Справа № 2-774/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 квітня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:        

головуючої судді Сороки О.В.,

                      секретаря Черкасової М.О.,

            за участю прокурора Загной О.Г.,

            позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Новомосковська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5,  про позбавлення батьківських прав, третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради,-      

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про позбавлення їх батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі являються батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а вона, в свою чергу, являється її  бабусею – матір’ю ОСОБА_3. ОСОБА_1 вважає, що батьки неповнолітньої онучки не займаються її вихованням  і не здійснюють свої батьківські права, передбачені нормами Сімейного Кодексу України. Так, шлюб між батьками розірвано, вони проживають окремо, а батько дитини створив сім’ю з іншою жінкою. ОСОБА_7 зобов’язаний, на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду, сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 на користь матері – ОСОБА_3, однак аліменти не сплачує, іншої матеріальної допомоги не надає, з дитиною не спілкується, а сама ОСОБА_6 не відчуває до нього ніяких родинних почуттів. Мати дитини – ОСОБА_3, життям дитини не цікавиться, матеріально її теж не утримує, вихованням не займається. Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що неповнолітня дитина фактично проживає разом з нею, її вихованням та утриманням вона займається сама, батьки безвідповідально ставляться до своєї дитини, тому вона просить позбавити їх батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, просить задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що неповнолітня ОСОБА_6 фактично проживає з нею та знаходиться на її утриманні, а батьки дитини ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків. Батько дитини не спілкується з нею, разом вони не проживають, матеріально дитину не забезпечує, а лише інколи купує їй речі, а саме ОСОБА_6 на вихідних відвідує іншу бабусю – матір відповідача. ОСОБА_3 взагалі, на її думку, не виконує своїх батьківських обов’язків, оскільки зловживала спиртними напоями, не має окремого постійного місця проживання, проживає з чоловіками, з якими не перебуває в зареєстрованих відносинах. ОСОБА_3 неодноразово змінювала місце роботи, змінювала місце проживання, все це негативно вливає на виховання неповнолітньої дитини, яка потребує більшої уваги батьків, має можливість, в силу своїх здібностей, краще навчатися, а батьки повинні вживати всіх заходів щодо духовного та морального розвитку дитини.

 Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_4 в судовому, в інтересах неповнолітньої дитини, вважала не доцільним позбавляти батьківських прав відповідачів по відношенню до неповнолітньої дитини, оскільки батьки виконують свої обов’язки, покладені на них ст. 150 СК України, в тому числі щодо виховання та матеріального утримання, і вважає, що позивач не надала суду доказів протилежного. При цьому представник органу опіки та піклування відмітила, що сім’я, в якій проживає неповнолітня дитина, на даний час залишилася у скрутному матеріальному становищі, оскільки мати дівчинки дійсно не працює, однак перебуває на обліку в центрі зайнятості, тривалий час не мала окремого помешкання, однак їй виділено кімнату в гуртожитку, з батьком дівчинка спілкується, між дитиною та батьками теплі стосунки, вона їх поважає, так само поважає і позивачку, і її чоловіка – ОСОБА_8, і матір відповідача – ОСОБА_9, тому, враховуючи власну думку дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що дійсно шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано, зі рішенням Павлоградського міськрайонного суду він повинен сплачувати аліменти на користь колишньої дружини на утримання дитини, що ним і робиться, він регулярно надає кошти ОСОБА_3, купує речі дитині. Між тим, відповідач пояснив, що дійсно він створив іншу сім’ю, в якій народилася ще одна дитина. Дружина також має дитину від першого шлюбу, всі разом вони проживають в одній кімнаті, куди привести дочку ОСОБА_10 фактично не можливо, тому з ОСОБА_6 він спілкується або за місцем проживання своєї матері – ОСОБА_9, яка має окрему квартиру в м.Новомоссковську, або за місцем проживання батьків своєї другої жінки, які мають окремий будинок, і житлові умови обох батьків дозволяють зустрічатися з дитиною. При цьому ОСОБА_5 пояснив, що він завжди цікавиться життям свої дочки, намагається їй більше приділяти уваги і надавати допомогу у навчанні, тому просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що дійсно в її житті виникали випадки, коли вона, не маючи роботи та окремого місця проживання, змушена була знімати житло. Дійсно, мала намір створити сім’ю з іншим чоловіком, з яким спільно проживала, були непоодинокі випадки, коли вона зловживала спиртні напої та не працювала, однак на даний час вона стоїть на обліку в центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу, отримала кімнату в гуртожитку, куди переселилася разом з дитиною. Жодного разу вона не залишала свою дитину, з якою у неї теплі стосунки та повне взаємо порозуміння, а її батьки допомагали і допомагають їй у вихованні та утриманні дитини. Колишній чоловік також надає підтримку, купує речі для дитини, зустрічається з нею, допомагає у навчанні. Крім того, ОСОБА_3 розуміє, що її обов’язок – це виховання та утримання дитини, і вважає, що її мати - позивач по справі, може тільки допомогти їй у скрутний момент.

Суд,  вислухавши пояснення сторін, думку дитини, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_6, остання народилася 15.02.1999 року, її батьками є ОСОБА_5, ОСОБА_3 (а.с. 7).

У відповідності до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від своїх обов’язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Суду надано акт обстеження житлово-побутових умов сім’ї, в якій проживає неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого сім’я, через невиконання матір’ю батьківських обов’язків, занесена до банку даних сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Зазначений акт датований 15.09.2008 року, і з ним ознайомлена позивач по справі (а.с. 6). Крім того, надано акт, згідно якого неповнолітня дитина проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації з 2005 року (а.с. 9).

Також, на підтвердження позиції щодо невиконання батьківських обов’язків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були допитані свідки  ОСОБА_11, ОСОБА_8, які являються дочкою та чоловіком позивачки, відповідно, однак останні стверджували, що ОСОБА_3 зловживала спиртними напоями, а ОСОБА_5, на їх думку, може більше приділяти уваги своїй неповнолітній дитині, з якою разом не проживає.

Між тим, зазначені свідчення не можуть розцінюватися судом, як ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків.

Крім того, в судовому засіданні допитані свідки: мати відповідача - ОСОБА_9 та  дружина відповідача - ОСОБА_3, які ствердили, що дійсно ОСОБА_5 вживає всіх заходів, щоб приділяти якомога більше уваги своїй неповнолітній дочці, у тому числі купує їй речі, займається з нею додатково навчанням, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснили, що постійно у вихідні бачать неповнолітню ОСОБА_6 у своєї бабусі – ОСОБА_9

В судовому засіданні була вислухана думка неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пояснила суду, що вона дійсно більше часу проводить разом зі своєю бабусею ОСОБА_1, однак кожні вихідні вона проводить з бабусею ОСОБА_9, куди приїздить її батько, з ним вони разом проводять час. І з батьком, і з матір’ю у неї дуже добрі стосунки, вона їх любить і відчуває їх любов до неї, вони завжди цікавляться її навчанням, її інтересами, однак неповнолітня ОСОБА_6 висловила бажання проживати разом з батьком, хоча розуміє, що проживаючи разом з матір’ю вона матиме більше можливості бути разом з усіма членами сім’ї.

Таким чином, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для звернення позивача з позовом до суду про позбавлення відповідачів батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, стало те, що ОСОБА_3 деякий час зловживала спиртними напоями, що не заперечувала і сама відповідачка, однак остання запевнила суд, що зі своєї сторони вона буде виконувати належним чином обов’язки, передбачені ст. 150 СК України, та створювати для дочки нормальні життєві умови.

Крім того, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, в інтересах дитини, надав суду висновок, яким вважає за неможливе позбавляти батьківських прав ОСОБА_3, ОСОБА_5 відносно їх дитини ОСОБА_6 (а.с. 140).

 Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов, на даний час, не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

Слід також відмітити, що частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, в  ст. 165 СК України визначено право особи на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Відповідно до норми коментованої статті таке право мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший заклад, в якому перебуває дитина, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

В ході розгляду справи було встановлено, що на момент винесення рішення неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі своєю матір’ю проживає в гуртожитку по вул.Жовтневій, 10 (а.с. 110), і таким чином, суд позбавлений можливості задовольнити позов саме позивача ОСОБА_1, оскільки таке рішення приймається тільки в інтересах неповнолітньої дитини.

В судовому засіданні приймали участь і прокурор, і представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, які, відповідно до вимог ч.2 ст. 3 ЦПК України мають право пред’явити позов про позбавлення батьківських прав, однак останні навпаки, вважали позов не доведеним, не обґрунтованим, тому позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 та ОСОБА_3 є не доцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

в  и  р  і  ш  и  в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_5  про позбавлення їх батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                             О.В. Сорока.