ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"21" липня 2020 р. Справа№ 910/615/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Ходаківської І.П.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020

у справі№910/615/14 Господарського суду міста Києва

за заявою Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду відмовлено ГУ ДФС у Київській області у визнанні кредитором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» на суму 160 977, 16 грн.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 в частині відмови в задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області на загальну суму 160 977, 16 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.07.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Копитова О.С., Ходаківська І.П.

За результатами перевірки матеріалів апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Як вбачається з переліку додатків до апеляційної скарги, в ньому відсутні відомості про наявність доказів направлення даної апеляційної скарги з додатками на адресу учасників справи. Відсутні такі докази й безпосередньо в матеріалах апеляційної скарги.

Отже, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами статті 258 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Крім того, як також вбачається з переліку додатків до апеляційної скарги, в ньому відсутні відомості про наявність доказів сплати судового збору. Відсутні такі докази й безпосередньо в матеріалах апеляційної скарги.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Разом з тим, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. (така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі №911/1106/16 від 31.05.2017, Постанові Верховного Суду у справі №6/6 від 27.02.2018).

Таким чином, ураховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір» і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (правова позиція Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 13.05.2020 по справі №904/2104/19).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.

Розміри ставок судового збору встановлено статтею 4 Закону України "Про судовий збір".

Так, за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною, ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 10 пункту 2 частини 2 цієї статті).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється в розмірі 2 118 грн. з 01.07.2020.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4 України "Про судовий збір").

Скаржник не є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами статті 258 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, на підставі статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в строк, визначений процесуальним Законом, доказів сплати судового збору.

Водночас колегія суддів зауважує заявникові на тому, що відповідно до приписів частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою

Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що при повторному зверненні із апеляційною скаргою скаржником має бути подано клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. При цьому, зазначене клопотання подається в будь-якому випадку пропуску строку, незалежно від причин, які зумовили цей пропуск.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 174, 234, 258, частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/615/14 залишити без руху.

2. Надати строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

3. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений пунктом 3 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Копію ухвали надіслати скаржнику.

5. Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

І.П. Ходаківська