2-а-353/2010р.

                                                                                П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05 лютого 2010 року                             м. Лисичанськ

      Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Стахова Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", -

встановив:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначив,  що  має правовий статус дитини війни. Відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон), але оскільки таке підвищення йому не виплачується, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача здійснити нарахування та доплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року у розмірі 1190 грн. 40 коп., зобов'язати відповідача  у подальшому здійснювати нарахування та доплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи  з дня звернення до суду.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 05 лютого 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком міститься лише в ст. 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та застосовується лише до пенсій, призначених за цим законом. Питання про розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовувався б для обчислення підвищення до пенсії особам, які мають статус «дітей війни», законодавчо не врегульовано. Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року -48,10 грн., з 01.07.2008 року -48,20 грн., з 01.10.2008 року -49,80 грн. Статтею 54 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Позивачу виплачено підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 10%, що складає 49,8 грн. в місяць, оскільки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність залишився на рівні грудня 2008 року у сумі 498 грн., тому просив відмовити  у задоволенні позову. Просив застосувати строк звернення до адміністративного суду.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач звертався до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії за 2009 рік, але йому було відмовлено з посиланням на те, що з 1 січня 2009 року йому виплачується  підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

      28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, така доплата в 2009 році складала  49,80 грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не ОСОБА_2, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в м. Лисичанську в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року відповідно до статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ст. 54 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМУ було надано право встановлювати розмір соціальних гарантій, які відповідно до законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим ОСОБА_2 та нормативно-правовими актами КМУ. ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що має однакову юридичну силу, як і Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у наведеній нормі відсилає до відповідних ОСОБА_2 України.

Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб - Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 71  ОСОБА_2 «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Оскільки розмір підвищення до пенсії залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то ст. 71 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у даному випадку не застосовується.

Посилання відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених ОСОБА_2, суд не бере до уваги, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, та відповідно до ОСОБА_2 України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017 та до ОСОБА_2 України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.

Отже, враховуючи, що ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною у наведеній вище редакції протягом 2009 року, то позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є обґрунтованими.

Однак, позивачем частково пропущено строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за 2009 рік.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду 20 січня 2010 року.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки у позові зазначено, що про факт порушення прав йому стало відомо з письмової відповіді начальника УПФ України в м. Лисичанську, тому вважає строк звернення до суду не пропущеним.

Суд вважає строк звернення до суду пропущеним позивачем, оскільки він повинен був дізнатися про порушення його права при прийнятті та оприлюдненні відповідних нормативно-правових актів, а також при отриманні підвищення до пенсії у меншому розмірі. Незнання діючого законодавства не є поважною причиною  пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.

 У зв'язку з тим, що позивачем частково пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 19 січня 2009 року включно.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Таким чином, позовні вимоги за період з 20 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд не визначає розмір підвищення до пенсії, яке підлягає виплаті, оскільки його визначення та нарахування відноситься до компетенції відповідача.

Вимоги за період з 20.01.2010 року по день розгляду справи судом – 05 лютого 2010 року також підлягають задоволенню, враховуючи, що ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» є чинною у наведеній вище редакції з 01.01.2010 року на цей час і відповідачем ОСОБА_2 до цього часу не застосовується.

Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача  у подальшому  здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду, тобто рішення, дія чи бездіяльність відповідача, які необхідно перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України. Таким чином, відповідно до наведеної норми, судовому захисту підлягають порушені права, а не ті, які в майбутньому можливо будуть порушені.

Згідно ст. 94 ч.1 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України стягуються судові витрати у розмірі 03 грн.40 коп.

Судовий збір з майнових позовних вимог у сумі 1190 грн. 40 в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено за період з 01 січня по 19 січня 2009 року включно (61,04 грн.), підлягає стягненню з позивача на користь держави у розмірі 0,61 грн.

Судовий збір з задоволених майнових позовних вимог за періоди з 20.01.2009 року по 31.12.2009 року віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, згідно  ст.6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни",   ст. ст. 2, 17, 18, 99,100,  122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 та  її виплати,  як «дитині війни»  за період з  20 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 20 січня 2010 року по 05 лютого 2010 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області  здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 20 січня 2010 року по 05 лютого 2010 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 01 по 19 січня 2009 року включно відмовити за пропуском строку звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» у подальшому відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 0,61  грн. (шістдесят одна копійка).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя: