Справа № 2-427/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А І Н И

1.   лютого  2010 року   Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого   -   судді  Іващенко С.О.

при секретарі  судових засідань   -  ОСОБА_1,

Розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу  за позовом  ОСОБА_2 Т етяни Вікторівни до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В с т а н о в и в:

         Позивачка звернулася до суду з позовом, який уточнила у ході судового розгляду справи та  просить стягнути з відповідача боргу у сумі 79900 гривень, три проценти річних від прострочення суми платежу у сумі 2197 гривень, а також судові витрати – 3200 гривень у рахунок оплати послуг адвоката, 250 гривень – витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

    В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 25.06.2005 року вона дала у борг відповідачу гроші у сумі 10000 доларів США, оскільки у сторін були дружні стосунки, розписка про позику грошей не складалася. На протязі більш ніж двох років відповідач не повертав позичені гроші, тому позивачка звернулася до нього з проханням повернути  борг. Відповідач повідомив, що грошей у теперішній час у нього немає та , на підтвердження грошового зобов’язання написав розписку, згідно якої зобов’язався повернути гроші у листопаді 2008 року. До теперішнього часу відповідач гроші не повернув, ухиляється від зустрічей з позивачем. Позивачка зазначає, що, оскільки відповідачем було порушено грошове зобов’язання, він повинен також сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, що станом на жовтень 2009 року складає 275 доларів США, а в національній валюті – 2197 гривень. Крім того, позивачка зазначає, що діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях з приводу неповернення  відповідачем особистих грошей позивачки. Невиконання відповідачем обов’язку повернути гроші порушило життєві плани позивачки, остання повинна була витрачати свій час, фізичні та моральні сили  на звернення за юридичною консультацією, до суду. Моральну шкоду позивачка оцінює у 10000 гривень.

    Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила стягнути з відповідача борг у сумі 81200 гривень, що на день винесення рішення складає 10000 доларів США, три проценти річних від простроченої суми грошового зобов’язання у сумі 2045 гривень, моральну шкоду у сумі 10000 гривень, а також судові витрати, що складаються з витрати на правову допомогу у сумі 3200 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250,00 гривень.

    Відповідач у письмових запереченнях проти позову та зазначив наступне. У 2005 році позивачка звернулася до відповідача з проханням допомогти їй придбати магазин у торгівельному комплексі «1-й кілометр». Відповідач погодився та пояснив, що магазин, який цікавить ОСОБА_2 можна придбати за 10000 доларів США. ОСОБА_2 передала відповідачу зазначену суму грошей, які відповідач у присутності ОСОБА_2 передав технічному директору торгівельного комплексу. Оскільки документи на магазин на місці у той день не оформлялися, позивачка попросила мене написати розписку, яку відповідач склав 25.06.2005 року та зазначив, що в разі ненадання магазину, зобов’язуюсь повернути гроші в листопаді 2005 року, дата розписки не позначалася. У судовому засіданні відповідач не визнав позовні вимоги, пояснивши, що гроші він брав не у позику, а на придбання магазину для позивачки. Магазин був позивачці предоставлений, а розписка була написана відповідачем у червні 2005 року та датована 2008 року, щоб позивачка не турбувалася. У дійсності, дати на розписці не відповідають дійсності. Крім того, відповідач зазначав, що строк позовної давності щодо пред’явлення вимоги про повернення боргу сплинув, оскільки розписка була складена у червні 2005 року.

    Суд, вислухавши сторони,  дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що 25.06.2005 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 гроші у розмірі 10000 доларів США для придбання магазинів у торгівельному комплексі «1-й кілометр», про що 09.04.2008 року ОСОБА_3 була власноруч складена розписка. Згідно розписки, відповідач, у разі не представлення магазину, зобов’язався віддати гроші у листопаді 2008 року.

    Той факт, що позивачем були передані відповідачу грошові кошти у сумі 10000 доларів США не заперечувався відповідачем.

    Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що він виконав зобов’язання  щодо придбання для позивачки магазину та представлення його позивачці. Доводи відповідача про те, що розписка була підроблена, у ході судового розгляду не підтвердилися, сторони не заявляли клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи для встановлення факту підроблення зазначеного документу. Самим відповідачем не заперечувалися справжність свого підпису під текстом розписки та факт передачі йому позивачкою 10000 доларів США.

    У ході судового розгляду справи було встановлено, що у зазначеній у розписці строк грошове зобов’язання відповідачем виконане не було.

 Згідно зі ст.. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачкою надані суду відомості Національного Банку України щодо офіційного курсу іноземних валют до гривні ( випуск газети центральних органів виконавчої влади України „Урядовий кур’єр” № 10(4161) від 20 січня 2010 року). згідно яких  еквівалент 10000 доларів США у національній валюті складає 80012 гривень. Таким чином, сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики складає 80012 гривень.

    Суд не застосовує положення ст.. 625 ЦК України, яка визначає обов’язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст. 32 Закону України „Про національний банк України”, грошовою одиницею України є гривня.

    Обіг на території країни та платіжним засобом інших грошових одиниць законом забороняється.

    Таким чином, у відповідача відсутні за нормами законодавства України про банки, банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу грошові зобов’язання, враховуючи що долар США на території України не є платіжним засобом. Сплата трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами у іноземній валюті та інфляційні витрати не передбачені законом та договором.

    При таких обставинах, суд вважає вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних витрат такими, що не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

    Щодо застосування позовної давності до вимог про повернення боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушеня свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки строк виконання грошового зобов’язання відповідачем, згідно розписки, настав у листопаді 2008 року, а позовна заява подана до суду у липні 2009 року, строки позовної давності на день звернення до суду – не закінчилися.

    Відповідачем не доведено, що фраза «обязуюсь отдать деньги в ноябре 2008 года» була підроблена позивачкою, а у дійсності  відповідач зобов’язався повернути грошові кошти у листопаді 2005 року. Клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи сторонами не заявлялося.

      Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому

Задоволенню, виходячи з наступного.

           Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

          Судом встановлено, що в результаті  невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачка зазначал душевних страждань внаслідок втрати грошової суми у розмірі 10000 гривень, це порушило життєві плани позивачки, остання повинна була витрачати свій час, фізичні та моральні сили  на звернення за юридичною консультацією, до суду.   Таким  чином суд  вважає,   що з вини відповідача  позивачці  була завдана моральна шкода.

           При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд виходить з вимог розумності та справедливості та враховує  обставини, викладені вище.  Розмір відшкодування  завданої позивачу моральної шкоди суд оцінює в сумі 3000  гривень.

Позивачкою при зверненні до суду були сплачені судові витрати, а саме – витрати на оплату правової допомоги у сумі 3200 гривень (квитанція юридичної консультації Червонозаводського району м. Харкова від 03.07.2009 року), витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 250 гривень (квитанція № 102КП014 від 10.07.2009 року). Позивачка звільнена від сплати судового збору, оскільки відноситься до 2 категорії осіб, що постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії Б № 021675) та звільнена від сплати судового збору.

Питання про розподіл судових витрат судом вирішується у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, а саме: судові витрати по оплаті витрати на правову допомогу та витрат на інформаційно-технічне забезпечення суд стягує з відповідача на користь позивачки пропорційно до задоволених позовних вимог (сума задоволених позовних вимог – 83012,00 гривень складає  90,13 % від ціни позову – 92097,00 гривень). Судовий збір у розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача у дохід держави, судовий збір у розмірі, пропорційному розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суд виносить за рахунок держави.

           Керуючись ст.ст. 23, 526, 611  ЦК України, ст.ст. 10,11, 60,  77, 79, 86, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 80 012 (вісімдесят тисяч дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок  рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 3063 (три тисячі шістдесят три) гривень 68 копійок

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у сумі 239 (двісті тридцять дев’ять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у сумі 830 (вісімсот тридцять) гривень 06 копійок.

Судовий збір у сумі 36 (тридцять шість) гривень 94 копійки віднести за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги  або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: