11.03.2024 Єдиний унікальний номер 205/9067/23

Номер провадження: 2/205/42/24

       РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 березня 2024 року                                                                  м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                   головуючого судді                                 Мовчан Д.В.                                   

       при секретарі          Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

       ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі – Позивач, КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання, Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювальних періодів з жовтня 2016 року по 2023 рік надавало теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрованими користувачами є ОСОБА_1 (далі – Відповідач), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб № 1 від 09.05.2022 року.

Відповідач, на підставі відкритого особистого рахунку № 702-7750188 повинна була сплачувати кошти за надані послуги щомісячно. Однак, оплата за такі послуги не здійснювалася належним чином, у зв`язку з чим, станом на 01.06.2022 року з`явився борг перед позивачем у сумі 27 243 грн. 04 коп.

Позивач вказує, що даний борг було реструктуризовано шляхом укладання зі споживачем ОСОБА_1 Договору про реструктуризацію заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водовідведення № 92/2022 р. /Ц.О.А. строком на 36 місяців. Також, умовами цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» має право на примусове стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до розрахунку, з урахуванням положень ст. 258 ЦК України, сума заборгованості за надані послуги теплопостачання за вказаною адресою станом на 01.08.2023 року складає: сума основного боргу – 30 765 грн. 14 коп., інфляційні збитки – 19 378 грн. 44 коп., а всього 50 143 грн. 58 коп.

Оскільки вказана сума заборгованості відповідачем добровільно у досудовому порядку не сплачується, представник позивача змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання станом на 01.08.2023 року у загальному розмірі 50 143 грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, у яких така сторона заперечувала проти задоволення позову у його повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень посилалася на ті обставини, що вона має ряд захворювань, які потребують коштовного лікування, і розміру її пенсії в сумі 2 520 грн. 00 коп. щомісячно, фактично не вистачає на сплату вказаного виду комунальних послуг. Окрім того зазначає, що договором про реструктуризацію заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання взагалі не передбачено інфляційні нарахування, тому позивач також, безпідставно просить стягнути суму у розмірі 19 378 грн. 44 коп. Також просить суд застосувати строки позовної давності.

Представником Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради подано відповідь на відзив, у яких він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що часткова сплата боржником або його згоди іншою особою основного боргу, при цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичність платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Відповідно до роздруківки з особового рахунку № НОМЕР_1 можливо побачити, що відповідачем були зроблені платежі у липні 2017 року, у листопаді 2023 року та січні 2024 року. Таким чином, відповідач, не вчиняла дій, що свідчать про визнання лише певної частини боргу. У зв`язку з чим, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання станом на 01.08.2023 року у загальному розмірі 50 143 грн. 58 коп.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представником позивача подано до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.

Відповідач подала до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 19.07.2017 року за № 24/23 надано дозвіл на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР на баланс КП «Теплоенерго» ДМР. Відтак КП «Теплоенерго» ДМР належить право вимоги за зобов`язаннями, які виконувались КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавалися КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР та зараз надаються КП «Теплоенерго» ДМР на опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є також ОСОБА_1 .

Судовим розглядом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті послуг за постачання теплової енергії не виконує, у зв`язку з чим відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 01.08.2023 року виникла заборгованість у загальному розмірі 50 143 грн. 58 коп., з яких: сума основного боргу – 30 765 грн. 14 коп., інфляційні збитки – 19 378 грн. 44 коп.

Судом також встановлено, що 20.06.2022 року між сторонами було укладено договір № 92/2022р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Згідно умов такого договору відповідач зобов`язалася протягом 36 місяців, починаючи з липня 2022 року, погасити означену заборгованість.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач, як боржник, своїх зобов`язань за вказаним договором також не виконала, означену заборгованість у її повному обсязі не погасила.

Таким чином, оскільки позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надавав відповідачеві послуги з теплопостачання, а у свою чергу відповідач отримала такі послуги, однак не здійснила належної оплати за останні, і має заборгованість перед КП «Теплоенерго» ДМР, яку у добровільному порядку не сплачує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але по аналогії породжують цивільні права і обов`язки.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку цивільні права та обов`язки сторін виникли з відносин по фактичній поставці послуг з постачання теплової енергії. А саме КП «Теплоенерго» ДМР надає відповідачу відповідні послуги з теплопостачання, і щомісячно виставляє платіжні документи (квитанції, рахунки) для оплати вказаних послуг, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний сплачувати вартість таких одержаних послуг відповідно до виставлених позивачем рахунків, що фактично свідчить про виникнення між сторонами договірних цивільно-правових відносин із приводу надання послуг з теплопостачання.

За змістом статті 322 ЦК України власники зобов`язані оплачувати комунальні послуги.

Також, згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст. 25 вищезазначеного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги за кожен розрахунковий період окремо, якщо вони фактично отримували такі послуги.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима.

Суд не може взяти до уваги посилання сторони відповідача на її скрутне матеріальне становище, як на підставу не виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Адже за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів. Так само як і відсутність у боржника грошових коштів не є підставою для припинення самого договірного зобов`язання.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами зазначені позивачем в його позові фактичні обставини спірних правовідносин сторін та заявлені позивачем в обґрунтування свого позову підстави, як то існування між сторонами зобов`язальних правовідносин з надання позивачем (виконавець комунальної послуги) та отримання і оплати відповідачем (індивідуальним споживачем) за адресою квартири, де зареєстроване місце проживання відповідача, житлово-комунальних послуг з теплопостачання, виконання позивачем свого обов`язку з надання вказаних послуг, а також невиконання відповідачем належним чином свого обов`язку з оплати таких послуг, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаний період часу.

Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить із наступного.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Суд вказує, що позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з оплати ЖКП переривається у разі часткового погашення боржником відповідної заборгованості (постанова Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі №437/2726/13-ц).

В даному випадку 20.06.2022 року між сторонами було укладено договір про реструктуризацію (розстрочення сплати). За загальним правилом у випадку укладення договору про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги строк позовної давності обчислюється не від кінцевої дати договору, а від кожної конкретної дати розрахунку згідно зі схемою реструктуризації.

За схемою реструктуризації, що викладена у вказаному договорі першій платіж в розмірі 756 грн. 75 коп. на погашення основної суми заборгованості мав бути вчинений у липні 2022 року, що робить неможливим пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на дату подання даного позову до суду.

Відтак суд доходить висновку, про наявність правових підстав для стягнення із відповідача суму основного боргу у розмірі 30 765 грн. 14 коп., яка утворилась станом на 01.08.2023 року на підставі договору № 92/2022р./Ц.О.А. від 20.06.2022 про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Окрім цього, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, які передбачають наявність грошового зобов`язання, та на такі правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат на підставі ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню, оскільки правові підстави такого стягнення прямо передбачені матеріальним законом та Договором про реструктуризацію заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водовідведення № 92/2022 року /Ц.О.А.

У зв`язку із чим, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні збитки станом на 01.08.2023 року у розмірі 19 378 грн. 44 коп.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач в порушення зазначених вимог не виконує свій обов`язок щодо сплати коштів за одержане тепло, має борг з підстав, зазначених позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 633, 634, 641, 642 ЦК України, ст.ст. 67, 68 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії – задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:  НОМЕР_2 ,  зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ 32688148) заборгованість станом на 01.08.2023 року у загальному розмірі 50 143 грн. 58 коп., з яких: сума основного боргу – 30 765 грн. 14 коп., інфляційні збитки – 19 378 грн. 44 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ 32688148) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя:                                                                            Д.В. Мовчан