ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" липня 2020 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/1801/20  

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» про забезпечення позову

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп»

прo стягнення 4   839   809,44 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (надалі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (надалі – відповідач)   прo стягнення 4   839   809,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі № 911/1801/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 10.07.2020 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову № 1007/2 від 10.07.2020 року, в якій позивач просить в якості заходів забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп»).

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, позивач вважає, що наявність у відповідача перед ним непогашеної заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором, свідчить про можливе майбутнє ухилення відповідача від виконання рішення суду. Крім того, виконання судового рішення в майбутньому безпосередньо залежить від наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» необхідної суми грошових коштів.

Позивач посилається на факт перебування в господарських судах великої кількості справ, відповідачем за якими виступає саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп», що в свою чергу свідчить про недобросовісність, неналежне виконання своїх зобов`язань, а також про нестабільний фінансово-економічний стан відповідача. Крім того, позивач має припущення, що виконання наявних та прийнятих в майбутньому судових рішень у справах, що перебувають у провадженнях господарського суду, може потягти витрачання коштів саме на погашення заборгованості перед контрагентами відповідача, а не для здійснення розрахунків з позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С».

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз. 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 2 Постанови № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Позивач в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, посилаючись на ухилення відповідача від виконання наведеного в позові зобов`язання.

Однак, заявником не обґрунтовано та не доведено вчинення відповідачем дій щодо умисного ухилення від виконання зобов`язання та вчинення дій, які містять ознаки наміру ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Можлива відсутність у відповідача достатніх грошових коштів (що не підтверджено повними та достовірними доказами) відноситься до ризиків підприємницької діяльності і не містить ознак свідомого ухилення від виконання зобов`язань. Посилання позивача на існування ймовірності вчинення відповідачем таких дій, як витрачання коштів на погашення заборгованості перед іншими контрагентами не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, не викладено обставин та не надано доказів, які вказують на реальні наміри відповідача вчиняти відповідні дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду.

В той же час, накладення арешту на рахунки відповідача в банківських установах на період вирішення спору може призвести до блокування поточної господарської діяльності, однак у майбутньому не убезпечить від виконання чинних судових рішень перед іншими контрагентами.

Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» № 1007/2 від 10.07.2020 року про забезпечення позову у справі № 911/1801/20 задоволенню не підлягає як не обґрунтована та не доведена.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» № 1007/2 від 10.07.2020 року про забезпечення позову у справі № 911/1801/20.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                        А.Ю. Кошик