2-а-3971/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  05 березня 2010 року                             м. Лисичанськ

 Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Стахова Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

встановив:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначив,  що  має правовий статус дитини війни. Відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон), але оскільки таке підвищення йому не виплачується, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  йому з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача здійснити нарахування та доплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з  01 січня по 31 грудня 2009 року та і в подальшому сплачувати вказану доплату.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 05 березня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком міститься лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та застосовується лише до пенсій, призначених за цим законом. Питання про розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовувався б для обчислення підвищення до пенсії особам, які мають статус «дітей війни», законодавчо не врегульовано. Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року -48,10 грн., з 01.07.2008 року -48,20 грн., з 01.10.2008 року -49,80 грн. Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Позивачу виплачено підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 10%, що складає 49,8 грн. в місяць, оскільки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність залишився на рівні грудня 2008 року у сумі 498 грн., тому просив відмовити  у задоволенні позову. Просив застосувати строк звернення до адміністративного суду.

Сторонами надані наступні докази: пенсійне посвідчення, заява позивача та відповідь на неї; письмові заперечення представника відповідача.

Позов підлягає частковому задоволенню.

З наданих доказів вбачається, що позивач відноситься до категорії "діти війни", що підтверджується пенсійним посвідченням і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон) дітям війни пенсії… підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія вказаної норми на 2009 рік або на певний його період не зупинялася, норма не змінювалася і не скасовувалася, а тому є такою, що підлягає обов’язковому застосуванню.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, така доплата в 2009 році складала  49,80 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМУ було надано право встановлювати розмір соціальних гарантій, які відповідно до законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму і встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що має однакову юридичну силу, як і Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у наведеній нормі відсилає до відповідних Законів України. Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб - Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 71  Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки розмір підвищення до пенсії залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не мінімальної заробітної плати, то ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у даному випадку не застосовується.

Крім того,  частинами 2,3 ст.22 Конституції України передбачено, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Безпосередньо ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що «в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу». Закон України має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тому саме норми Закону і слід застосовувати в даному випадку.  

Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Тому відповідач був зобов’язаний провести позивачу нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням здійснених виплат з 01 січня 2009 року по день винесення постанови тобто до 05 березня 2010 року.

Разом з цим, відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України у зв’язку із заявою відповідача про невизнання позову внаслідок пропуску строку звернення до суду суд відмовляє в задоволенні вимог за пропуском строку звернення за період з 01 січня 2009 року по 15 лютого 2009 року включно.    

Суд вважає строк звернення до суду пропущеним позивачем, оскільки він повинен був дізнатися про порушення його права при прийнятті та оприлюдненні відповідних нормативно-правових актів, а також при отриманні підвищення до пенсії у меншому розмірі. Незнання діючого законодавства не є поважною причиною  пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Тому задоволенню підлягають позовні вимоги у межах річного строку звернення до суду, тобто з 16 лютого 2009 року по день винесення постанови – 05 березня 2010 року.

            Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача  у подальшому  здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

             Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду, тобто рішення, дія чи бездіяльність відповідача, які необхідно перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України. Таким чином, відповідно до наведеної норми, судовому захисту підлягають порушені права, а не ті, які в майбутньому можливо будуть порушені.

Згідно ст. 94 ч.1 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України стягуються судові витрати у розмірі 3,4 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 2, 11, 94, 100, 159-163 КАС України, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання до нарахування і виплати доплати до пенсії та подальшої по життєвої виплати задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську Луганської області у вигляді не підвищення ОСОБА_1 пенсії на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 16 лютого 2009 року по 05 березня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії та його виплату за період з 16 лютого 2009 року по 05 березня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з урахуванням здійснених виплат.

У задоволенні вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії і виплату недоплати за період з 01 січня по 15 лютого 2009 року  відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську Луганської області відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя