ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2921/20 пров. № А/857/7685/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді                                   Курильця А.Р.,

суддів                                                       Заверухи О.Б., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Рівненського окружного адміністративного суду  від 01 червня 2020 року  у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції – Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення – 01.06.2020 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 01.06.2020 року,

                                                     в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо утримання пенсійних виплат позивача в сумі 3663,20 грн.; заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо проведення утримання переплати пенсії позивача в сумі 3663,20 грн.; визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати індексації пенсії позивача наростаючим підсумком відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; зобов`язання відповідача здійснювати в подальшому нарахування та виплату індексації пенсії позивача наростаючим підсумком відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду  від 01 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він працював на умовах цивільно-правового договору та індексація його заробітної плати не проводилась, а тому підстав для утримання сум переплати немає.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно за їх відсутності відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання, обчислену відповідно до Закону України «Про державну службу».

27.03.2020 року позивач отримав лист  відповідача від 18.03.2020 року №1700-0404-86234, в якому останній повідомив, що при опрацюванні пенсійної справи позивача виникла переплата пенсії за період з 01.08.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 3663,20 грн. внаслідок працевлаштування.

01.04.2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням не проводити утримання з пенсії сум виплаченої індексації та продовження виплати індексації, оскільки надає освітні послуги з 01.08.2018 року по 31.03.2020 року в Рівненському центрі професійно-технічної освіти на умовах цивільно-правового характеру і індексація винагороди не проводилася.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 08.04.2020 року №1700-0404-8/8529 повідомив позивачу, що оскільки останній своєчасно не повідомив про працевлаштування, виникла переплата пенсії по фіксованій індексації за період з 01.08.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 3663,20 грн., про що було повідомлено позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 2 вказаного Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

У відповідності до абз. 8 п. 4 цього Порядку, у разі коли особа працює та отримує інший грошовий дохід, насамперед індексується оплата праці.

На підставі п.4 Порядку № 1078 оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1078 особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Аналогічно індексуються доходи, які одержують громадяни на умовах погодинної оплати праці поза основним місцем роботи, та доходи громадян, що працюють за договорами цивільно-правового характеру.

З наведеного вбачається, що індексація пенсії, що отримує особа, яка працює, провадиться лише після індексації заробітної плати. Загальна сума доходу, отримуваного такою особою з урахуванням проведеної індексації заробітної плати та пенсії, не повинна перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Проте у тому випадку, якщо пенсіонер не працює, індексації підлягає вся сума отримуваної пенсії у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, відповідач приймаючи оскаржуване рішення мав перевірити та встановити наступні факти: факт роботи позивача у період отримання пенсії, розмір доходу позивача (пенсія+заробітна плата), чи перевищує розмір отриманого доходу прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, чи отримав індексацію громадянин за місцем роботи та суму проіндексованого за місцем роботи доходу.

Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) застрахована особа зобов`язана, зокрема, повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

Зі змісту ст. 50 Закону 1058 вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З аналізу наведених норм вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Судом встановлено та позивачем не заперечується, що останній в період з 01.08.2018 року по 31.03.2020 року був працевлаштований,  про що пенсійний орган не повідомив.

Проте, апеляційний суд також враховує той факт, що згідно довідки від 30.03.2020 року №  738, виданої Рівненським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, позивач надавав освітні послуги на умовах договору цивільно-правового характеру та індексація винагороди не проводилася (а.с. 5).

За таких обставин, враховуючи що індексація заробітної плати не проводилась, у будь-якому випадку індексація пенсії позивача у спірний період мала бути проведена згідно вимог Порядку № 1078.

Інших доходів, окрім заробітної плати та пенсії позивач не мав. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Враховуючи викладене вище, утримання фактично виплачених позивачу сум індексації пенсії за вказаний період часу у повному обсязі є порушенням норм Закону № 1282 та Порядку № 1078.

Доводи відповідача на виявлений факт зловживання з боку позивача, який виявився у неповідомленні про факт працевлаштування, наведені вище висновки суду не спростовують.

Проте, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дій щодо утримання пенсійних виплат та припинення нарахування індексації, заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо утримання пенсійних виплат та зобов`язання здійснювати в подальшому індексацію.

Суду не надано жодних доказів припинення нарахування індексації пенсії позивача, а тому суд не може задовольнити таку вимогу.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Суд не може захистити ще не порушені права позивача, оскільки відповідач лише повідомив, що при опрацюванні пенсійної справи позивача виникла переплата пенсії за період з 01.08.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 3663,20 грн. внаслідок працевлаштування.

У відповідь на заяву позивача про незаконність утримання сум переплати з пенсії відповідачем надано відповідь, що у разі ненадання договору цивільно-правового характеру буде прийнято рішення про утримання переплати з пенсії.

Проте в матеріалах справи немає, та сторонами не надано відповідного рішення. Станом на час розгляду справи з позивача не проводиться жодних утримань сум переплат.

Таким чином, позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки стверджуваного порушення прав позивача не відбулось.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються під час розгляду справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, враховуючи наведене та те, що порушень прав позивача або охоронюваного законом інтересу у сфері публічно-правових відносин не відбулося, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,317,321,325,328,329 КАС України, суд, -

                                                   п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду  від 01 червня 2020 року  у справі № 460/2921/20 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді О. Б. Заверуха

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 22 липня 2020 року