Справа №2-298\2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2007 р. Хортицький районний суд М.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.
при секретарі Новизинській Т.Б.
за участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Салтан В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЖБК №267 «Монтажник» про визнання зобов'язання про погашення боргу недійсним
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЖБК №267 «Монтажник» про визнання зобов'язання про погашення боргу недійсним, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року між нею та відповідачем було оформлено зобов'язання про погашення боргу по квартирній платі та комунальним послугам у розмірі 4092 грн. Позивач вважає, що зобов'язання не дійсне так як воно було вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах: ІНФОРМАЦІЯ_3 року у неї було виявлено онкологічне захворювання, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у неї помер чоловік, на даний момент вона є інвалідом 2 групи, на утриманні знаходиться хвора мати. Під впливом таких обставин вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року у стресовому стані підписала зобов'язання. У стресовому стані перебуває і на даний момент, їй встановлений діагноз -ситуаційний синдром. Також вказала, що розмір заборгованості завеликий, так як з ІНФОРМАЦІЯ_4 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року мешкала у с. Мала Білозерна. Відповідачем у 2002 році був поданий позов про стягнення заборгованості у розмірі 2074,66 грн. за період з листопада 1999 року по листопад 2002 року, який був задоволений рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Позивач вважає, що відповідач умисно ввів її в оману та обманув по розміру заборгованості, який має істотне значення.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги просить їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та пояснила, що заборгованість існує, ОСОБА_1 добровільно взяла на себе зобов'язання по визнанню розміру заборгованості, ніхто її не примушував, вона могла і не підписувати зобов'язання, так як це справа добровільна, вона розуміла значення своїх дій. Просить у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, цивільної справи НОМЕР_1 Хортицького районного суду м. Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.Ю ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено: ОСОБА_1 на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_6 року належить 17\25 частини квартири АДРЕСА_1(л.с.14,15-16).
Відповідно до зобов'язання від ІНФОРМАЦІЯ_1 року(л.с.7), підписаного позивачкою
ОСОБА_1, розмір заборгованості за квартплату та комунальні послуги становить
4092 грн. станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 року, яку позивачка зобов'язувалася виплачувати протягом
трьох років. В виконання зобов'язання позивачкою добровільно сплачено грошові суми, та
сплачувалися поточні платежі, що підтверджується копіями квитанцій наданих суду(л.с.39-
43).
Згідно до рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_5 року по цивільній справіНОМЕР_2 г. з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які мешкали за адресою АДРЕСА_1, у солідарному порядку на користь ЖБК №267 «Монтажник», стягнута заборгованість за квартплату та комунальні послуги у розмірі 2074,66 грн. за період з листопада 1999 року по листопад 2002 року(л.с.12).
На підставі наданих суду сторонами документів (л.с.10-12, 54-65, 72-77) по оспорюванному позивачкою розміру заборгованості станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 року, не можливо встановити наявність чи відсутність заборгованості, а також розмір, так як бухгалтерські документи протирічать один одному, а частина заборгованості до 2000 року не підтверджується ніяким документами, що унеможливлює остаточно визначити розмір заборгованості.
Твердження позивачки, що зобов'язання вона підписала під тиском відповідача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, відсутність тиску підтвердили у судовому засіданні свідкиОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також письмовим поясненням ОСОБА_8л.с.53).
Що стосується твердження позивачки, що зобов'язання не дійсне так як воно було вчинено під впливом тяжкої для неї обставини, суд сприймає критично та не приймає до уваги так як медичні документи надані позивачкою(л.с. 19-23, 33,34), її хвороба та смерть чоловіка(л.с.13,33,34) відбулися задовго до оформлення зобов'язання. Медичні документи не містять посилання на неможливість позивачкою усвідомлювати свої дії при підписанні зобов'язання. Медичні довідки містять посилання на порушення сну, роздратованість(л.с.23), а також те, що за станом здоров'я позивачка в змозі доглядати свою матір(л.с37). Згідно до витягу з амбулаторної карти позивачки погіршення здоров'я відбулося після серпня 2006 року(л.с.38).
Відповідно до ст.. 233 ЦК України для визнання недійсним правочину на підставі цієї статті, необхідно встановлення факту наявності тяжких обставин, невигідність правочину, для сторони, яка діяла під впливом вказаних обставин та невигідність повинна бути явною.
За змістом ст.. 230 ЦК України, на яку посилається позивачка, навмисне введення однією із сторін в оману іншої сторони, щодо обставин, які мають істотне значення може бути підставою для визнання правочину недійсним, тільки у випадку, коли обман вчинила сторона правочину. У випадку, коли інша особа повідомила іншій неправдиві відомості про предмет правочину, тощо, і ця особа під впливом повідомлених відомостей вчинила правочин, то останній може бути визнаний недійсним внаслідок помилки(ст.. 229 ЦК України). Виходячи з того, що обман вчинюється однією стороною щодо іншої, то ст.. 230 ЦК України поширюється тільки на дво та багатосторонні правочини, тобто договори. А предметом розгляду даної цивільної справи є зобов'язання, що не є договором.
На підставі викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 10,11, 57, 60, 88,209,212,214-215,218,224-233 ЦПК України, ст. 230,233 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЖБК №267 «Монтажник» про визнання зобов'язання про погашення боргу в розмірі 4092 грн. від ІНФОРМАЦІЯ_1 року недійсним.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області, про що протягом 10 днів, з часу оголошення рішення, до Хортицького районного суду М.Запоріжжі подається заява по апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.