Постанова

Іменем України

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 754/14758/20

провадження № 61-17042св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за борговими розписками

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року у складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Мельник Я. С., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти за борговою розпискою в сумі 650 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 36 782,86 грн, 3 % річних у сумі 25 501,36 грн, неустойку в сумі 24 257,77 грн; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти за борговою розпискою в сумі 25 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 478,77 грн, 3 % річних у сумі 350,06 грн, неустойку в сумі 2 456,16 грн; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь моральні збитки в сумі 10 000,00 грн.

Посилався на те, що 09 серпня 2017 року між ним і ОСОБА_2 укладено договір позики, на підставі якого позичальник отримав безвідсоткову позику в розмірі 650 000,00 грн, що підтверджується розпискою. Станом на 20 серпня 2020 року позичальник не здійснив жодного платежу в рахунок повернення позики. 13 грудня 2019 року на адресу позичальника направлено вимогу про повернення боргу, яка виконана не була.

Крім того, 09 серпня 2017 року між позивачем і ОСОБА_3 укладено договір позики, на підставі якого, позичальник отримав від позивача безвідсоткову позику в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується розпискою. Станом на 20 серпня 2020 року позичальник здійснив часткове повернення грошових коштів, однак станом на дату звернення із цим позовом до суду залишилась несплаченою сума в розмірі 25 000,00 грн.

Зазначене є підставою для стягнення з відповідачів боргу за розписками. Крім того, оскільки відповідачі не виконали взятих на себе зобов`язання і не повернули борг вчасно, позивач має право отримати від них інфляційні збитки і 3 % річних згідно зі статтею 625 ЦК України та неустойку згідно зі статтею 549 ЦК України. Крім того, невиконання відповідачами своїх зобов`язань завдало позивачу моральних страждань, що є підставою для стягнення з них моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 08 серпня 2022 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в розмірі 650 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 36 782,86 грн, 3 % річних у сумі 25 501,36 грн, неустойку в сумі 24 257,77 грн. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 25 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 478,77 грн, 3 % річних у сумі 350,06 грн, неустойку в сумі 2 456,16 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тігішвілі Г. Г. залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Жодних доказів, які свідчили би про те, що підпис на розписці та договорі виконані не скаржником, не надано. Підстав ставити під сумнів висновки експерта, викладені у висновку від 17 червня 2022 року № 1-17/06, у суду немає, тому висновки суду щодо відсутності підстав для призначення експертизи є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 28 листопада 2023 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції із дотриманням правил територіальної підсудності, а саме - за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 .

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення прави.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Суд виніс рішення на підставі недопустимого висновку експерта від 17 червня 2022 року № 1- 17/06, який не відповідає вимогам Інструкції про проведення судових експертиз, не охоплює питання, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, та не був наданий для ознайомлення відповідачу ОСОБА_2 і його адвокату Тігішвілі Г. Г.; суд безпідставно відхилив клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування документа під назвою «Розписка від 09.08.2017» та призначення судової почеркознавчої експертизи. Допущені судом першої інстанції порушення суд апеляційної інстанції не усунув, адже необґрунтовано відхилив клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування документа під назвою «Розписка від 09.08.2017»; необґрунтовано відхилив клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи, а саме експертизи почерку, а не підпису; не допитав судового експерта ОСОБА_4 щодо того, чи надавалися їй для дослідження оригінали чи копії документів.

ОСОБА_2 не мав змоги самостійно залучити експерта для проведення почеркознавчої експертизи та надати суду відповідний висновок експерта із цих самих питань, адже не мав оригіналу такої розписки, тому в клопотанні про призначення експертизи просив витребувати оригінал розписки у ОСОБА_1 .

У цій справі предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вирішення заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

09 серпня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики, на підставі якого позичальник отримав від позикодавця безвідсоткову позику в розмірі 650 000,00 грн, що підтверджується розпискою від 09 серпня 2017 року.

Згідно з пунктом 2.3 договору позики позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики частинами відповідно до графіка: 31 січня 2018 року - 108 333,00 грн; 31 липня 2018 року - 108 333,00 грн; 31 січня 2019 року - 108 333,00 грн; 31 липня 2019 року - 108 333,00 грн; 31 січня 2020 року - 108 333,00 грн; 31 липня 2020 року - 108 333,00 грн.

Однак станом на 20 серпня 2020 року позичальник не здійснив жодного платежу в рахунок повернення позики.

13 грудня 2019 року позивач на адресу ОСОБА_2 направив вимогу, яка залишилася без виконання.

Згідно з висновком експерта від 17 червня 2022 року № 1-17/06 за результатами проведення почеркознавчої експертизи Українського центру судових експертиз підпис від імені ОСОБА_2 , зображення якого міститься нижче зображення запису: « ОСОБА_2 » у технічній копії розписки, що починається та закінчується словами: «Розписка Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 …» та «… без будь-якого примусу, тиску чи обману 09 серпня 2017 р. ОСОБА_2 » від 09 серпня 2017 року та підписи від імені ОСОБА_5 , зображення яких міститься у графі «Позичальник» на першій сторінці, у графі «Підписи сторін: Позичальник» та у графі «Позичальник», що міститься у правому нижньому кутку на другій сторінці у технічній копії договору позики, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , від 09 серпня 2017 року, виконані самим ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до пункту 2.2 договору позики від 09 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , факт передачі позикодавцем зазначеної у договорі суми засвідчується розпискою позичальника, написаною власноруч.

Отже, єдиним належним і допустимим доказом отримання ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики від 09 серпня 2017 року є розписка, написана ним власноруч.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У заяві про перегляд заочного рішення у цій справі ОСОБА_2 , зокрема, зазначав, що документи на підтвердження його заборгованості перед ОСОБА_1 написані не ним та без його відома. Після ознайомлення з матеріалами цієї справи він звернувся до Деснянського УП ГУНП України у м. Києві із заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358, частиною другою статті 384 КК України.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

У січні 2022 року, тобто після скасування заочного рішення і до закінчення підготовчого засідання, адвокат Тігішвілі Г. Г. як представник ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, у якому просив на вирішення експерта поставити такі питання:

- чи виконано рукописний текст на документі під назвою «Розписка від 09 серпня 2017 року» відповідачем ОСОБА_2 або іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_2 .?

- чи виконано рукописний текст на документі під назвою «Розписка від 09 серпня 2017 року» у той самий день, коли виконано підпис на зазначеному документі?

- якщо ні, то що було виконано раніше: рукописний текст на цьому документі чи підпис на ньому ?

Протокольною ухвалою від 21 червня 2022 року за відсутності сторін суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення почеркознавчої експертизи, з підстав наявності висновку експерта від 17 червня 2022 року № 1-17/06, наданого позивачем; закінчив підготовчий розгляд справи та призначив розгляд справи на 08 серпня 2022 року.

08 серпня 2022 року за відсутності сторін у цій справі суд ухвалив рішення.

Доказів обізнаності сторони відповідача про висновок експерта від 17 червня 2022 року № 1-17/06 та відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи матеріали справи не містять.

Зі змісту висновку експерта від 17 червня 2022 року № 1-17/06, який був наданий на заяву ОСОБА_1 від 07 червня 2022 року про проведення почеркознавчої експертизи у справі № 754/14758/20, відомо, що разом із заявою ОСОБА_1 надав експертові технічну копію розписки від 09 серпня 2017 року, технічну копію договору позики від 09 серпня 2017 року. Для порівняльного дослідження ОСОБА_1 надав вільні зразки підпису ОСОБА_2 , що містяться у технічних копіях видаткових накладних, актів приймання-передачі, закордонного паспорта на ім`я ОСОБА_2 , паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 (ІD-картка) (а. с. 33-40, том 2).

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Інструкція), до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (пункт 3.5 Інструкції).

Згідно з пунктом 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Науково-методичні рекомендації) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи (пункт 1.3 Науково-методичних рекомендацій).

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи. У разі неможливості пред`явити зазначені зразки (смерть виконавця, від`їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо) (пункт 1.4 Науково-методичних рекомендацій).

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права взяв до уваги висновок експерта, який не відповідає ні Інструкції, ні Науково-методичним рекомендаціям; безпідставно відмовив відповідачу у призначенні судової почеркознавчої експертизи, клопотання з проведення якої він заявляв за півроку до надання позивачем зазначеного висновку.

Самоусунившись від з`ясування обставин, які належать до предмета доказування, враховуючи що відповідач не міг самостійно замовити проведення відповідної експертизи через відсутність у нього оригіналів розписки та договору позики, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке ґрунтується на припущеннях.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять оригіналу боргової розписки (наявна лише її копія, засвідчена представником позивача).

Звертаючись з апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції адвокат Тігішвілі Г. Г. як представник ОСОБА_2 зазначав про порушення районним судом норм ЦПК України, зокрема, щодо недослідження оригіналу розписки, безпідставного відхилення клопотання про призначення експертизи, та просив, зокрема, призначити експертизу, на вирішення якої поставити питання, які зазначені були й у заяві, поданій до суду першої інстанції; витребувати оригінал розписки.

Однак апеляційний суд не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, та всупереч нормам процесуального права відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, на проведення якої він мав право, передбачене процесуальним законодавством України, пославшись на висновок експерта від 17 червня 2022 року № 1-17/06, який не відповідає вимогам до проведення почеркознавчої експертизи.

Доцільність призначення судово-технічної експертизи документів (боргових розписок) у цій справі як спосіб здобуття доказів кореспондується з предметом заявлених вимог - стягнення заборгованості на підставі договору позики, отримання коштів за яким підтверджується розпискою, написання тексту якої заперечує відповідач. Саме на ці аргументи відповідач посилався як на підставу для відмови у задоволенні позову як у заяві про скасування заочного рішення, так і в апеляційній та касаційній скаргах. Тому колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій ухилились від обов`язку призначення експертизи у цій справі та не встановили обставин, які мають значення для правильного її вирішення, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної визначеності на увагу не заслуговують, адже позов у цій справі пред`явлено до суду за місцем проживання одного з відповідачів, що відповідає вимогам ЦПК України, а питання щодо роз`єднання позовів, оскільки вони не є взаємопов`язаними, відповідач у суді першої інстанції не порушував.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов