Справа № 640/23065/14-ц

н/п 2/953/135/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження №640/23065/14-ц за позовною заявою Керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Ольга Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2014 позивач - Перший заступник прокурора міста Харкова звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому, позивач просив визнати недійсним правочин, вчинений у формі довіреності, виданої 09.08.2013, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником; визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04.07.2014, зареєстрований в реєстрі за №977; визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.07.2014, зареєстрований в реєстрі за №1617; витребувати майно - квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 23.02.2015 позов Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено, визнано недійсним правочин, вчинений у формі довіреності, виданої 09.08.2013, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником; визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04.07.2014, зареєстрований в реєстрі за №977; визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.07.2014, зареєстрований в реєстрі за №1617; витребувано майно-квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 .

13.11.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Харкова від 23.02.2015 по справі №640/13065/14-ц.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Золотарьової Л.І. від 04.04.2018 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 23.02.2015 у цивільній справі №640/23065/14-ц за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння - скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2018 справу передано на новий розгляд судді Золотарьовій Л.І.

13.04.2018 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову в частині визнання недійсним правочину, вчиненому у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та витребування від ОСОБА_2 спірної квартири - відмовити.

09.11.2018 позивач - Керівник Харківської місцевої прокуратури №2 подав уточнену позовну заяву, в якої просив визнати недійсним правочин, вчинений у формі довіреності, виданої 09.08.2013, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником, визнати недійсним правочин, вчиненений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04.07.2014, зареєстрованого в реєстрі за №977, визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.07.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1617, визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою, та передачі її у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

При цьому, позивач посилається на те, що Перевіркою додержання вимог Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» при здійсненні реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , проведеною прокуратурою м. Харкова, встановлено наступне. Державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО Харківської області Міссіяж О.А., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 , та документів, поданих для проведення державної реєстрації, прийняту 04.07.2014 за р.н.№ НОМЕР_1 , яку подав ОСОБА_4 (що діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3 ), прийнято рішення №14216438 від 04.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб`єктом: ОСОБА_3 04.07.2014 ПН ХМНО Міссіяж О.А. надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 23822289 на ОСОБА_3 . У витязі зазначено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 . 04.07.2014 ПН ХМНО Міссіяж О .А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_3 , від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 04.07.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО Міссіяж О.А. прийнято рішення №14224637 від 04.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб`єктом: ОСОБА_1 та надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 23838507 на ОСОБА_1 . У витязі зазначено, що ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 . 25.07.2014 ПН ХМНО Харченко І.А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.07.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно ПН ХМНО Харченко І.А. прийнято рішення №14694946 від 25.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб`єктом: ОСОБА_2 та надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 24730208 на ОСОБА_2 , у якому зазначено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Проведеною прокуратурою м. Харкова перевіркою та вивченням матеріалів інвентаризаційної справи КП «Харківське міське БТІ» на вищевказану квартиру встановлено, що квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 28.01.2008, укладеного між нею та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 до шлюбу). 13.02.2008 ОСОБА_3 надано витяг про реєстрацію право власності на нерухоме майно за індексним номером 17724043. Вивченням матеріалів реєстраційної справи №399487863101 реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що 09.08.2013 ПН ХМНО Харківської області Міссіяж О.А. посвідчено довіреність про представництво ОСОБА_9 інтересів ОСОБА_3 , у всіх без винятку державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, пов`язаних з користуванням та розпорядженням усім її майном. 04.07.2014 приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_3 (померлою 02.12.2013), від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_4 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 . Згідно з актовим записом про смерть №1114 від 22.01.2014 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 №3349-Дм/13 від 14.01.2014, видане відділом судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи. За фактом смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено відомості до ЄРДР за №12013220490006254 про вчиненя кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Крім того, 26.05.2014 внесено відомості до ЄРДР за №12014220470002691 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за фактом смерті ОСОБА_4 . Згідно матеріалів інвентаризаційної справи КП «Харківське міське БТІ», реєстраційної справи реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2008 ОСОБА_3 , яка 14.02.2014 знята і реєстрації у зв`язку зі смертю. Відповідно до інформації Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та доповнення до неї про внесення змін у довіреність, зареєстровану 09.08.2013, встановлено, що відповідні зміни були внесені 03.07.2014 ПН ОСОБА_10 , а саме: змінено особу, яка видала довіреність, з ОСОБА_11 , на ОСОБА_3 , змінено представника з ОСОБА_12 на ОСОБА_4 . Внаслідок внесення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Міссіяж О.А. змін 03.07.2014 у довіреність від 09.08.2013 було посвідчено 03.07.2014 довіреність на померлих громадян та у подальшому невідомими особами здійснено незаконне відчуження цієї квартири по підроблених документах на сторонніх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом укладення договорів купівлі- продажу. Під час вчинення правочинів, а саме: видачі довіреності від 09.08.2013, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути його представником в усіх установах, підприємствах, організаціях; правочину вчиненого у вигляді укладання договорів купівлі-продажу від 04.07.2014 та 25.07.2014, було порушено загальні вимоги законодавства щодо правочинів, додержання яких є необхідним для чинності правочинів. За змістом цивільного законодавства дієздатною може бути лише жива особа. Однак, в момент вчинення правочину, а саме укладання договору купівлі-продажу від 04.07.2014 як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 були померлими, що свідчить про відсутність у них цивільної право- та дієздатності. Керуючись своїми процесуальними правами, місцева прокуратура збільшує первісно заявлені позовні вимоги шляхом заявлення вимоги про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, а також зменшує позовні вимоги в частині витребування спірного майна з чужого незаконного володіння. Спірний об`єкт нерухомості підлягає визнанню відумерлою спадщиною та передачі його у власність територіальної громади м.Харкова. В день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина за її останнім місцем проживання у вищевказаній квартирі (ч.1 ст.1221 ЦК України), яка належала їй на праві власності. У разі, якби право власності на спірну квартиру не було протиправно набуто відповідачем ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 , територіальна громада м.Харкова могла б претендувати на вказану квартиру в порядку, передбаченому ст. 1277 ЦК України. Особою, заінтересованою у визнанні спадщини відумерлою, є Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, яке має статус юридичної особи та до функцій якого віднесено, зокрема підготовка та винесення на розгляд сесій Харківської міської ради питання про прийняття об`єктів до комунальної власності; проведення передачі комунальним підприємствам, установам, організаціям об`єктів комунальної власності у господарське відання та оперативне управління. За інформацією, наданою Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою від 08.11.2018, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4., спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось, заповіти та спадкові договори відсутні. Таким чином спадщина, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 смерті ОСОБА_3 та складається з квартири АДРЕСА_1 , є відумерлою та має бути передана у власність територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_13 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, зазначена справа 14.04.2020 передана в провадження судді Чередник В.Є.

01.07.2020 представником позивача подано до суду пояснення щодо правових підстав заявлених позовних вимог з урахуванням практики Верховного суду, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явилась, до суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Рябовол В.В. у судове засідання не з`явились, представником подано до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи сповіщались, причин неявки не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, правом на подачу відзиву відповідач не скористалась.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи сповіщались, причин неявки не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи подані представником Харківської міської ради та представником відповідача ОСОБА_2 заяви, те, що сторони повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, будь-яких заяв до суду не подали, в силу положень ч. ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши усі обставини справи та повною мірою дослідивши наявні й подані суду докази, перевіривши об`єктивність та відповідність доводів учасників фактичним обставинам справи приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Перевіркою додержання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" при здійсненні реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , проведеною прокуратурою м. Харкова, встановлено наступне.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Міссіяж Ольга Анатоліївна розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 , та документів, поданих для проведення державної реєстрації, прийняту 04.07.2014 о 12:30:33 за р.н. № НОМЕР_1 , яку подав ОСОБА_4 (що діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3 ), прийнято рішення №14216438 від 04.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб`єктом: ОСОБА_3 .

04.07.2014 о 12:46:55 приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 23822289 на ОСОБА_3 .

У вищевказаному витязі зазначено, що ОСОБА_3 (паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 12.03.2002 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) є власником квартири АДРЕСА_1 .

04.07.2014 приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_3 , від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

04.07.2014 о 15:16:48 державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус ХМНО Міссіяж О.А., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту за р.н. №7265409, яку подала ОСОБА_1 на квартиру, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прийнято рішення №14224637 від 04.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб`єктом: ОСОБА_1 .

04.07.2014 о 15:26:03 приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 23838507 на ОСОБА_1 .

У вищевказаному витязі зазначено, що ОСОБА_1 (паспорт серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 15.05.1999 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) є власником квартири АДРЕСА_1 .

25.07.2014 приватним нотаріусом ХМНО Харченко І.А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

25.07.2014 о 13:17:30 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХМНО Харченко І.А., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту за р.н. №7530378, яку подав ОСОБА_2 на квартиру, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прийнято рішення №14694946 від 25.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану квартиру за суб`єктом: ОСОБА_2 .

25.07.2014 о 13:23:28 приватним нотаріусом ХМНО Харченко І.А. надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 24730208 на ОСОБА_2 .

У вищевказаному витязі зазначено, що ОСОБА_2 (паспорт серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 05.07.1996 Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) є власником квартири АДРЕСА_1 .

Проведеною прокуратурою м. Харкова перевіркою та вивченням матеріалів інвентаризаційної справи КП "ХМБТІ" на вищевказану квартиру встановлено, що квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 28.01.2008, укладеного між нею та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 до шлюбу). 13.02.2008 ОСОБА_3 надано витяг про реєстрацію право власності на нерухоме майно за індексним номером 17724043.

Вивченням матеріалів реєстраційної справи №399487863101 реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що 09.08.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Міссіяж О.А. посвідчено довіреність про представництво ОСОБА_4 інтересів ОСОБА_3 , у всіх без винятку державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, пов`язаних з користуванням та розпорядженням усім її майном.

04.07.2014 приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О.А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири по вищевказаній адресі, укладений між ОСОБА_3 (померлою 02.12.2013), від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_4 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 .

Згідно з актовим записом про смерть №1114 від 22.01.2014 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 №3349-Дм/13 від 14.01.2014, видане відділом судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи.

За фактом смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено відомості до ЄРДР за №12013220490006254 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім того, 26.05.2014 внесено відомості до ЄРДР за № 12014220470002691 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за фактом смерті ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи КП "Харківське міське БТІ", реєстраційної справи реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на квартиру АДРЕСА_1 , вищезазначена квартира належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2008 ОСОБА_3 , яка 14.02.2014 знята із реєстрації у зв`язку із смертю.

Відповідно до інформації Харківської філії ДП "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України № 03-17/2060 від 11.08.2014 та доповнення до неї за № 03-17/2087 від 13.08.2014 про внесення змін у довіреність, зареєстровану 09.08.2013 встановлено, що відповідні зміни були внесені 03.07.2014 ПН ОСОБА_10 , а саме: змінено особу, яка видала довіреність з ОСОБА_11 ІДН: НОМЕР_5 на ОСОБА_3 ІДН: НОМЕР_6 ; змінено представника з ОСОБА_12 ІДН - відсутній, проживає за адресою: АДРЕСА_2 на ОСОБА_4 , ІДН - відсутній, проживає: АДРЕСА_3 .

Відповідно до повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (на запит органу державної влади) №27286605 від 11.08.2014 Харківської філії ДП "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України по запиту: серія та номер бланку - ВТК, запис 1 - реєстраційний номер 39871073, довіреність, строк довіреності - 09.08.2018. Відомості про довіреність: дата посвідчення 09.08.2013; номер у реєстрі нотаріальних дій: 2012; довіреність посвідчено: Харківська область, Харківський міський, ОСОБА_10 (5305); контактні дані: АДРЕСА_4 , тел: НОМЕР_7 ; бланки: ВТК; особа, яка видала довіреність: ОСОБА_3 ІДН: НОМЕР_6 ; представник ОСОБА_4 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Майно - опис: довіреність на продаж нерухомого майна та на придбання нерухомого майна. Дата та час реєстрації: 09.08.2013 15:37:47. Реєстратор: Приватний нотаріус Міссіяж О.А., Харківська область.

По факту внесення змін в видані довіреності, дані про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР та кваліфіковано за ч.3 ст.365-2, ч.2 ст.366 КК України.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Дані про спадкоємцев після смерті ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Частиною 1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсний правочии - це правочин, що не відповідає вимогам закону. Він породжує не ті права і обов`язки, яких бажали його учасники, а правові наслідки, котрі прямо передбачені у законі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до Цивільного кодексу України усі фізичні особи мають цивільну правоздатність (ст. 25 ЦК України). Для визнання осіб суб`єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб`єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Правоздатність у фізичної особи виникає від дня народження і припиняється з її смертю (або з оголошенням її померлою).

Дієздатність фізичної особи - це здатність особи своїми діями набувати цивільні права, самостійно їх здійснювати та створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.

Тобто, за змістом цивільного законодавства дієздатною може бути лише жива особа. Однак, в момент внесення змін у довіреність, зареєстровану 09.08.2013, а саме - 03.07.2014, як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 були померлими, що свідчить про відсутність у них цивільної право- та дієздатності.

Під час вчинення правочину, а саме довіреності від 09.08.2013, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником в усіх установах, підприємствах, організаціях були порушені загальні вимоги законодавства щодо правочинів, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, а саме, ч.2, 3. 5 ст.203 ЦК України тому суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про визнання недійсним правочину, вчиненому у формі довіренності, виданої 09.08.2013.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час укладання договорів купівлі-продажу та подальших реєстрацій будь-яких порушень з сторони ОСОБА_14 або ОСОБА_2 не відбувалося, наявність незаконних дій не встановлена.

Позивачем не надано суду доказів щодо ані вироку, який набрав законної сили, по кримінальним справам по ст.115, 365-2, 366 КК України, ані інформації щодо проведення досудового слідства по цим кримінальним провадженням.

Згідно ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.2) ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до закону України №475 / 97-ВР від 17.07.1997«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном і закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до частини 5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

Нормативне регулювання можливості витребування майна закріплене ст.330 ЦК України, відповідно до якої, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Дана норма регулює набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.8 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

За змістом ст.388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Таким чином, в Цивільному кодексі містяться норми, що захищають право нового власника майна.

Частина 1 ст.388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно роз`яснення п.10 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові від 06.11.2009 №9«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Спірна квартира в порядку ст.335 ЦК України безхазяйним майном не визнана.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5,6 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд застовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства.

Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється ЄСПЛ, що передбачено статтею 19 Конвенції.

У статті 32 Конвенції зазначено, що юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47.

Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами, що закріплено у частині першій статті 46 Конвенції. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у рішенні від 24 червня 2003 року (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правовий висновок ЄСПЛ полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

За змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

ЄСПЛ у рішенні від 2 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Суд вважає, що задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а також визнання спадщини у вигляді спірної квартири відумерлою порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції в частині щодо втручання в майнові права заявника (мирне володіння майном).

Сторони не заперечували, що законність права власності як первісного володільця ОСОБА_3 , так і первісного покупця ОСОБА_14 були належним чином перевірені та підтверджені органом державної реєстрації. Відомості з державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 2 липня 2019 року по справі №48/340 - ЄСПЛ указав, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи.

Також позивачем не доведено у чому полягає «суспільний інтерес» у втручанні у майнові права відповідачів, він навів лише загальний довід про відновлення прав держави на спірне майно, не стверджуючи про потребу держави в особі Харківської територіальної громади у цьому майні з будь-якої конкретної та обґрунтованої причини.

Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права відповідачів поклало на них непропорційний тягар з огляду на визнання недійсним їх права власності на майно за наведених обставин, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції .

Позивачем не надано обґрунтування вимог визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.

Правовий режим незаконно відчуженого майна врегульовано статтею 330 ЦК України, за якою суб`єктом відносин є добросовісний набувач, який набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України, відповідно до якої власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, спірна квартира незаконно була продана ОСОБА_1 , а від неї - ОСОБА_2 . Тобто позивач вважає порушеним право власності держави, і таке порушення пов`язане з позбавленням володіння через ланцюг передач майна, а інтерес позивача полягає в поверненні державі в особі територіальної громади м. Харкова майна з чужого незаконного (на думку позивача) володіння. Належним способом захисту такого права й інтересу є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, і така вимога позивачем була пред`явлена.

Водночас у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Позовні вимоги прокурора про визнання недійсними договорів щодо відчуження спірного майна обґрунтовані останнім з посиланням на положення законодавства, яке визначає підстави та правові наслідки недійсності правочину.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 2 липня 2019 року по справі №48/340 зазначає, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, унормованого положеннями законодавства, яке визначає підстави та правові наслідки недійсності правочину. Норми щодо реституції не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до положень частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1,2 ст.77, ч. 1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання договорів купівлі-продажу, визнання спірної квартири відумерлою спалщиною є необґрунтованими, недоведеними,у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст..25, 202, 203, 204, 215, 244, 245, 317, 321, 328, 387, 388, 1277 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", суд -

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Ольга Анатоліївна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна про визнання недійсними правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин, вчинений у формі довіреності, виданої 09.08.2013 року, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зареєстрованого в реєстрі за №977, про визнання недійсним правочину, вчиненого у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.07.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1617, про визнання спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою, та передачі її у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо, зокрема, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Позивач: Керівник Харківської місцевої прокуратури №2, місце знаходження: м. Харків, вул. Сумська, 76.

Позивач: Харківська міська рада, місце знаходження: м.Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач-1: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач-2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Треті особи: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місце знаходження: м.Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, місце знаходження: АДРЕСА_7 .

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна, місце знаходження: м.Харків, вул..Плеханівська, 2/5.

Повне судове рішення складено 20.07.2020.

Суддя Чередник В.Є.