Справа № 182/4590/22

Провадження № 1-кп/0182/56/2024

У Х В А Л А

Іменем України

16.04.2024 року                                                        м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді                               ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання                ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії судового розгляду в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019040340000001 від 01.01.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

в с т а н о в и в:

1.У провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

2.Прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на два місяці, яке було підтримано в судовому засіданні. Клопотання мотивоване тим, що ризики передбачені ст.177 КПК, які були враховані при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати, а саме ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, оскільки обвинувачений після вчинення інкримінуємих подій був оголошений у розшук та може чинити тиск на свідків. Крім того, він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину та повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

3.Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення заявленого прокурором клопотання та просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, зауваживши, що він ні на кого не впливав, майже два роки перебуває під вартою, також зазначив, що має сім`ю.

4.Захисник - адвокат ОСОБА_5 також заперечила проти задоволення заявленого прокурором клопотання та просила змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або застосувати заставу, зазначивши, що ризики не підтверджені доказами, обвинувачений був у розшуку, проте після внесення застави не ухилявся від суду, свідок ОСОБА_6 є ключовим, однак про тиск на нього нічого не повідомляв, інших повідомлень про тиск також немає. Крім того, зауважила, що обвинувачений працював та якщо застосувати електронний засіб контролю, то буде додаткова гарантія запобігання вказаних прокурором ризиків. Потерпіла заявила позов, однак отримувати відшкодування шкоди не бажає. Вважає клопотання формальним.

5.Прокурор щодо заявленого стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечив та підтримав раніше заявлене клопотання.

6.Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд враховує таке.

7.Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжувався, зокрема, до 19 квітня 2024 року включно.

8.Згідно з вимогами ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

9.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

10.Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні   ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

11.З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

12.У даному випадку суд дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, не є вочевидь не обґрунтованою.

13.Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

14.Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

15.Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, є те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який передбачено позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, після вчинення інкримінованого злочину зник та почав переховуватися від органів досудового розслідування і був оголошений у розшук.

16.Суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

17.На наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме запобігання спробі незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що судом не допитано всіх свідків по даному кримінальному провадженню, їх покази можуть мати суттєве значення у даній справі, а ОСОБА_3 , перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом, безперешкодно зможе впливати на свідків, з метою зміни ними показів та ухилення від кримінальної відповідальності.

18.Крім того, суд вважає, що ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.

19.Враховуючи обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_3 підозри/обвинувачення у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, а також встановлену наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, суд приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому вважає необхідність у продовженні застосованого щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – обґрунтованою.

20.Суд вважає, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виходячи у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

21.Обставини на які посилається сторона захисту в даному випадку не може бути стимулюючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який. Суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли або зменшились.

22.Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.

23.Таким чином, враховуючи наведене суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, тому приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити строк тримання під вартою на строк не більше ніж на два місяці, а в задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

24.Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, застава не визначалась.

Керуючись статтями 177, 182, 183, 331, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

2.У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – відмовити.

3.Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 15 червня 2024 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошено 17.04.2024.

Суддя: ОСОБА_1