Справа № 181/397/23

Провадження № 1-і/188/7/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді  ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12023041480000002 від 02 січня 2023 року, стосовно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, якому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

дистанційно обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

                                             ВСТАНОВИВ:

     Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

   В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, скоєного за таких обставин, які прокурор вважає встановленими.

    ОСОБА_6 свідомо знаючи, що операції з наркотичними засобами та психотропними речовинами є незаконними, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, канабіс та отримання таким способом наживи, у невстановленому місці, у невстановлений час, у невстановлений спосіб, на порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечну наркотичну речовину, обіг якої заборонено, канабіс у трьох сліп-пакетах, загальною вагою 6,76 г, яку він незаконно зберігав при собі з метою подальшого її незаконного збуту.

      Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконний збут вказаної наркотичної речовини, ОСОБА_3 02.02.2023 на території Межівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області незаконно збув ОСОБА_7 три прозорі сліп-пакети із полімерного матеріалу з подрібненою рослинною речовиною темно-зеленого кольору вагою 2,3522 г, 2,2693 г, 2,1410 г, яка є небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 1,9750 г, 1,9048 г, 1,7973 г, за що отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1 000 грн.

       02.02.2023 ОСОБА_3 затримано в порядку ст.208 КПК України.

       03.02.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

   Ухвалою слідчого судді Межівського районного суду від 04.02.2023 підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався ухвалами Межівського та Петропавлівського районних судів, востаннє 23.01.2024. Строк дії запобіжного заходу спливає 22.03.2024.

      Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від від 6 до 10 років, з конфіскацією майна, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелік яких наведено у клопотанні прокурора.

      ОСОБА_3 фізично та психічно здоровий, офіційно не працевлаштований.

   Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України,  переховування від суду прокурор підтверджує тим, що матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, з конфіскацією майна, також обвинувачений розуміє, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, тому може переховуватися від суду.

       Наявність ризику, передбаченого п. 2  ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурор підтверджує свідченнями понятого при проведенні обшуку домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_3 , який підтвердив, що останній в ході проведення обшуку намагався знищити виявлену подрібнену речовину рослинного походження, яка за своїми морфологічними ознаками схожа на рослини коноплі, а саме: ногою збив розгорнутий паперовий згорток зі столу, після чого вказана речовина розсипалась.

      Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурор підтверджує тим, що ОСОБА_3 , маючи не погашену судимість, обвинувачується у вчиненні нового умисного тяжкого злочину.

     Прокурор обґрунтовує неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів наявністю зазначених ризиків та суворістю покарання за злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , однак допускає застосування застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на те, що вказаний злочин був вчинений у період військового стану на території України.

   В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав і обґрунтував клопотання.

       Захисник вважав можливим задовольнити клопотання прокурора частково,   змінивши  запобіжний  захід на домашній арешт.

        Обвинувачений   підтримав позицію свого захисника.

        Вислухавши думки учасників судового провадження, суд зазначає таке.

       Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

     До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

      Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 вказаної статті КПК).

     Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

       1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

     2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

       3) незаконно впливати на потерпілих, свідків у провадженні;

       4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

       5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

    Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

    1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

     2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

   3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

      Прокурор   довів наявність всіх обставин, передбачених  ч. 1 ст. 194 КПК України.

   Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), викладену  в п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно.        Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

        Прокурором    обґрунтовано наявність   ризиків   переховуватися від   суду та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 . Разом з тим, прокурор не довів наявність ризику, передбаченого п. 2  ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки не вказав, що існують будь які інші  речі чи документи, які не вилучені органом досудового розслідування, не зберігаються у визначеному слідчим захищеному місці і які можуть бути використані як докази у цьому кримінальному провадженні, та не зазначив, яким чином обвинувачений може отримати до них доступ.

       ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від від 6 до 10 років.

     Застосування до обвинуваченого   більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти  встановленим ризикам.

       Відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання

про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі, переховування особи від правосуддя та здійснення впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних. При цьому зазначено, що перешкоджання встановленню істини у справі, здійснення впливу на свідків та потерпілих, переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів

    Суд вважає, що з огляду на існування вказаних ризиків, враховуючи конкретні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід  у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів з моменту закінчення дії попередньої ухвали судді від  15 лютого 2024 року.

    У пункті 20 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013  № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що дія ухвали про застосування запобіжного заходу припиняється після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

     Виходячи з того, що постановлення ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів не припиняє дію попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою від 23 січня 2024 року та не скасовує її, суд продовжує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів з моменту закінчення дії попередньої ухвали суду від 23 січня 2024 року, тобто з 22 березня 2024 року.

     Отже, строк тримання обвинуваченого  ОСОБА_3 під вартою тривалістю 60 днів, продовжений цією ухвалою суду, рахується з 22 березня 2024 року  до 20 травня 2024 року, що не порушує права обвинуваченого і не є триманням під вартою понад 60 днів з моменту постановлення останньої ухвали суду.

     Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

     Суд визначає розмір застави у 200 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 605 600  гривень, враховуючи обставини справи та наявність воєнного стану.

       На підставі ст. 194 КПК України у разі внесення застави на обвинуваченого слід покласти обов`язки, запропоновані прокурором, внаслідок невиконання яких до обвинуваченого буде застосовано більш суворий запобіжний захід

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 331, 369, 392-395 КПК України, суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

     Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

   Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Межова Дніпропетровської області, запобіжний захід  у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів після закінчення дії попередньої ухвали суду з 22 березня 2024 року  до 20 травня 2024 року включно.   

     Визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.

    У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

       прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

     повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання або роботи;

    не відлучатись з населеного пункту, в якому він мешкає без письмового дозволу суду;

    утриматись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

      здати на зберігання до органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

   Копії цієї ухвали вручити захиснику, прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до відома.

     Ухвала  підлягає оскарженню протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1