УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1566/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.ч. 2, 3, 4 ст.185 КК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження №278/1566/21 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року відносно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст.185 КК України та призначено йому покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.185 КК України у виді 4 (чотирьох) роки позбавлення волі;

-за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавляння волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув`язнення, а саме:

- строк тримання останнього під вартою на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.06.2021 року, а саме з 29.06.2021 року по 31.07.2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі;

- строк тримання під вартою застосований ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 16.03.2023 року, а саме з 16.03.2023 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 8102 гривні 02 копійки витрат на залучення експертів під час проведення судових експертиз.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 350 гривень.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Богунського районного суду м. Житомира, від 02.06.2021 року, від 23.06.2021 року та від 22.12.2022 року у справах №295/6996/21, №295/7863/21, №295/7862/21, №295/13559/22 на речові докази - скасовано.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 близько 12 години 50 хв. 16.04.2021 року перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , де у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна.

В цей же день, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 зайшов через незамкнену хвіртку на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_11 , після чого переконавшись у тому, що за його незаконними діями ніхто не спостерігає, відчинив двері сільськогосподарського приміщення, та таким чином незаконно проник всередину.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_8 дістав з клітки одного кроля породи «Полтавське срібло» вартістю 350 грн., після чого вийшовши з сільськогосподарського приміщення, викрав близько 6 кг насіннєвої картоплі вартістю 56 грн. 58 коп., що знаходилась біля вказаного приміщення.

В подальшому ОСОБА_8 з викраденим майном з місця вчинення злочину втік та викраденим розпорядився на свій на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 406 грн. 58 коп.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у приміщення, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, близько 11 год. 31.05.2021 року ОСОБА_12 , перебував у будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_13 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час та місці ОСОБА_8 , скориставшись тим, що ОСОБА_13 пройшла до приміщення іншої кімнати свого домоволодіння, та впевнившись в тому, що його злочинні дії залишаються непоміченими, керуючись корисливим мотивом таємно повторно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_13 , а саме: гаманець жіночий шкіряний, вартістю 183 грн. 33 коп., грошові кошти сумі 40 грн. та мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-С3010». вартістю 201 грн. 00 коп.

В подальшому ОСОБА_8 з викраденим майном з місця події зник, та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_13 на суму 424 грн. 33 коп.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Також, 16.06.2021 року близько 14 години ОСОБА_8 перебував поблизу будинку АДРЕСА_3 , де в нього виник злочинний умисел на таємне, повторне викрадення чужого майна із вищевказаного будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час та в цьому ж місці. ОСОБА_8 , переконавшись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою прикладання власної фізичної сили рук, відкрив вхідні двері будинку АДРЕСА_3 , які обладнані врізним замком, та таким чином проник всередину, звідки таємно повторно викрав жіночу сумку вартістю 223 грн. 33 коп., в якій знаходився мобільний телефон марки «Redmi Note 9 Pro» Interstellar Grey 6 GB RAM 64 GB вартістю 6349 грн. 00 коп., грошові кошти сумі 350 грн, гаманець вартістю 168 грн. 00 коп., паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_10 .

В подальшому, ОСОБА_8 з викраденим майном з місця вчинення злочину залишив, та викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 7090 грн. 33 коп.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно з проникненням у житло, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Продовжуючи свою протиправну діяльність 07.11.2022 року ОСОБА_8 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, у достовірно невстановлений день та час, в період з 11 грудня по 12 грудня 2022 року, проходив по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_14 , де в цей же день, час та місці у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення будь-якого майна за вказаною адресою в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день та час, ОСОБА_8 відчинив вхідну металево-профільну хвіртку до домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 та переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, зайшов до гаражного приміщення, що розташоване на території домоволодіння, двері якого були незачинені, таким чином проник до вказаного гаражу, звідки таємно повторно викрав ручну бензинову пилу торговельної марки «Stihl» моделі «МS 270», вартістю 6871 грн/ 67 коп.

В подальшому ОСОБА_8 місце вчинення кримінального правопорушення залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 6871 грн. 67 коп.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному повторному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому більш м`яке покарання. Вважає, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження не об`єктивно, упереджено, без повного встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для справи, що призвело до прийняття занадто суворого вироку.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 скасувати, а справу повернути в суд першої інстанції для проведення належного судового розгляду, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки показам обвинуваченого, які підтверджуються зібраними доказами в кримінальному провадженні. Також звертає увагу на тому, що суд першої інстанції безпідставно виключив свідка ОСОБА_15 з числа свідків, яких необхідно допитати, а також не допитав потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_10 ,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , яка просила відмовити у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, а також вирок суду в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.4 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами, кожному з яких судом першої інстанції надано оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, та детально викладені у вироку.

При цьому, доведеність винуватості ОСОБА_8 та юридична кваліфікація його дій будь-ким із учасників судового розгляду, у тому числі і обвинуваченим, не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до положень ст.404 КПК України не є предметом розгляду апеляційної інстанції.

Зі змісту поданих апеляційних скарг слідує, що предметом апеляційного розгляду у цій справі є доведеність обсягу викраденого майна за епізодом крадіжки у потерпілого ОСОБА_11 , дотримання вимог кримінального-процесуального законодавства, зокрема прав обвинуваченого при дослідженні доказів за епізодом викрадення майна ОСОБА_14 та призначене покарання ОСОБА_8 яке, на думку останнього, є надто суворим.

Так, як убачається із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції визнав доведеним обвинувачення у таємному викраденні майна ОСОБА_11 , поєднаному з проникненням у приміщення, а саме одного кроля породи «Полтавське срібло» вартістю 350 грн та близько 6 кг насіннєвої картоплі вартістю 56 грн 58 коп.

Враховуючи викладене, твердження захисника в поданій апеляційній скарзі на відсутність доказів викрадення другого кроля є безпідставними, оскільки обвинуваченому не інкримінувалось його викрадення.

Що стосується висновків суду про доведеність обвинувачення в частині викрадення насіннєвої картоплі, то на переконання колегії суддів, таких висновків місцевий суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме:

- показань потерпілого ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в квітні 2021 року в себе дома за адресою: АДРЕСА_1 , встановив камеру відеофіксації у зв`язку з тим, що вдома часто безпричинно зникали речі. З одного із відеозаписів було встановлено, що сусід, а саме ОСОБА_8 , у нього з подвір`я викрав кроликів та картоплю. Також, потерпілий із розмови з слідчим зрозумів, що у ОСОБА_8 було вилучено, як кролика, так і картоплю;

- даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 , зі змісту якого встановлено, що у період з 12 год 50 хв по 12 год 55 хв 16.04.2021 року за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , шляхом проникнення на територію домоволодіння викрав двох кроликів вартістю 600 грн та 6 кг насіннєвої картоплі вартістю 150 грн (а.п.92, том 2);

- даних протоколу огляду місця події з ілюстративною таблицею від 16.04.2021 року, згідно з яким, 16.04.2021 року працівниками поліції проведено огляд території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого оглянуто територію домоволодіння, де ОСОБА_11 вказав на місце під навісом де зберігалась картопля, також було оглянуто сільськогосподарське приміщення в якому знаходились кролі, зі слів ОСОБА_11 встановлено, що в одній із кліток знаходилось 8 кроликів, проте під час огляду клітка була наполовину відчинена і там знаходилось 6 кроликів (а.п. 94-99, том 2);

- даних протоколу огляду предметів (відеозапису) від 21.04.2021 року за участю ОСОБА_16 , яким оглянуто DVD+R диск на якому виявлено відеофайли, при відтворенні яких встановлено, що відеозапис вівся камерою відеоспостереження встановленою за адресою АДРЕСА_1 де зафіксовано, як ОСОБА_17 проник на територію домоволодіння та під бушлатом виніс невстановлені речі, особу ОСОБА_17 за обличчям, тілобудовою, одягом та манерою ходьби впізнав ОСОБА_16 (а.п. 100-104, том 2);

- даних висновку судової товарознавчої експертизи №1100/1297/21-25 від 30.04.2021 року, яким встановлено, що ринкова вартість об`єктів дослідження, які не були надані на дослідження, згідно наданої інформації мають певні характеристики та станом на 16.04.2021 року, могли складати: - два кролі, живих, які, згідно наданої інформації, породи «Полтавське срібло», віком 3,5 місяці, вагою 2,5 кг, при умові, що на дату оцінки кролі були живі, здорові, чистопородні, щеплені за віком - 700 гривень; 6 кг картоплі, яка, згідно наданої інформації, сорту «Слов`янка», насіннєва, при умові, що на дату оцінки картопля була якісна, придатна для використанні за призначенням - 56 гривень 58 копійок (П`ятдесят шість гривень 58 копійок) (а.п. 107-110, том 2);

- даних протоколу проведення слідчого експерименту від 30.05.2021 року із фототаблицею за участю ОСОБА_8 , під час проведення якого останній надав покази, які відповідають висунутому обвинуваченню, а саме пояснив, що проник у домоволодіння ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1 та з сільськогосподарського приміщення викрав кроля, якого помістивши під бушлат, виніс до свого домоволодіння. Пояснив, що в подальшому коли до нього звернувся ОСОБА_11 вищевказаного кроля він повернув (а.п 112-119, том 2).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що попри невизнання в суді першої інстанції ОСОБА_8 винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень по всіх епізодах та відмови від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України, висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого, у тому числі щодо обсягу викраденого майна за епізодом крадіжки у ОСОБА_11 , що оскаржується захисником в поданій апеляційній скарзі, є правильний та зроблений на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин кримінального провадження, які підтверджено доказами, перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх сукупності та взаємозв`язку, відповідно до вимог ст.94 КПК України.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, апеляційним судом не встановлено та в апеляційній скарзі не наведено.

Колегія суддів погоджується з твердженнями захисника, що дійсно з переглянутого відеозапису неможливо встановити яке конкретно майно викрав обвинувачений, в той же час вказаний відеозапис підтверджує перебування обвинуваченого без дозволу та без нагляду власників житла на території їх домоволодіння, підтверджує сам факт виносу чужого майна, так як відеозапис чітко фіксує, що йде обвинувачений вільно, нічого не маючи в руках, а виходить з домоволодіння, тримаючи і ховаючи під бушлатом майно. Дані відеозапису узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_11 , і саме його показання обґрунтовано покладено в основу обвинувального вироку щодо встановлення обсягу викраденого майна, а саме одного кроля породи «Полтавське срібло» вартістю 350 грн та близько 6 кг насіннєвої картоплі вартістю 56 грн 58 коп.

Будь-яких підстав вважати, що свідчення потерпілого є недостовірними, на думку суду апеляційної інстанції немає, оскільки потерпілий ОСОБА_11 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, надав чіткі та послідовні показання про викрадення в нього обвинуваченим ОСОБА_8 насіннєвої картоплі близько 6 кг, що повністю узгоджуються із письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, а незгода сторони захисту із правовою оцінкою судом показань потерпілого, не є підставою для визнання їх недостовірними. В ході судового розгляду в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не встановлено мотивів для обмови потерпілим обвинуваченого, враховуючи в тому числі і вартість викраденої картоплі, що становить лише 56 грн. 58 коп. Таких мотивів не наведено і захисником у поданій апеляційній скарзі.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника на позбавлення ОСОБА_8 права на повний та об`єктивний судовий розгляд, у зв`язку із тим, що суд за клопотанням прокурора виключив свідка ОСОБА_15 із переліку осіб, обов`язкових для допиту та завершив судовий розгляд, в той час як обвинувачений наполягав на його допиті.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Так, хоча суд дійсно повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їх прав і обов`язків, це не означає, що саме на суд покладено безумовний обов`язок забезпечити участь свідків, оскільки доказування вини особи, а отже надання відповідних доказів суду за законом є обов`язком сторони обвинувачення.

Відповідно до ч.3 ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до ч.2 ст.327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, вживав усіх можливих та необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_15 про дату, час і місце розгляду провадження і забезпечення його явки до суду, в тому числі і шляхом застосування до нього примусового приводу, однак у зв`язку із тим, що сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку вказаного свідка в судові засідання, прокурор відмовилася від його допиту, що є правом сторони обвинувачення, оскільки вказаний свідок є свідком саме сторони обвинувачення, і саме сторона обвинувачення заявляла клопотання про його виклик.

Крім того, як убачається з технічного носія інформації запису судового засідання від 05.12.2023 року обвинувачений лише висловив заперечення щодо заявленого прокурором клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_15 , наполягав на його допиті, однак жодних обґрунтувань необхідності допиту даного свідка, повідомлення які обставини, що підлягають доказуванню згідно ст.91 КПК України даний свідок може підтвердити чи спростувати, обвинувачений не повідомив.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_15 та забезпечення явки його до суду, однак через його неодноразову неявку, суд був позбавлений можливості провести допит останнього, врахувавши що цей свідок є інвалідом першої групи і потребує стороннього догляду, а також відмову прокурора від допиту ОСОБА_15 , суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами доказів, які він мав можливість безпосередньо дослідити в судовому засіданні, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, відповідно до вимог кримінального процесуального закону тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, а тому враховуючи, що сторона обвинувачення відмовилась від допиту даного свідка, а сторона захисту жодних заходів для встановлення його місця перебування не вживала, суд самостійно не міг вживати активних дій для забезпечення явки свідка обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України.

Більше того, зі змісту поданої апеляційної скарги слідує, що показання вказаного свідка, який зі слів захисника міг би повідомити, що саме він запропонував обвинуваченому продати бензопилу, не мають вирішального значення для даного кримінального провадження, доведеності вини по даному епізоду, при тому що захисник навіть не оскаржує викрадення цієї бензопили саме ОСОБА_18 .

З аналогічних підстав відхиляє апеляційний суд посилання захисника щодо не проведення допиту по епізоду викрадення майна ОСОБА_13 , ОСОБА_10 останніх, та враховує, що фактичні обставини та доведеність вини по даному епізоду ні захисник, ні обвинувачений не оспорює.

Відтак наведені в апеляційній скарзі захисника мотиви незгоди з судовим рішенням не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не ставлять під сумнів їх законність і вмотивованість.

Що стосується доводів обвинуваченого щодо незгоди з рішенням у зв`язку із призначенням занадто суворого покарання, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші).

За змістом ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.4 ст.185 КК України, які у відповідності до норм ст.12 КК України, є нетяжким та тяжкими злочинами відповідно, конкретні обставини та спосіб вчинення злочинних дій, ставлення обвинуваченого до вчиненого.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Належно враховано судом й характеризуючі особу обвинуваченого дані, зокрема, те, що ОСОБА_8 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліках у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, на утриманні малолітніх дітей не має.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не встановив наявності обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які б давали підстави для застосування ст.69 КК України.

Європейський суд з прав людини, у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У справі "Бакланов проти росії" від 09.06.2005 та "Фрізен проти росії" від 24.03.2005, суд зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним", а у справі "Ізмайлов проти росії" від 16.10.2008 суд встановив, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Колегія суддів погоджується з встановленими судом обставинами, які впливають на вид і розмір покарання, й вважає, що покарання ОСОБА_8 призначене у виді позбавлення волі, в межах санкцій кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3, 4 ст.185 КК України, без застосування положень ст.69 КК України, за своїм видом і розміром є таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому підстав вважати призначене покарання явно несправедливим в наслідок суворості у суду не має.

За встановлених обставин даного кримінального провадження, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано не застосував при призначенні покарання ОСОБА_8 норми, передбачені положеннями статті 69 КК України.

В апеляційній скарзі не зазначені конкретні обставини або докази, які б свідчили про невідповідність покарання, призначеного обвинуваченому судом першої інстанції, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги захисника та обвинуваченого - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року відносно ОСОБА_8 - без змін.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :