?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/369/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Могила С.К.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Крамар А.В.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Мартинкова О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 (судді: Василишин А.Р., Грязнов В.В., Розізнана І.В.)

за позовом Хмельницької міської ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія",

2. Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради

про скасування запису про проведену державним реєстратором реєстрації права власності на приміщення складів-магазинів площею 428,6 кв.м,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Хмельницька міська рада (надалі - Позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (надалі - Відповідач-1) та Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Панасюк Наталії Каролівни (надалі - Відповідач-2), у якому просила суд скасувати запис про проведену Відповідачем-2 державну реєстрацію права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м по вул. Купріна, 54/2-В за Відповідачем-1.

1.2. Позовні вимоги з посиланнями на частину другу статті 376 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що протиправні дії відповідачів призвели до порушення порядку оформлення права власності та права територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на землях якої без її відома створили та зареєстрували об`єкт майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2019 позов задоволено. Скасовано запис №29101401 про проведену державним реєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталією Каролівною державну реєстрацію права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м. по вул Купріна, 54/2В у м . Хмельницький за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія": реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1703559668101, підстава внесення запису - рішення №44242116 від 26.11.2018.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що державний реєстратор вчинив запис про реєстрацію права власності без урахування стану орендованої земельної ділянки.

Зокрема, судом взята до уваги довідка Хмельницького бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №1965/01-18 від 23.11.2018, відповідно до якої земельна ділянка вільна від забудови, яка перебуває у комунальній власності міста Хмельницького.

Місцевий суд також зазначив, що про відсутність нерухомого майна на земельній ділянці свідчить й договір оренди землі № 041074200137 від 27.07.2010, укладений між Хмельницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія".

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 скасовано вищезазначене судове рішення та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що перша реєстрація приміщення складів-магазинів в реєстрі, як об`єкта нерухомого майна здійснена вперше 26.11.2018, відповідно лише з цієї дати Хмельницьке бюро технічної інвентаризації (як і інші органи) мало законні підстави вказувати, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна;

- відповідно до звіту Державного підприємства "Подільський експортно-технічний центр Держгірпромнагляду України" від 16.11.2012, склад-магазин побудований у 2002 році;

- місцевий господарський суд надаючи перевагу одному доказу над іншим (у тому числі й виданих тією ж самою юридичною особою) не перевірив обставин справи, що мають значення для вирішення спору (зокрема, наявність технічного паспорту щодо нерухомого майна на земельній ділянці), у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про допустимість та прийняття одного доказу над іншим (не обґрунтувавши причини відхилення та не прийняття іншого доказу);

- земельна ділянка відведена саме під будівництво об`єкта комерційного призначення (автотехобслуговування, оптова торгівля та складське господарство, роздрібна торгівля та комерційні послуги, ринкова інфраструктура, дослідження та розробки), саме й такого виду нерухомого майна, як склад-магазин, що у свою чергу не суперечить цільовому призначенню такої земельної ділянки.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Хмельницька міська рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що аналіз договору оренди землі та інших документів, які передували проведенню аукціону на право оренди земельної ділянки (15.04.2010), фактично підтверджують відсутність на ній об`єкта нерухомого майна станом на 2009-2010 роки, натомість апеляційна інстанція такі докази відхилила з підстав їх датування датою, що передує реєстрації складу-магазину (26.11.2018);

Також скаржник доводить, що суд першої інстанції належним чином надав оцінку обставинам справи та вірно застосував норми чинного законодавства, натомість суд апеляційної інстанції фактично зайняв позицію недобросовісної сторони, прикрившись безпідставними посиланнями на практику Європейського суду з прав людини.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін посилаючись на те, що скасування запису про право власності за умови наявного у відповідача чинного правовстановлюючого документа на нерухоме майно суперечить статтям 321, 331, 376 Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.4. Відповідач-2 не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що у відповідності до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у даній справі у касаційному порядку.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 27.07.2010 між Позивачем та Відповідачем-1 укладений договір оренди землі №041074200137, відповідно до умов якого Позивач надає, а Відповідач-1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішень 28-ї сесії позивача від 23.09.2009 №58 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні та внесення змін до рішень сесій міської ради", 33-ї сесії Позивача від 26.02.2010 №41 "Про затвердження технічних паспортів земельних ділянок та продаж права оренди земельних ділянок", протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії №2 від 15.04.2010, договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 26.05.2010 №10, із земельної житлової та громадської забудови, яка знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Купріна, 54/2В загальною площею 600 кв.м.

Пунктом 3 договору визначено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури.

Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду під будівництво об`єкту комерційного призначення (автотехобслуговування, оптова торгівля та складське господарство, роздрібна торгівля та комерційні послуги, ринкова інфраструктура, дослідження та розробки).

4.2. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.11.2019, реєстрація права власності на приміщення складів-магазинів загальною площею 428,6 кв.м за Відповідачем-1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2003, укладеного між Дочірнім підприємством "Сервіс плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудінвестпроект" та Відповідачем-1.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, Позивач наголошував, що договір купівлі-продажу від 18.11.2003 не міг бути укладений, оскільки станом на 2010 рік жодних об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці по вул. Купріна, 54/2В не було та остання була включена до переліку ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 06.02.2020, тобто до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

5.2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/369/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Дроботової Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/369/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Могила С.К., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2020.

5.3. Судова колегія враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

5.4. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

5.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

5.6. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

5.7. В той же час судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

5.8. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

5.9. Ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Відповідача-1.

5.10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.11. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

5.12. Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

5.13. За приписами частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

5.14. Частиною другою вказаної норми встановлені випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

5.15. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

5.16. Таким чином, вказані норми прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди.

5.17. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, передачі земельної ділянки в оренду передував аукціон (15.04.2010), який проводила Хмельницька міська рада в особі управління земельних ресурсів та земельної реформи.

5.18. Під час розгляду даної справи Відповідач-1 посилаючись на договір купівлі-продажу від 18.11.2003 стверджував, що він придбав у Дочірнього підприємства "Сервіс плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудінвестпроект" нерухоме майно, яке знаходиться по вул. Купріна, 54/2В у м. Хмельницький.

5.19. За висновками суду апеляційної інстанції набуття Відповідачем-1 права оренди на земельну ділянку на конкурсних засадах пояснюється тим, що останній є власником нерухомого майна, яке знаходиться на ній.

5.20. Поряд з цим, вищезазначений висновок апеляційної інстанції прямо суперечить приписам статті 134 Земельного кодексу України, якою встановлені випадки передання земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них на конкурентних та позаконкурентних засадах.

5.21. Крім того, апеляційна інстанція залишила без належної правової оцінки рішення Хмельницької міської ради №58 від 23.09.2009, відповідно до якого земельна ділянка по вул. Купріна, 54/2В у м. Хмельницький як вільна від забудови була включена до переліку ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні.

5.22. При цьому, посилаючись на те, що матеріали справи не містять підтвердження факту відсутності у продавця (Дочірнього підприємства "Сервіс плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудінвестпроект") права продажу нерухомого майна, судом апеляційної інстанції не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірної будівлі в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції приміщень), які б підтверджували факт існування спірного приміщення, як окремого об`єкта цивільних прав та чи були дотримані вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зареєстроване наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

5.23. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.24. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

5.25. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

5.27. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19.

5.28. Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

5.29. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

5.30. Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 04.09.2018 №915/127/18 та від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.

5.31. Водночас, у постанові від 04.09.2018 №915/127/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

5.32. Проте, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не встановив, чи порушене право позивача і чи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на його поновлення; чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

5.33. В такий спосіб, суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог, не дослідив належним чином чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та які були встановлені судом першої інстанції.

5.34. За приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.35. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

5.36. Користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мав би дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

5.37. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За приписами частин третьої та четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

6.2. З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.3. Під час нового розгляду, господарському апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №924/369/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Зуєв

Судді Н.О. Багай

С.К. Могил