ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 5011-15/2551-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Сабодаш Р.Б.

боржника - Бойко Т.О.

розпорядник майна - Ганюк Т.М.

Державного космічного агентства України - Климчук Ю.М.

прокурор - Томчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 23.12.2019

за позовною заявою Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України

до Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль"

за участю Товарної біржі "КМФБ"

про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.15 та повернення майна

у справі № 5011-15/2551-2012

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Державне агентство резерву України звернулось до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ДАХК "Київський радіозавод".

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ДАХК "Київський радіозавод".

3. 19.05.2017 від заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України надійшла заява про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 відмовлено в задоволенні позову.

5. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у цій справі апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними результатів відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", оформлених протоколом №15-02-17/01 від 17.02.2015, щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" з ціною продажу 5 129 263, 00 грн. та визнання недійсним договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу №БВ7/4-15 від 18.02.2015, укладеного між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль". Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволено.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 11.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" через Північний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 5011-15/2551-2012, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

8. 16.01.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 разом зі справою № 5011-15/2551-2012 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" у справі № 5011-15/2551-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.02.2020.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі у справі № 5011-15/2551-2012 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 25.02.2020 о 10:45 год.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2020 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 5011-15/2551-2012 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 до 10 год. 45 хв. 17.03.2020.

12. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

13. Також, враховуючи вказану постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 до 03.04.2020, встановити особливий режим роботи судів України.

14. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

15. Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

16. З огляду на викладене, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу та убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби в ухвалі від 17.03.2020 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 на дату після 03.04.2020.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2020 призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 на 02.06.2020 о 10:00 год.

18. В судовому засіданні 02.06.2020 було оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 09.06.2020.

19. В судовому засіданні 09.06.2020 було оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 21.07.2020.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

20. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

21. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

21.1 Суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент звернення до суду заступник прокурора міста Києва не довів обставин з якими закон пов`язує виникнення у нього права на пред`явлення позовної заяви в інтересах держави у цій справі.

21.2 Суд апеляційної інстанції помилково застосував положення Закону України "Про холдингові компанії в Україні".

21.3 Висновок Північного апеляційного господарського суду про те, що Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод" є юридичною особою, яка не підлягає приватизації є помилковим.

21.4 Висновок Північного апеляційного господарського суду про те, що у боржника може існувати тільки один цілісний майновий комплекс є помилковим.

21.5 Висновок Північного апеляційного господарського суду про те, що скасування судового рішення є підставою для визнання правочину таким, що вчинений з порушенням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України є помилковим.

22. 05.06.2020 скаржником подано письмові пояснення.

23. Представник скаржника в судових засіданнях підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

24. Прокуратурою міста Києва подано відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

25. Державним космічним агентством України подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

26. Прокурор, представники боржника, Державного космічного агентства України в судових засіданнях заперечили проти касаційної скарги.

27. Арбітражний керуючий в судових засіданнях розгляд вказаної касаційної скарги залишила на розсуд суду.

Позиція Верховного Суду

28. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

29. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

30. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

31. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 подана 11.01.2020.

33. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 08.02.2020, а не в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX (далі - Господарський процесуальний кодекс України).

34. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

35. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

36.1 Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 № 987 "Про створення Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку єдиного науково-технічного комплексу для розроблення, виробництва та впровадження космічних систем управління, цифрових засобів зв`язку та товарів широкого вжитку Кабінет Міністрів України постановив, зокрема:

- підтримати пропозицію виробничого об`єднання "Київський радіозавод", погоджену з Міністерством промислової політики, Міністерством економіки, Фондом державного майна, Антимонопольним комітетом, про створення Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" (Компанія) на базі державного підприємства "Київський радіозавод";

- Міністерству промислової політики виступити засновником Компанії і затвердити її статут, призначити голову правління та за погодженням з Міністерством економіки і Фондом державного майна затвердити склад спостережної ради Компанії;

- Міністерству промислової політики за участю Фонду державного майна створити в установленому порядку: відкриті акціонерні товариства на базі державних підприємств згідно з додатком; передати до статутного фонду Компанії майно державного підприємства "Київський радіозавод"; передбачити в планах розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, які створюються на базі зазначених у додатку державних підприємств, залишення контрольних пакетів акцій у державній власності з передачею їх до статутного фонду Компанії.

- Установити, що акції Компанії, які випускаються відповідно до розміру її статутного фонду, перебувають у державній власності до прийняття спеціального рішення щодо приватизації цієї Компанії.

36.2 Вказаною постановою також затверджено перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишаються у державній власності та передаються до статутного фонду ДАХК "Київський радіозавод" (відповідно до переліку).

36.3 Указом Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності" від 27.10.1998 № 1190 Кабінету Міністрів України до 01.04.1999 доручено здійснити передачу в установленому порядку до сфери управління Національного космічного агентства України державних підприємств, що становлять основу космічної галузі країни, та акцій (паїв, часток), які перебувають у державній власності та господарських товариств, у тому числі тих, що утворені за участю іноземних суб`єктів господарської діяльності

36.4 Відповідно до зазначеного Указу Президента України Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 236-Р вирішено прийняти пропозицію Міністерства економіки і Національного космічного агентства України, погоджену з Національним агентством з управління державними корпоративними правами, Міністерством промислової політики, Фондом державного майна та Державним комітетом статистики, про передачу до сфери управління Національного космічного агентства України державних підприємств, що становлять основу космічної галузі, зокрема, ДАХК "Київський радіозавод".

36.5 Відповідно до положення про Державне космічне агентство України від 14.05.2015 № 281 Державне космічне агентство України (ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

36.6 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ДАХК "Київський радіозавод".

36.7 Постановою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014, зокрема: припинено процедуру санації ДАХК "Київський радіозавод"; визнано банкрутом ДАХК "Київський радіозавод"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута ДАХК "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Менчака В.В.; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов`язань прийнято вважати таким, що настав 09.07.2014; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов`язаннями фізичної особи - підприємця, крім зобов`язань, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; опрелюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод"; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 09.07.2014; зобов`язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 09.07.2015; зобов`язано Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута.

36.8 03.10.2016 ухвалою суду першої інстанції, що залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції від 07.12.2016, затверджено звіт ліквідатора боржника та припинено провадження у справі № 5011-15/2551-2012.

36.9 У відповідності до рішень, прийнятих комітетом кредиторів банкрута 09.09.2014 та 26.09.2014, на офіційному сайті Державного космічного агентства України було розміщено оголошення щодо проведення аукціону з продажу майна, належного ДАХК "Київський радіозавод".

36.10 17.02.2015 ліквідатор спільно з товарною біржою за участі професійних учасників ринку цінних паперів провів відкриті торги (аукціон) з продажу майна боржника, що підтверджується протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015 та повідомленням про результати проведення аукціону з продажу майна ДАХК "Київський радіозавод", розміщеним на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

36.11 18.02.2015 ДАХК "Київський радіозавод" та ТОВ "Мікромодуль" було укладено Договір № БВ 7/4-15, за яким було набуте спірне майно та складено акт про передачу права власності на цілісний майновий комплекс ДАХК "Київський радіозавод".

37. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним.

37.1 Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017, зокрема: касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014, постанову Господарського суду міста Києва від 09.07.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 у справі № 5011-15/2551-2012 скасовано; справу № 5011-15/2551-2012 передано для розгляду на стадію розпорядження майном до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду; зобов`язано державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про прийняття постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 та скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод". Тобто постанову, яка надавала ліквідатору повноваження здійснювати відчуження майна від імені державної компанії скасовано. З огляду на наведене можна дійти висновку, що дії, які настали в результаті виконання скасованих судових рішень, які прийняті, як встановлено Вищим господарським судом України у постанові від 21.03.2017, з істотним порушенням зазначених вище норм матеріального права, підлягають скасуванню.

37.2 Нормами Закону України "Про холдингові компанії в Україні" передбачено заборону приватизації державної холдингової компанії, як в цілому (юридичної особи) до прийняття рішення про приватизацію всіх корпоративних підприємств, пакети акцій (часток, паїв) яких передано до статутного капіталу такої холдингової компанії, так і щодо окремих державних пакетів акцій та державного майна, переданих до статутного капіталу такої холдингової компанії.

38. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги встановлені судами фактичні обставини не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

39. Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

40. Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

41. Відповідно до частини 3 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

42. Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

43. В абзаці 2 пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 в редакції від 22.12.2011 зі змінами та доповненням вказується, що положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

44. Відповідно до статті 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, з дня свого призначення ліквідатор, серед іншого, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

45. Статтею 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

46. Згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

47. Відповідно до частин 4, 6 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, суб`єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

48. Судом першої інстанції встановлено наступне

48.1 Ліквідатором банкрута у відповідності до рішень, прийнятих комітетом кредиторів банкрута 09.09.2014 та 26.09.2014, на офіційному сайті Державного космічного агентства України було розміщено оголошення щодо проведення аукціону з продажу майна, належного ДАХК "Київський радіозавод".

48.2 Відповідно до протоколу проведення конкурсу щодо виявлення організатора аукціону з продажу майна боржника, комісією для проведення конкурсу з відбору організатора аукціону з продажу майна боржника організатором аукціону вирішено обрати Товарну біржу "КМБФ", оскільки даною товарною біржою запропонована найменша сума винагороди від продажу майна банкрута - в розмірі 1 %.

48.3 ТБ "КМБФ" укладено Договір №159 від 17.06.2014 з Фондом державного майна України про організацію продажу майна, що перебуває у державній власності, за умовами якого з моменту підписання такого договору юридична особа має право укладати договори на виконання послуг, визначених даним договором, з відповідними державними органами приватизації, суб`єктами господарювання, суб`єктами управління, на балансі яких перебувають об`єкти державної власності.

48.4 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 визнано організатора аукціону Товарну біржу "КМФБ" учасником провадження у справі № 5011-15/2551- 2012 про банкрутство Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод".

48.5 17.02.2015 ліквідатор спільно з Товарною біржою "КМФБ" за участі професійних учасників ринку цінних паперів провів відкриті торги (аукціон) з продажу майна ДАХК "Київський радіозавод", що підтверджується протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015 та повідомленням про результати проведення аукціону з продажу майна Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод", розміщеним на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

48.6 18.02.2015 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" було укладено Договір № БВ 7/4-15, за яким було набуте спірне майно.

48.7 18.02.2015 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" на виконання Договору № БВ 7/4-15 від 18.02.2015 було складено Акт про передачу права власності на цілісний майновий комплекс ДАХК "Київський радіозавод".

49. Стаття 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній до 19.01.2013, обмежувала можливість застосування судових процедур банкрутства щодо товариств, які не підлягають приватизації, а стаття 6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" лише регулює, за яких умов уповноважений державний орган може прийняти рішення про приватизацію державної акціонерної холдингової компанії і не містить будь-яких заборон на приватизацію таких юридичних осіб.

50. Відповідно до пункту 36 статті 85 Конституції України затвердження переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації належить до повноважень Верховної Ради України.

51. Частиною 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що Перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

52. Згідно частини 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

53. Відтак, питання про те чи відноситься підприємство до об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації регулювалося спеціальним законом - Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Статтею 1 цього Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягали приватизації, згідно з додатком 1 до цього Закону.

54. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод" до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в редакції на час введення процедури санації та на час введення процедури ліквідації) включена не була. Крім того, Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод" не перебувала у цей період і у Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1734. При цьому інші державні акціонерні холдингові компанії, які, на думку держави Україна, не підлягають приватизації, до зазначених переліків включались, наприклад, ДАХК "Артем" або ДАХК "Топаз".

55. Законом України "Про приватизацію державного майна", чинного на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що не підлягають приватизації виключно ті підприємства, що включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності", та ті підприємства, що не включені до відповідного переліку, але до його статутного капіталу передано майно, визначене у частині 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Таким чином, юридичні особи, зазначені у (п. в) абзацу 2 частини 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", не відносяться до тих юридичних осіб, приватизація яких була заборонена без включення до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.02.16 у справі № 3-1247гс15.

56. Відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній до 19.01.2013, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

57. Статтею 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

58. Згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

59. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що нормами Закону України "Про холдингові компанії в Україні" передбачено заборону приватизації Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод", про те, що приписи статті 6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" перешкоджають продажу майна банкрута в процедурі ліквідації та про те, що Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод" є юридичною особою, яка не підлягає приватизації у зв`язку із тим, що боржник є високотехнологічним експортоорієнтованим підприємством, що формує конкурентні переваги України на міжнародному ринку та створює мультиплікативний ефект для розвитку суміжних галузей, - підприємство, яке здійснює виробництво об`єктів космічної діяльності.

60. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

61. Частина 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, встановлює, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів. Зазначена норма Закону є тотожною частині 5 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до 19.01.2013, чинній на момент порушення провадження у цій справі про банкрутство), якою визначалось, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

62. Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов`язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

63. Крім того, за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

64. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

65. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

66. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

67. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

68. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.

69. Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент вчинення оспорюваного правочину, постанова Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 була чинною, як була (і є) чинною ухвала Господарського суду міста Києва від 17.10.2014, якою визнано організатора аукціону Товарну біржу "КМФБ" учасником провадження у справі. На момент продажу майна банкрута ліквідатор дотримався всіх вимог чинного законодавства, а отже, не порушив вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

70. Натомість потреба у виправлені ймовірної судової помилки не може бути підставою для визнання недійсним договору, що на момент його укладання вчинявся з дотриманням і на виконання судових рішень, скасованих у майбутньому.

71. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що дії, які настали в результаті виконання скасованих судових рішень підлягають скасуванню.

72. Окрім того, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

74. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

74.1 Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

74.2 Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

74.3 Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

75. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

76. Разом з тим, задоволення у цьому випадку заяви про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу та повернення майна могло б мати наслідком порушення права скаржника на мирне володіння своїм майном передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки від дати придбання скаржником спірного майна до дати прийняття апеляційним судом оскаржуваного рішення минуло 4 роки і 10 місяців, заява подана прокурором через 2 роки і 3 місяці від дати укладення оспорюваного договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015, а суд апеляційної інстанції задовольняючи таку заяву не досліджував та не встановлював чи таке втручання у право скаржника на мирне володіння майном переслідує легітимну мету і чи є цей захід пропорційним легітимній меті втручання у таке право.

77. Тому, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна.

78. Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не врахував наведеного, помилково застосував норми матеріального права які не підлягали застосуванню до спірних відносин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна.

79. Таким чином, доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

80. Разом з тим, доводи скаржника (пункт 21.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

80.1 Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді. Організація та порядок здійснення прокуратурою представництва визначені законом.

80.2 Згідно із статтею 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються, зокрема, функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

80.3 Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

80.4 При цьому слід зауважити, що Господарський процесуальний кодекс України як в редакції на дату подання позову, так і в редакції на час розгляду справи судом не містить визначення інтересів держави.

80.5 Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

80.6 Відповідно до пункту 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.

80.7 Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

80.8 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) дійшла такого висновку: "незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

80.9 Прокурор набуває право на представництво, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, водночас "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається".

80.10 Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

80.11 Згідно із статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації.

80.12 Відповідно до Положення про Державне космічне агентство України (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 281, зазначене агентство є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та яке забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері космічної діяльності. Згідно із п.п. 9, 10 Положення Державне космічне агентство України очолює Голова, який, зокрема, утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління ДКА України, затверджує положення (статути) про них, в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління ДКА України.

80.13 Відповідно до статті 6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

80.14 Враховуючи вказані приписи законодавства, органами уповноваженими державою здійснювати функції у спірних правовідносинах є Державне космічне агентство України та Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод", оскільки відповідно до закону є суб`єктами управління спірним державним майном.

80.15 Державне космічне агентство України є учасником справи про банкрутство та було обізнане з усіма обставинами відчуження державного майна у ліквідаційній процедурі.

80.16 Водночас, незважаючи на вказане, враховуючи те, що Державне космічне агентство України вважає порушеними права держави у спірних правовідносинах, органом управління з моменту укладення спірного правочину не вживалися заходи до визнання його недійсним та повернення майна, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів та є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень.

80.17 Оскільки вказаними суб`єктами не вжито заходів до оспорювання правочину щодо відчуження державного майна, про що їм було відомо з огляду на участь у справі про банкрутство, бездіяльність суб`єктів управління державним майном відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставами для застосування прокуратурою представницьких повноважень на захист інтересів держави.

81. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

82. Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006), фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але і дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

83. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції", заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України", заява N 24003/07, п.33, 08.12.2016).

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

85. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

86. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

87. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

88. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.

89. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" від 10.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 про відмову в позові про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна в межах справи про банкрутство № 5011-15/2551-2012 залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков