Справа № 165/1685/21 Провадження №11-кп/802/269/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді -         ОСОБА_2 ,

суддів -                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря -         ОСОБА_5 ,

прокурора -                         ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінальне провадження №12021035520000248 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

Даною ухвалою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 ..

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гряддя Маневицького району Волинської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого, звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження – закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке він вчинив 30.04.2021. Однак, вироком Іваничівського районного суду від 30.10.2023 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України. Вказані кримінальні правопорушення були скоєні ОСОБА_8 за період січень-червень 2022 року.

З огляду на вказане та враховуючи положення ч.3 ст.49 КК України, яка передбачає, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, прокурор зазначає про хибність висновку суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження. Просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану скаргу підтримувала та просила скасувати ухвалу суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

В силу ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, дотримано не було.

Так, згідно положень п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Із указаної статті вбачається, що закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Відповідно до ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_8 було заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він 30 квітня 2021 року, близько 23 год., перебуваючи у АДРЕСА_2 , в приміщенні коридору загального користування, в ході раптово виниклого словесного конфлікту з дружиною ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом та метою нанесення тілесних ушкоджень, взявши останню рукою за волосся, повалив ОСОБА_9 на підлогу, після чого продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, наніс їй декілька ударів кулаком руки по тілу, а саме в ділянку попереку та ноги, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця в правій поперековій ділянці, синця в лівій клубовій ділянці, та два синці в ділянці лівої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №67 від 06 травня 2021 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

Місцевим судом правильно встановлено, що дане кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , відповідно до ст.12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Вказаний проступок вчинено ОСОБА_8 30 квітня 2021 року.

Відомостей щодо ухилення ОСОБА_8 від досудового розслідування або суду матеріали кримінального провадження не містять.

Вимогами п.1 ч.1 та ч.3 ст.49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_8 з січня 2022 року по червень 2023 року вчиняв дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Хоча вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, однак санкція ч.2 ст.190 КК України передбачає покарання і у виді позбавленням волі на строк до трьох років.

Отже, звільняючи ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК України, місцевий суд не досліджував питання переривання строку давності у цьому кримінальному провадженні, в результаті чого передчасно прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатись законною та обґрунтованою.

Вимогами п.6 ч.1 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок чи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.3 і п.4 ч.1 ст.409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд вважає, що допущенні судом першої інстанції порушення у відповідності до ст.412 КПК України є істотними, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, як того вимагає ст.370 цього ж Кодексу, а відтак такими, які згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.409, ст.415 КПК України є правовою підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Отже, враховуючи, що місцевим судом при розгляді кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 415 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_7 – задовольнити.

Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 – скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді