на відзив Департаменту комунальної власності ОМР на позов.

20 липня 2020 року на електронну пошту суду від представника ОСОБА_1 адвоката Гузь Г.В. надійшли відповідь на відзив Департаменту комунальної власності ОМР на позов та заперечення на клопотання Департаменту комунальної власності ОМР на закриття провадження у справі.

22 липня 2020 року від представника ОСОБА_1 адвоката Гузь Г.В. надійшли заперечення на клопотання Департаменту комунальної власності ОМР на закриття провадження у справі, в яких зазначив, що Приморським районним судом м. Одеси розглядалася справа №522/3453/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту, третя особа: ОМР, про визнання права власності на нежитлове приміщення, по якій винесено рішення 04 грудня 2018 року про відмову у задоволенні позову. Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2018 року залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення. Так, ОСОБА_1 зверталася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту комунальної власності, третя особа: Одеська міська рада, у якому просила визнати за собою право власності на нежитлове приміщення загальною площею 53,8 м2, що було в комунальній власності та розташоване а адресою: АДРЕСА_1 , у порядку набувальної давності, тобто на підставі ст. 344 ЦК України.

У теперішній час в Приморському районному суді м. Одеси розглядається цивільна права, у якій ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на нежитлове приміщення зовсім по іншим підставам. У відзиві на позовну заяву Департамент посилається на неправильне застосування позивачем до спірних правовідносин вимог ст.392 ЦК України. Тобто, відповідач розуміє, до у даному випадку ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому зазначена інша підстава для його задоволення. В в`язку з чим, ДКВ необґрунтовано та незаконно просить закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 просить задовольнити позов з інших підстав, ніж зверталася раніше.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заяву про закриття провадження по справі, з підстав викладених у заяві та наполягала на її задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гузь Г.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про закриття провадження з підстав викладених у запереченнях.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як встановлено судом, 04.12.2018 року Приморським районним судом м. Одеси винесено рішення по справі № 522/3453/19 за позовом ОСОБА_1 до департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи: Одеської міської ради про визнання права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 53,8 кв.м., що було в комунальній власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням уточнень, у зв`язку з набувальною давністю, про відмову у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2018 року залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.

26 грудня 2019 року ОСОБА_1 знову звернулась до Приморського районного суду м. Одеси за захистом своїх порушених прав з позовними вимогами до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеська міська рада, в яких просить про визнання права власності.

При цьому, позивач посилається на мінливу практику ВС, відступаючи від усталеної практики з приводу питань, які стосуються даного позову, що призводить до зміни правових позицій та способів і порядку захисту й викликає необхідність звертатись до суду.

Отже, в даному випадку, позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку ст. 392 ЦК України, тобто зовсім з інших підстав, ніж за набувальною давністю, передбаченою ст. 244 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннями статті 392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.        

Згідно ч.2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд, зважаючи на аналіз матеріалів справи та наявність спору між сторонами про підстави набуття права власності на майно, практику ВС щодо спірних правовідносин, яка періодично змінюється, про що зазначає позивач, а відтак і зміни предмету й підстав спору, не вбачає підстав для закриття провадження по справі.

За таких обставин, з метою захисту прав та інтересів позивача та дотримання основних гарантованих державою принципів права на захист, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки в інакшому випадку це позбавить позивача права на захист.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеська міська рада про визнання права власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя                                                                                Л.М.Чернявська