ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Харків

справа № 2023/2-942/11

провадження № 22-ц/818/3393/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Кругової С.С., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

3-я особа: КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку і земельної ділянки, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року, постановлене в складі судді Барабанової В.В.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки - задоволено частково. Позов ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки було задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу (після розірвання шлюбу) з 09.03.1998 року до 13.10.2006 року . Визнано будинок АДРЕСА_1 , сумісно набутою позивачкою - ОСОБА_1 з відповідачем - ОСОБА_2 спільною власністю. Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1895 га, на якій розташований будинок.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Харківської області із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2015 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року, яка ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року була залишена без змін.

10 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року.

Вказував, що підставами для перегляду вищевказаного рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі йому, як особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме: у його випадку це завідомо неправдиві показання свідків з боку ОСОБА_1 , що потягли за собою ухвалення незаконного, необґрунтованого судового рішення та показання нових свідків, які можуть спростувати факт того, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебували начебто після 1998 року у шлюбних стосунках.

Обґрунтовуючи свою заяву посилався на те, що рішенням суду від 09.03.1998 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Вже до цього часу вони жили окремо, спільного господарства не мали, не мали і сумісних коштів та не мали стосунків, як чоловік та жінка. Так пізніше у них народилась донька, але не внаслідок шлюбних відносин у розумінні положень Сімейного кодексу України.

10.08.1999 року за власним бажанням ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться на приватизованій земельній ділянці площею 0,1895 га.. На момент укладення договору купівлі - продажу будинку ОСОБА_2 у шлюбних стосунках з відповідачкою не перебував. Жила площа будинку на той час - 51.4 кв.м. На 1999 рік оцінка будинку в договорі складала 23963 грн. Будинок ОСОБА_2 купував для себе на власні кошти, самостійно платив за послуги нотаріуса, самостійно передавав гроші продавцю. Під час розгляду справи нотаріус, який вчинив правочин та продавець будинку допитані у якості свідків у суді не були, хоча вони могли підтвердити той факт, що у шлюбних стосунках на час укладення договору купівлі-продажу не перебував. Після купівлі будинку він жодних перебудов протягом 2005-2006 року не проводив. Перебудови будинку він проводив значно пізніше перебуваючи в законному шлюбі з теперішньою дружиною, в наслідок чого збільшилась вартість будинку та його площа.

У 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спираючись на показання свідків, які ОСОБА_2 , як зараз розуміє суд не мав законних підстав брати до уваги під час винесення рішення суду, оскільки свідки ( син та кума) були особами зацікавленими з боку ОСОБА_1 , про що ОСОБА_2 зараз стало відомо від інших осіб, яких він буде просити суд допитати у якості свідків. Вважає, що син ОСОБА_2 , дав показання на користь матері, під її впливом, оскільки на той час з нею проживав та залежав від неї, а тому суд не повинен був брати ці показання свідків до уваги під час винесення рішення суду. Коли ОСОБА_2 купував будинок, на той час сину було 8 років, він не знав усіх обставин, та багато чого ОСОБА_2 йому не розповідав про розірвання шлюбу та його стосунки з ОСОБА_1 , щоб не травмувати психіку дитини.

Вказує на те, що приймаючи рішення по справі, суд повинен був виходити з вимог статей ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а суд на думку ОСОБА_2 , виніс рішення, яке грунтується на припущеннях свідків, а не на фактах, які свідчили не на користь ОСОБА_1 .. Фактом є те, що судом встановлено, що 13 жовтня 1990 року був зареєстрований шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджувалось копією свідоцтва про одруження. Фактом є те, що від цього шлюбу народився син. Фактом є те, що донька народилась пізніше після розірвання шлюбу від стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але від стосунків, що в розумінні СК України не є союзом чоловіка та жінки. Фактом є те, що шлюб ОСОБА_2 поновлювати з ОСОБА_1 не збирався, навіть коли дізнався про вагітність ОСОБА_1 , оскільки їх стосунки на той час були вичерпані повністю. Дітям він мав намір допомагати. Як убачається з рішення Куп`янського міського суду Харківської області від 27.02.1998 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 09.03.1998 року.

Зазначає, що за договором купівлі-продажу від 10 серпня 1999 року, він купив приватизований жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Даний договір укладений в письмовій формі, посвідчений державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори. Будинок придбав під час розірваного з ОСОБА_1 шлюбу. У відповідності до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч.1 ст. 209 ЦК України передбачає, що правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню. А ч. 1 ст.210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації. Всі ці умови були додержані ОСОБА_2 - покупцем за договором купівлі-продажу від 10 серпня 1999 року.

Всі ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали спільно з 09.03.1998 року. Існує рішення про розірвання шлюбу у 1998 році, а пояснення свідків, допитаних у судовому засіданні з приводу сумісного проживання сторін по справі суд мав підстав ставити під сумнів, оскільки вони є особами зацікавленими, інших свідків допитано не було. А тому факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме ОСОБА_1 з ОСОБА_2 період з 09.03.1998 року по 13.10.2006 року не повинен був бути встановлений у суді за браком доказів, які існували, та за наявності інших фактів.

Суд під час винесення рішення суду не врахував той факт, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи, яка знаходиться в архіві Куп`янського БТІ змін, перебудов, перепланувань в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 з 10.08.1999 року по 14.12.2010 року не відбувалось. На підставі вищевикладених фактів ОСОБА_2 просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року скасувати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, а саме вказує, що у даному випадку це завідомо неправдиві показання свідків з боку ОСОБА_1 , що потягли за собою ухвалення незаконного, необґрунтованого судового рішення та показання нових свідків, які можуть спростувати факт того, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебував начебто після 1998 року у шлюбних стосунках. Вважає, що суд, не оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зробив не правильний висновок про те, що позивачкою начебто були доведені перед судом обставини, що на час придбання спірного житлового будинку, на час його перебудови, сторони проживали однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Наполягає, що ухвала Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року думку є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно підставами для перегляду зазначеного рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі мені, у тому числі завідомо неправдиві показання свідків.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які ОСОБА_2 вважає нововиявленими, не є нововиявленими обставинами у розумінні положень цивільного процесуального законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки - задоволено частково. Позов ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки було задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу (після розірвання шлюбу) з 09.03.1998 року до 13.10.2006 року . Визнано будинок АДРЕСА_1 , сумісно набутою позивачкою - ОСОБА_1 з відповідачем - ОСОБА_2 спільною власністю. Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1895 га, на якій розташований будинок.

Як на підставу вимог заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року, ОСОБА_2 посилається на завідомо неправдиві показання свідків з боку ОСОБА_1 , що потягли за собою ухвалення незаконного, необґрунтованого судового рішення та показання нових свідків, які можуть спростувати факт того, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебували начебто після 1998 року у шлюбних стосунках.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі та які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів, не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами. (Постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі №2 604/29253/12, провадження №61-43369св18).

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту, ефективністю і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що обставини, зазначені у заяві ОСОБА_2 , не є нововиявленими у розумінні статті ст. 423 ЦПК України.

ОСОБА_2 вказує, що показання свідків, на яких ґрунтується рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2012 року є завідомо неправдивими.

Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що цей факт був встановлений вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які на думку заявника мають істотне значення для вирішення справи.

Разом з тим, ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неможливості віднесення обставин, на які посилається заявник до категорії нововиявлених.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.Ю. Тичкова