Справа № 2-449/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:    

головуючої судді Сороки О.В.,

    секретаря Черкасової М.О.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, в порядку спадкування, треті особи – Новомосковська міська рада, Новомосковська міська державна нотаріальна контора, -    

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати за ним  право власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом після смерті матері.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що його мати - ОСОБА_4, померла  10 червня 2007 року. За життя їй належала на праві спільної сумісної власності частина квартири АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва на право власності на житло від 27.02.1995 року окрім ОСОБА_4 співвласниками зазначеної квартири були також батько позивача - ОСОБА_5  та брат - ОСОБА_3. ОСОБА_5 помер 19.03.2000 року, і мати та брат успадкували його частку в квартирі, про що нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину, і таким чином кожен з них набув право власності по Ѕ частині квартири, що і є спадковою масою. 04.10.2006 року його мати склала заповіт, яким заповіла належну їй Ѕ частку квартирі ОСОБА_1. Після смерті матері, позивач звернувся до Новомосковської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки не виділені частки осіб, які є власниками квартири на праві спільної сумісної власності.

В свою чергу, ОСОБА_3 звернувся до суду зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить визначити його частку у праві спільної сумісної власності.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_3 зазначає, що 10 червня 2007 року померла його мати – ОСОБА_6, яка за життя набула право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2, а він являється співвласником зазначеної квартири. За життя мати дійсно склала заповіт, яким заповіла належну їй Ѕ частку квартири його братові – ОСОБА_1 Позивач зазначає, що свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку спірної квартири він отримав разом з матір’ю після смерті батька ОСОБА_5, померлого 13.12.2000 року. З матір’ю у них не було спору щодо часток у праві спільної сумісної власності, тому вважає частки рівними і просить визначити його частку у квартирі АДРЕСА_3 у розмірі Ѕ частини.

В судове засідання сторони не з’явилися, надавши заяви про слухання справи у їх відсутність, одночасно кожен зі сторін позовні вимоги підтримали, зустрічні позови визнали та просять задовольнити у повному обсязі.

Представник третіх осіб в судове засідання також не з’явилися, повідомлені належним чином, причина неявки суду не відома, тому справа розглянута у їх відсутність.

    Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

    27.02.1995 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримали у спільну сумісну власність квартиру за № 116 в будинку № 22 по вул. М. Головко в м. Новомосковську Дніпропетровської області, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с.10).

    Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно стверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 частину квартири мали на праві спільної сумісної власності, а по 1/6 частині – на праві спільної часткової власності (а.с. 11)

    10 червня 2007 році померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7), в зв’язку з чим припинилося її право власності.

 ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8), тому як спадкоємець за заповітом, у шестимісячний строк звернувся до Новомосковської міської  державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що стверджується матеріалами спадкової справи (а.с.23-24).

Згідно ч.2 ст. 370 та ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі виділення частки чи поділу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, частки вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні не встановлено наявність іншого договору щодо спірного майна.

Таким чином, суд вважає, що частки осіб, які є власниками квартири на праві спільної сумісної власності, є рівними.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 набули право власності на частку в майні, що належала ОСОБА_8 (а.с. 13), їх частки у праві спільної сумісної власності стали рівними, тобто по Ѕ частині кожному.

В судовому засіданні встановлено, що єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, відповідно до ст.1269 ЦК України, є ОСОБА_1, що стверджується матеріалами спадкової справи (а.с. 23-24).

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що обидва позови обґрунтовані та мають бути задоволені, оскільки ОСОБА_1 померла, ОСОБА_1 являється спадкоємцем після її смерті за заповітом, і прийняв спадщину, відповідно до ст. 1269 ЦК України, тому за ним слід визнати право власності на Ѕ  частину квартири АДРЕСА_4, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 В свою чергу, ОСОБА_3 має право на визначення належної йому частки у праві спільної сумісної власності, тому суд з урахуванням обставин, встановлених в судовому засідання, вважає за необхідне визначити його частку у розмірі Ѕ неохочого майна, що розташоване в м.Новомосковську по вул..М.Головко 22/116.

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ч.2 ст. 370, ч.2 ст. 372, 1261, 1269 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Визначити  частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності в квартирі за № 116 в будинку № 22 по вул. М.Головко в м. Новомосковську Дніпропетровської області рівними, тобто по Ѕ частині кожному.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ  частину квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 10 червня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                         О.В. Сорока.