Справа № 450/3032/19 Провадження № 2/450/486/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Світлани Тарасівни про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, у якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки №№ ННН731181 , ННН731182, ННН731183, ННН731184 та витребувати від відповідача ОСОБА_4 на його користь чотири земельні ділянки за кадастровими №№ 4623683400:01:002:0920; 4623683400:01:002:0921; 4623683400:01:002:0922; 4623683400:01:002:0923, які знаходяться у с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області.

Мотивував свої позовні вимоги тим, що 22 грудня 2015 року він набув право власності на земельні ділянки за кадастровими №№ 4623683400:01:002:0920; 4623683400:01:002:0921; 4623683400:01:002:0922, які знаходяться у с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області. 24 грудня 2015 року він набув право власності на земельну ділянку кадастровий № 4623683400:01:002:0923, розташовану в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області. Надалі 14 вересня 2016 року він отримав будівельні паспорти на вказані земельні ділянки, а 28 вересня 2016 року подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 05 серпня 2019 року він сформував витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належних йому ділянок, з якого дізнався, що його право власності на згадані вище земельні ділянки припинено 01 липня 2019 року на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т. Зауважує, що земельні ділянки відчужені на користь ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, які визнаються недійсними. Вказує, що він не мав наміру на відчуження земельних ділянок та не вчиняв жодних правочинів, спрямованих на відчуження таких. Повідомив, що земельні ділянки вибули з його власності у зв`язку з укладенням оспорюваних договорів на підставі нікчемних довіреностей від 25 червня 2019 року, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., його представником у яких виступає ОСОБА_6 . Вказує, що він не уповноважував ОСОБА_6 на вчинення правочинів щодо розпорядження належними йому земельними ділянками, вказані довіреності він не підписував, при їх видачі і нотаріальному посвідченні присутнім не був. Вважає довіреності нікчемними, оформлення яких не породжує для сторін жодних прав та обов`язків. Зазначає, що в подальшому ОСОБА_5 06 липня 2019 року відчужила земельні ділянки кадастрові №№ 4623683400 :01:002:0920; 4623683400:01:002:0921 на користь ОСОБА_7 , який відчужив їх 30 липня 2019 року на користь ОСОБА_4 . Крім того ОСОБА_5 06 липня 2019 року відчужила земельні ділянка за кадастровими №№ 4623683400:01:002:0922; 4623683400:01:002:0923 на користь ОСОБА_8 , який в подальшому відчужив такі на користь ОСОБА_4 . Відтак, оскільки земельні ділянки вибули з його власності поза його волею, правочини, на підставі яких такі відчужувалися, слід визнати недійсними, а земельні ділянки витребувати у набувачів в порядку віндикації. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити. Крім того просить стягнути з відповідачів на його користь судові витрати. Зауважив, що судові витрати попередньо становлять 15000 грн. на професійну правничу допомогу, 384 грн. 20 коп. витрат на застосування заходів забезпечення позову, 384 грн. 20 коп. витрат на застосування заходів забезпечення доказів, а також судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою судді від 11 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу визначено судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 9605 грн., надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.

12 вересня 2019 року від позивача до суду надійшла заява про застосування забезпечення доказів, у якій він просив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т. оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок.

12 вересня 2019 року від позивача до суду надійшла заява про застосування забезпечення доказів, у якій він просив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. оригінал реєстру для реєстрації нотаріальних дій на 2019 рік, оригінали довіреностей №№ 49067196, 49067018, 49067085, 49067123 від 25 червня 2019 року.

23 вересня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, яким вона виконала вимоги ухвали судді від 11 вересня 2019 року та усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 23 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 02 грудня 2019 року заяви позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. оригінал реєстру для реєстрації нотаріальних дій на 2019 рік, оригінали довіреностей №№ 49067196, 49067018, 49067085, 49067123 від 25 червня 2019 року, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т. оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок.

10 лютого 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, у якій вона просила витребувати з Київського державного нотаріального архіву оригінал реєстру для реєстрації нотаріальних дій на 2019 рік, оригінали довіреностей №№ 49067196, 49067018, 49067085, 49067123 від 25 червня 2019 року.

10 лютого 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, у якій вона просила викликати та допитати у якості свідків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. та ОСОБА_6 .

Ухвалою від 10 лютого 2020 року заява представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково, витребувано з Київського державного нотаріального архіву оригінал реєстру для реєстрації нотаріальних дій на 2019 рік, оригінали довіреностей №№ 49067196, 49067018, 49067085, 49067123 від 25 червня 2019 року.

У судовому засіданні 27 травня 2020 року представника позивача ОСОБА_1 заявила клопотання про залишення без розгляду її клопотання про виклик та допит свідків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. та ОСОБА_6 , а також про залучення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т. третьою особою.

Протокольною ухвалою від 27 травня 2020 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 від клопотання про виклик та допит свідків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. та ОСОБА_6 , клопотання представника позивача ОСОБА_9 про залучення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т. третьою особою задоволено, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т. залучено третьою особою до розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 17 червня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_9 у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, підтримала позовні вимоги та просила такі задовольнити. Пояснила, що позивач ОСОБА_3 не знайомий з особою ОСОБА_6 . Що стосується оригіналів документів, на підставі яких ОСОБА_6 вчинив оспорювані правочини, обґрунтованих пояснень не надала. Зокрема, не пояснила, яким чином з володіння позивача вибули вказані документи.

Представник відповідач ОСОБА_4 - ОСОБА_10 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила відмовити у їх задоволенні, а також скасувати заходи забезпечення позову. Вважає відповідача ОСОБА_4 добросовісним набувачем, який не знав і не міг знати обставини правочинів між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Спірні земельні ділянки він придбав з метою збільшення площі земельної ділянки, яка є суміжною з придбаними. Крім того, заявила усне клопотання, згідно якого зобов`язалась протягом п`яти днів з дня винесення рішення подати до суду документи на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_4 судових витрат.

Відповідач ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справі або про проведення судового розгляду за її відсутності не подала.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко С.Т., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справі або про проведення судового розгляду за її відсутності не подала.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості №№ 176273098, 176274844, 176271059, 176274101 від 05 серпня 2019 року стверджується, що ОСОБА_3 04 грудня 2015 року зареєстрував право власності на земельні ділянки кадастрові №№ 4623683400:01:002:0920; 4623683400:01:002:0921; 4623683400:01:002:0922; які знаходяться у с. Конопниця Пустомитівського району Львівської, 07 грудня 2015 року зареєстрував право власності на земельну ділянку кадастровий № 4623683400:01:002:0923 у с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області.

Крім того, вказаними довідками встановлено, що ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_5 згадані ділянки на підставі договорів купівлі-продажу №№ ННН731181 , ННН731182, ННН731183, ННН731184. Так, ОСОБА_5 набула право власності на згадані земельні ділянки 01 липня 2019 року. В подальшому вона 06 липня 2019 року відчужила земельні ділянки кадастрові №№ 4623683400:01:002:0922, 4623683400:01:002:0923 на користь ОСОБА_8 , кадастрові №№ 4623683400:01:002:0920, 4623683400:01:002:0921 на користь ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_4 24 липня 2019 року зареєстрував право власності на земельні ділянки кадастрові №№ 4623683400:01:002:0922, 4623683400:01:002:0923, 30 липня 2019 року зареєстрував право власності на земельні ділянки кадастрові №№ 4623683400:01:002:0920, 4623683400:01:002:0921, розташовані в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області.

З витягів з Єдиного реєстру довіреностей №№ 40003304, 40003317, 40003325, 40003327 від 28 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 видав довіреності, посвідчені 25 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., зареєстровані в реєстрі нотаріальних дій за №№ 367, 368, 369, 370, якими уповноважив ОСОБА_6 на представництво його інтересів та розпорядження земельними ділянками з правом продажу і передоручення повноважень третім особам.

Аналогічна інформація вбачається і з зазначених вище довіреностей, копії яких надано представником позивача ОСОБА_1 02 травня 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 статті 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 своєї постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виклав правову позицію, у якій зауважив, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 1 зазначеної статті встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, зі змісту якої вбачається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач у своїй заяві покликається на те, що довіреності, посвідчені 25 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., зареєстровані в реєстрі нотаріальних дій за №№ 367, 368, 369, 370, які видані на ім`я ОСОБА_6 , є нікчемними у зв`язку з відсутністю його волевиявлення на видачу та підписання таких довіреностей, що підтверджується копією висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 10/7/195 від 23 березня 2020 року, у якому встановлено, що підписи, виконані на згаданих вище довіреностях, вчинені не позивачем. Однак позивач не заявляє вимог про визнання таких довіреностей недійсними, у зв`язку з чим презюмується, що вони є правомірними, аналогічно правочинам, вчиненим на їх основі.

Суд зазначає, що будь-які докази, зокрема, висновки експерта, не мають для суду заздалегідь встановленої сили, що встановлено ч. 2 ст. 89 ЦПК України.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відтак, оскільки стороною позивача суду подається копія висновку експерта, експертне дослідження, на підставі якого він складений, здійснено в межах кримінального провадження, такий доказ повинен був бути завірений слідчим, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Крім того варто вказати, що, позивач та його представник не подавали до суду клопотань про призначення судової експертизи щодо зазначених вище обставин.

При цьому, без визнання недійсним правочину, на підставі якого вчинений оспорюваний правочин, останній не може визнаватися недійсним, оскільки позивач єдиною підставою його недійсності називає нікчемність першого правочину, яка не встановлена належним чином.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц виклав правову позицію, у якій вказав, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вищезгаданого майна, що позивач визнає у своїй позовній заяві, а підстави, для витребування від нього згаданого вище майна, передбачені ст. 388 ЦК України, відсутні.

Крім того, суд враховує, що позивачем не надано суду для ознайомлення оригіналів правовстановлюючих документів, які мали б бути наявні у нього, як у законного власника згаданих вище земельних ділянок, що також викликає сумніви в правовій позиції позивача.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував своїй позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача судовий збір стягненню не підлягає.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2019 року у справі № 450/2900/19, провадження № 2-з/450/8/19, слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 202-204, 215, 216, 244, 330, 387, 388 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2019 року у справі № 450/2900/19, провадження № 2-з/450/8/19.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 01 грудня 1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Світлана Тарасівна, місце реєстрації проживання 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 3, прим. 58.

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2020 року.

Суддя Мусієвський В.Є.