№ 2-а- 42

2010 рік

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року                                                                       Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

                                                                                                               в складі головуючого

 судді Антонюка О.А.

при секретарі – Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради про визнання незаконною відмови в приватизації земельної ділянки, скасування висновку, визнання права на приватизацію земельної ділянки та  зобов’язання провести певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 27 липня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача головного архітектурно-планувального управління (ОСОБА_2) Дніпропетровської міської ради про визнання незаконною відмови в приватизації земельної ділянки, скасування висновку, визнання права на приватизацію земельної ділянки та  зобов’язання провести певні дії. Позивач в своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що він має на праві приватної власності гараж № 10 по вул. Академіка Чекмарьова, 7 м. Дніпропетровська, цей гараж зареєстрований в ДМБТІ. Він подав до міськради заяву на підготовку документів на приватизацію земельної ділянки під вказаним гаражем. Одним з документів, що потрібен для вказаних документів, є висновок ОСОБА_2. Останнє своїм висновком відмовило йому погодження документів для оформлення вказаної земельної ділянки в приватну власність і рекомендувало оренду, тобто йому фактично було відмовлено. Вважаючи вказане протиправним, позивач просив визнати незаконною вказану відмову в приватизації земельної ділянки, скасувати цей висновок, визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки та зобов’язати відповідача провести дії по підготовці документів для приватизації ним спірної земельної ділянки, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що вони дійсно готували висновок по заяві позивача і рекомендували передачу земельної ділянки позивачу під його гаражем не у приватну власність, а в довгострокову оренду. Висновок про це вони зробили без порушень чинного законодавства та в межах своїх повноважень, згідно вимог закону, постанов і розпоряджень уряду та органів місцевого самоврядування. Закон і права позивача не порушували, протиправних дій не допускали. Вважає позовні вимоги вважає безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не  підлягаючими задоволенню.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2005 року є власником гаражу № 10 по вул. Академіка Чекмарьова, 7 м. Дніпропетровська, право власності на цей гараж в передбаченому законом порядку зареєстровано в КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради та видано технічний паспорт на цей гараж. В жовтні 2008 року позивач подав до Дніпропетровської міськради заяву для підготовку документів на приватизацію земельної ділянки під вказаним гаражем. Одним з документів, що потрібен для вказаних документів, є висновок ОСОБА_2. Згідно висновку № 10/240 від 16 квітня 2009 року ОСОБА_2, враховуючи характер забудови, що склався і той факт, що земельна ділянка знаходиться в складі гаражного ряду, вважає можливим земельну ділянку по вул. Академіка Чекмарьова, 7, фактично зайняту гаражем № 10 рекомендувати до використання за цим призначенням тимчасово довгостроково на умовах оренди на термін 10 років за містобудівними вимогами. Позивач не погодився з таким висновком і звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 і просив визнати незаконною вказану відмову в приватизації земельної ділянки, скасувати цей висновок, визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки та зобов’язати відповідача провести дії по підготовці документів для приватизації ним спірної земельної ділянки. Суд вважає вимоги необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. До того ж органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 19 Закону України  «Про планування та забудову територій» на території населеного пункту відповідною радою встановлюється режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб. Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється в генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови.

Рішенням № 33/43 Дніпропетровської міської ради від 25 лютого 2009 року у відповідності до Конституції України і Закону України  «Про планування та забудову територій» були затверджені правила забудови м. Дніпропетровська, невід’ємною частиною яких є план зонування територій міста. Листом № 149-и від 11 березня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал» просило ОСОБА_2 Дніпропетровської міської ради підготувати містобудівний висновок про наявність обмежень на використання земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража позивача та відповідність розміщення гаража містобудівній документації.

На час розгляду та підготовки ОСОБА_2 містобудівного та інженерного технічного висновку № 10/240 від 16 квітня 2009 року діяли правила забудови м. Дніпропетровська. Відповідно до плану зонування території м. Дніпропетровська земельна ділянки по вул. Академіка Чекмарьова, 7 розташована в зоні багатоквартирної забудови, а тому розміщення гаража позивача не відповідає вимогам забудови зазначеної планувальної зони. Не зважаючи на це, ГловАПУ Дніпропетровської міської ради відповідно до розпорядження Дніпропетровської міської ради № 791 р від 14 серпня 2001 року про регулювання строків користування земельними ділянками на умовах оренди відповідно до містобудівних вимог, рекомендувало використовувати земельну ділянку під гаражем позивача на умовах оренди терміном на 10 років. При цьому ОСОБА_2 у своєму висновку відзначило, що остаточне рішення щодо передачі земельної ділянки приймає міська рада, яка є розпорядником земель комунальної власності.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 діяло в межах своїх повноважень, відповідно до вимог законодавства та актів органу місцевого самоврядування і не відмовляло позивачу в праві на приватизацію земельної ділянки, відповідачем були враховані характер забудови, що склався і той факт, що земельна ділянка знаходиться в складі гаражного ряду, відповідач вважає можливим земельну ділянку по вул. Академіка Чекмарьова, 7, фактично зайняту гаражем № 10 рекомендувати (а не відмовити) до використання за цим призначенням тимчасово довгостроково на умовах оренди на термін 10 років за містобудівними вимогами.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушень його прав, в тому числі і визначених Конституцією України та законами відповідач не допустив.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради про визнання незаконною відмову в приватизації земельної ділянки, скасування висновку, визнання права на приватизацію земельної ділянки та  зобов’язання провести певні дії відмовити.

    Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

                                Суддя -