Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 308/3761/16-ц

провадження № 61-8654св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 рокуу складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 20 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CGZ0GK00240443, згідно з яким банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 34 810,00 дол. США на термін до 18 грудня 2026 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором.

Згідно з договором погашення заборгованості здійснюється так: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості та кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідно до договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, але не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту.

Станом на 23 березня 2016 року відповідач має заборгованість перед банком у сумі 29 207,27 дол. США, яка становить: 24 283,21 дол. США - заборгованість за кредитом; 3 305,75 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 640,14 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 978,17 дол. США - заборгованість за пенею.

Позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в розмірі 29 207,27 дол. США та судові витрати.

Короткий зміст рішеннясуду першої інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звернення з позовом до суду банк не мав права вимоги сплати боргу з відповідача, у зв'язку з чим його право не порушено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року скасовано, позов задоволеночастково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2006 року№ CGZ0GK00240443, яка станом на 23 березня 2016 року становить 28229,10 дол. США, щоеквівалентно 736 779,51 грн, з яких: 24 283,21 дол. США - заборгованість за кредитом, щоеквівалентно 633 791,78 грн; 3 305,75 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, що еквівалентно 86 280, 07 грн; 640,14 дол. США заборгованість за комісією за користуванням кредитом,що еквівалентно 16 707,65 грн; 24 638,14 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 24 012, 76 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що 14 квітня 2016 року між «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» (UkraineMortgage LoanFinance NO. 1 PLC) як продавця та ПАТ КБ «ПриватБанк» як покупця та «ТМФ Трасті Лімітед» (TMFTructeelimited) як довірчого управителя, був укладений договір викупу (відступлення) прав вимоги, згідно з пунктом 2.1 якого продавець цим погодився продати, а покупець цим погодився купити відповідні іпотечні активи, до яких відповідно до виписки за № 586 був включений і договір з ОСОБА_1 , № CGZ0GK00240443 від 20 грудня 2006 року. З 14 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» знову став кредитором, був і є кредитором на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та на цейчас, а тому має право вимагати від боржника виконання зобов`язаньза договором і є належним позивачем у справі.

Оскільки позов подано 12 квітня 2016 року, то пеня нарахована до 12 квітня 2015 року не підлягає стягненню через сплив позовної давності, про яку заявив відповідач, тому пеня підлягає стягненню з 13 квітня 2015 року до 23березня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року, просив оскаржуване рішення скасувати, справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

21лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 736 779,51 грн заборгованості за кредитним договором № CGZ0GK00240443 від 20 грудня 2006 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

08 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо процесуального правонаступництва, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що банк є кредитором щодо відповідача.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що відсутні докази наявності заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом заборгованості за відсотками, оскільки складений у довільній формі та неодноразово змінювався позивачем, не відповідає вимогам первинного документа відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Суд апеляційної інстанції помилково стягнув пеню за останні 12 місяців, що передували зверненню до суду, оскільки сума пені має бути розрахована з дня коли позивач дізнався про порушене право з урахуванням того, що з 26 лютого 2007 року до 14 квітня 2016 року банк не був кредитором у зв`язку з переуступкою права вимоги.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2017 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що20 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CGZ0GK00240443, згідно з яким банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 34 810,00 дол. США на термін до 18 грудня 2026 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором.

Назабезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 20грудня 2006 року укладений договір іпотеки № CG09S4/1, згідно з яким вінпередав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 58,8 кв. м, житловою площею 42,0 кв. м, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого 20 грудня 2006 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П. О. за реєстром № 3136.

Згідно з договором погашення заборгованості здійснюється так: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості та кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідно до договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, але не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту.

Станом на 23 березня 2016 року відповідач мав заборгованість перед банком у сумі 29 207,27 дол. США, яка становить: 24 283,21 дол. США - заборгованість за кредитом; 3 305,75 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 640,14 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 978,17 дол. США - заборгованість за пенею.

14 квітня 2016 року між «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC) як продавця та ПАТ КБ «ПриватБанк» як покупця та «ТМФ Трасті Лімітед» (TMF Tructee limited) як довірчого управителя, був укладений договір викупу (відступлення) прав вимоги, згідно з пунктом 2.1 якого продавець цим погодився продати, а покупець цим погодився купити відповідні іпотечні активи, до яких відповідно до виписки за № 586 був включений і договір з ОСОБА_1 , № CGZ0GK00240443 від 20 грудня 2006 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суди встановили, що 20 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CGZ0GK00240443, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 34 810,00 дол. США на термін до 18 грудня 2026 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду 05 квітня 2016 року відповідно до реєстру № 8818972, (отриманий позов судом - 12 квітня 2016 року), тобто до дня укладення зазначеного договору із «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» (UkraineMortgage LoanFinance NO. 1 PLC), тому станом на дату звернення до суду з відповідним позовом позивач не мав права вимагати сплати боргу від відповідача. Крім того, на час звернення до суду з відповідним позовом позовну заяву підписав представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сафір Ф. О., який станом на 05 квітня 2016 року не мав права її підписувати, оскільки не мав відповідних правових підстав.ЦПК України не передбачена можливість заміни позивача на належного, тому ухвалою від 03листопада 2016 року суд відмовиву задоволенні клопотання відповідача про заміну позивача на належного (правонаступником).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки 14 квітня 2016 року між «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» (UkraineMortgage LoanFinance NO. 1 PLC) як продавця та ПАТ КБ «ПриватБанк» як покупця та «ТМФ Трасті Лімітед» (TMFTructeelimited) як довірчого управителя, був укладений договір викупу (відступлення) прав вимоги, згідно з пунктом 2.1 якого продавець цим погодився продати, а покупець цим погодився купити відповідні іпотечні активи, до яких відповідно до виписки за № 586 був включений і договір з ОСОБА_1 , № CGZ0GK00240443 від 20 грудня 2006 року, то з 14 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» знову став кредитором, був і є кредитором на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, тому має право вимагати від боржника виконання зобов`язаньза договором і є належним позивачем у справі.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, з`ясував: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування;; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішеня суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до повідомлення банку від 23 лютого 2007 року № 20.1.3.2/6-811 3419, надісланого відповідачу, 19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC)укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором кредиту від 20 грудня 2006 року .

Верховний Суд виходить з того, що на час відкриття провадження у справі - 22 квітня 2016 року, після укладення договору викупу (відступлення) права вимоги від 14 квітня 2016 року за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» набув статусу позивача, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність у ПАТ КБ «ПриватБанк» права вимоги.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є належним позивачем у цій справі, а тому встановивши, що відповідач не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності, дійшов обґрунтованого висновку, що банк звернувся до суду 12 квітня 2016 року, тому пеня підлягає стягненню з відповідача з 13 квітня 2015 року до 23 березня 2016 року в розмірі 943,99 дол. США.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо процесуального правонаступництва, оскільки в матеріалах справи є докази, що банк є кредитором щодо відповідача, тому немає підстав для процесуального правонаступництва. Суд апеляційної інстанції встановив, що на час розгляду справи у банку було право вимоги до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2014 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Верховний Суд відхиляє з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції підтвердження заборгованості матеріалами справи.

У матеріалах справи є кредитний договір, докази отримання відповідачем кредиту - ордер-розпорядження від 20 грудня 2006 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором, проте відповідач на спростування неправильного розрахунку заборгованості не надав власного розрахунку.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року довів належними доказами наявність заборгованості у відповідача перед банком.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 736 779,51 грн заборгованості за кредитним договором № CGZ0GK00240443 від 20 грудня 2006 року до закінчення касаційного провадження, то згідно із статтею 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 736 779,51 грн заборгованості за кредитним договором № CGZ0GK00240443 від 20 грудня 2006 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко