Справа № 727/10139/19

Провадження № 2/727/138/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Ільчук М.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м.Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (останнє місце проживання: АДРЕСА_2 ) про припинення частки у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, - ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про припинення частки у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, мотивуючи позовні вимоги тим, що йому ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.06.2018 р. № 127406887. Інша 1/2 частка спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 належить відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.08.2019 №179132999. Відповідач ОСОБА_1 є братом позивачки ОСОБА_3 та дядьком позивача ОСОБА_2 В минулому квартира АДРЕСА_3 належала батькам позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_1 15.12.1997 року ОСОБА_4 подарувала 1/2 своєї частки власності на квартиру дочці - позивачці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті дружини батько ОСОБА_5 подарував належну йому 1/2 частки власності на квартиру своєму сину - відповідачу ОСОБА_1 . Позивачка ОСОБА_3 13.06.2018 р. подарувала свою частку власності на вказану квартиру своєму синові - позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування серія та номер 8093, НН1374976, зазначеному у відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. На даний час співвласниками вказаної квартири є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 Квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 55,36 кв.м. та житловою площею 34,2 кв.м., складається з двох житлових кімнат, в тому числі перша кімната 16,4 кв.м., друга кімната 17,8 кв.м., кухні площею 11,2 кв.м., сан. вузла площею 5 кв.м., коридору площею 4,26 кв.м., комори площею 0,7 кв.м. Квартира обладнана балконом 2,2/0,7 кв.м. В будинку є в наявності коридор площею 11,5 кв.м. загального користування з квартирою АДРЕСА_4 . Інвентаризаційна вартість квартири складає 113156,00 грн., що підтверджується технічною характеристикою. Вважають, що їхні права порушені, оскільки вона, ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_1 не може реалізувати своє право щодо дарування власності, а ОСОБА_2 не може реалізувати своє право щодо прийняття дарунка, оскільки з моменту дарування права власності на 1/2 квартири спільного заселення і до сьогоднішнього дня, він не має можливості потрапити до вказаної квартири та користуватись нею, оскільки відповідач ОСОБА_1 змінив замки входу в квартиру, не може увійти на подвір`я будинку, в зв`язку з огорожею подвір`я навколо будинку високим муром та високою хвірткою, яка закривається на замок. На неодноразові звернення їх до відповідача з проханням надати ключі від вхідних дверей в будинок, в квартиру, вхідної хвіртки, допустити в квартиру та не чинити перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, відповідач відповідав відмовою у грубій формі. Позивач ОСОБА_2 надав довіреність матері ОСОБА_3 02.10.2014 року, якою доручив привести спірну квартиру в належний санітарний стан та підготувати місце для його проживання, проте мати не змогла цього зробити по незалежним від неї причинам, через перешкоджання їй відповідачем та погрози. Вважають, що через неприязнені відносини, сумісне проживання в спільній квартирі в подальшому являється неприйнятним для них. 06.06.2019 року вони направили на адресу відповідача рекомендований лист з проханням надати ключі від квартири та пропозицією вирішити питання щодо розпорядження сумісною власністю, зокрема пропозицією відповідачу викупити у позивача ОСОБА_2 його частку власності, або продати, проте відповідач ухилився отримати вказане поштове відправлення та з ним ознайомитись, що підтверджується інформацією Укрпошти від 02.07.2019 року №9 51-17-328/Б 1 3421. Крім того, вони направляли звернення від 03.07.2019 р. в УМВС Шевченківського району та 29.07.2019 в обслуговуючу організацію - ЖРЕП №14, яких вони просили посприяти в наданні ключів від спільної квартири, проте відповідач не захотів спілкуватись з посадовими особами зазначених установ. Довідкою від 16.07.2019 року про результати розгляду звернення, Шевченківське відділення поліції Головного управління національної поліції у Чернівецькій області повідомили, що опитати відповідача ОСОБА_1 не представилось можливим, оскільки останній по місцю проживання не відчиняє двері працівникам поліції та на неодноразові телефонні дзвінки за номером НОМЕР_1 не відповідає. Листом від 29.08.2019 року № опБ-57 Шевченківське відділення поліції рекомендувало вирішувати цивільно-правові відносини в судовому порядку. Відповідач ОСОБА_1 без узгодження з іншим співвласником - позивачем ОСОБА_2 , використовує спільну з ним квартиру для здачі в орендне користування, для отримання прибутку. Натомість у позивача ОСОБА_2 не має ніякого іншого житла крім спірного, він змушений орендувати чужі квартири, інколи - готелі, сплачуючи за орендне проживання значну частину свого заробітку. Частіше ОСОБА_2 змушений проживати в однокімнатній квартирі матері - позивачки ОСОБА_3 , розміром 20,0 кв.м., чим порушуються санітарно-технічні норми житла і умови проживання її, оскільки дорослий син і його мати особи протилежної статі. Відповідач забезпечений житлом, проживає за адресою АДРЕСА_5 , тобто він та його сім`я житлом забезпечені, що вважають, є підставою для пипинення частки відповідача. Посилаючись на норми законодавства, просять припинити право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , що належить відповідачу ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_3 ; передати відповідачу ОСОБА_1 в якості компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні, суму грошових коштів в розмірі 1/2 ринкової вартості квартири АДРЕСА_3 ; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 30.09.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав та пояснив, що про те, що його сестра подарувала Ѕ частку спірної квартири йому стало відомо в суді під час слухання справи. Позивач ОСОБА_2 постійно проживає та працює в м.Києві на протязі останніх 20 років, тому неприязних стосунків у них не може бути, оскільки не спілкуються. Позивач ОСОБА_6 в 2000 році мав власну квартиру за адресою АДРЕСА_6 , яку з його матір`ю переобладнали в магазин та віддав в оренду матері, тому позивач не є «безхатько». Співвласники спірної квартири батьків не доглядали, в їх похованні не приймали участі, останні сім років своєю часткою не цікавилися, ремонтні роботи не проводили приміщень спільного користування, комунальні послуги не сплачували. Квартира АДРЕСА_3 є двохкімнатною і можливим є виділення частки в натурі, яку позивач ОСОБА_3 , визначила для себе ще в 2013 р., коли була власницею 1/2 частки квартири, та в якій розпочала та не завершила ремонт, відключила газ, у зв`язку з чим проживання в її кімнаті є неможливим. Спільне володіння та користування майном є можливим, так як він не вчиняв жодних перешкод позивачам у користуванні їхньою власністю, яку ще шість років тому власниця, ОСОБА_3 , мала можливість довести свою частку до ладу. 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 , була відремонтована за кошти його сім`ї, а позивачі за останні сім років не вклали жодної копійки в ремонт своєї частки та приміщень спільного користування. В даній квартирі довгий час проживали його батьки, майже 40 років він прожив у ній разом з батьками, спірна квартира дорога йому як пам`ять про них. А позивачі, навіть не з`явилися на похорони батька (діда), який помер на 99 році життя. Вважає, що у позивачів відсутні моральні цінності, а тому вони не мають жодних підстав просити суд про позбавлення його права власності на майно, яке йому подарував батько. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с.52-56).

Позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано до суду 02.06.2020 року заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до якого змінені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, зазначивши, що квартиру за адресою: АДРЕСА_6 було придбано нею - позивачкою ОСОБА_3 на ім`я позивача ОСОБА_2 Приміщення магазину є нежитловим приміщенням, в ньому відсутнє газо- та електропостачання. Щодо проведених ремонтних робіт відповідачем ОСОБА_1 , то в квартирі було проведено безоплатний капітальний ремонт квартири АДРЕСА_3 , де проживав інвалід війни ІІ групи ОСОБА_5 . Відповідач привласнив кошти від пенсії батька та на його поховання. Відповідач неадекватно та агресивно ставиться до сім`ї позивачів. Просять позовні вимоги задовольнити (а.с.95-102, 213 -217).

18.02.2020 року позивачі подали до суду змінену позовну заяву про розподіл доходів від використання майна, що є у спільній частковій власності, відповідно до якої позивачі зазначили, що оскільки вони за період права власності ОСОБА_1 на 1/ 2 частку спірної квартири, а саме: з 12.07.2012 року до 15.01.2020 р. жодного разу не мали доступ в квартиру спільної сумісної власності АДРЕСА_3 , тому не знали, як використовувалась дана квартира відповідачем ОСОБА_1 . Нещодавно їм стало відомо, що спірна квартира здавалась в оренду без домовленості з позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Також пенсію отримував відповідач по довіреності за свого батька. На момент отримання відповідачем ОСОБА_1 у власність Ѕ частки спільної з позивачем квартири, а саме: з 12.07.2012 року по день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсія батька відповідно довідок Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівці складала 337752,83 грн. Частину пенсії в розмірі прожиткового мінімуму за цей період, а саме: 96343,00 грн. батько витратив на своє проживання. В розрахунок прожиткового мінімуму входить оплата комунальних послуг та витрати на лікування. Однак зазначені витрати батька, як учасника бойових дій ВВВ, здійснювались за рахунок держави поза прожиткового мінімуму. Таким чином різницю між отриманою пенсією та витратами на своє проживання, а саме: 337752, 83 грн. - 96343 грн. = 241 409, 83 грн. батько ОСОБА_5 віддавав відповідачу ОСОБА_1 в одноособове користування та проживання в їхній спільній з відповідачем квартирі, що вважають доходом співвласників від використання спільного майна. Оскільки кожному з співвласників належить 1/2 частки у праві спільної часткової власності, то вважають, що дохід від використання спільної квартири повинен бути розділений навпіл, тобто відповідач ОСОБА_1 повинен був віддавати їм половину отриманого доходу від 241409,83 грн., а саме : 242409, 83 : 2 - 120704,91 грн., проте зазначений дохід не розподілявся з ними, а переховувався та привласнювався відповідачем ОСОБА_1 . Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 кошти в сумі 84358,58 грн.: на користь позивача ОСОБА_3 за період її права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 з 15.01.2017 року по 12.06.2018 року 40358,58 грн.; на користь позивача ОСОБА_2 за період його права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 з 13.06.2018 року по 15.01.2020 року - 44000,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про повжні причини неявки суд не повідомив.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, просила позов задовольнити, в подальшому в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про повжні причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги не визнав посилаючись на неогрунтованість та відсутністю законних на те підстав у позбавленні його частки, що належить йому за законних підставах та не довіденістю належними доказами обставин, що він отримував пенсію померлого батька. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала листоношею на четвертому участку в м.Чернівці, та весь час роботи обслуговувала ділянку де проживав батько відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який кошти приймав сам і сам розписувався у відомостях про отримання пенсії. Пенсійний фонд передає відомості на видачу пенсій, потім вони розносять пошту та пенсію. При отриманні пенсії ні разу не бачила його доньку та внука. ОСОБА_5 проживав сам, інколи бачила в домі сина ОСОБА_5 - відповідача ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом належними доказами по справі встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.08.2019 року №179132999, Ѕ частина квартири спільного заселення АДРЕСА_3 , загальною площею 55,36 кв.м., житловою площею 34,20 кв.м., що належала згідно Витягу про державну реєстрацію прав належала позивачці ОСОБА_3 (а.с.151), на даний час належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування, серія та номер: 8093, ННІ374976, виданого 13.06.2018 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. (а.с.18-19), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.22, 152-154).

Інша Ѕ частина квартири АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування, часток квартири, серія та номер: ВРС/665506 виданого 03.08.2012 року приватним нотаріусом Каленюк В.С. (а.с.18-19).

Відповідно до копії договору дарування, серія та номер: ННІ374976, від 13.06.2018 року, посвідченого та зареєстрованого у реєстрі під номером 8093 приватним нотаріусом Макеєвою Н.В., ОСОБА_3 передала безоплатно Ѕ ідеальну частку квартири квартири АДРЕСА_3 (а.с. 20).

У відповідності до довіреності від 02.10.2014 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником та представляти його інтереси в державних органах влади та інших установах усіх форм власності (а.с. 21).

Згідно технічного паспорту - квартира АДРЕСА_3 , складається з двох кімнат, житловою площею - 34,20 кв.м., кухні площею - 11,20 кв. м., санвузол площею - 5,00 кв.м., коридору площею - 4,26 кв.м., балкону - 2,20/0,70 кв.м., загальною площею квартири - 56,86/55,36 кв.м., інвентаризаційна вартість квратири становить 113156,00 грн. (а.с. 23-24).

Відповідно до копії звернення ОСОБА_2 , яке підписано ОСОБА_3 , яка має право підпису за дорученням від 11.06.2019 року, було повідомлено ОСОБА_1 про вирішення питання про продаж квартири АДРЕСА_3 , яка належить їм на праві спільної часткової власності (а.с. 28).

Позивач ОСОБА_2 звертався 29.07.2019 року до КЖРЕП №14 із заявою про здійснення комісійного обстеження квартири АДРЕСА_3 на предмет його фактичного користування або проживання в даній квартирі та для вирішення питання надання ключів ОСОБА_1 (а.с. 30-34).

Крім того, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неодноразово зверталися зі скаргою та заявою про злочин та у органи УМВС Шевченківського району для вирішення питання надання допуску до спірної квартири, з приводу чого їм надано відповідь про відсутність будь-яких протиправних дій, які б підпадали під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення. Згідно відповіді Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУ НП в Чернівецькій області на звернення ОСОБА_2 , йому запропоновано звернутися в суд для вирішення цивільно-правових відносин, які не входять до компетенції ОВС. Довідкою про результати розгляду звернення від 16.07.2019 року, вирішено подальшу перевірку припинити (а.с.31-33, 132, 134, 155, 169, 193-194, 218-222, 224-227).

Згідно акту від 25.08.2019 року, за підписами ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 засвідчено відмову надання відповідачем ОСОБА_1 ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 - позивачу ОСОБА_2 та актів від 24.03.2012 року, 19.04.2012 року, 14.07.2012 року про передачу особистих речей позивачки ОСОБА_3 (а.с. 35, 129-131).

Згідно повідомлення Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради № Б-114/-03/01інф. від 12.09.2019 року, загальна площа квартири АДРЕСА_7 на момент передачі у власність громадян відповідно до розпорядження органу приватизації житла від 25.09.1996 року за №20446 становила 82,60 кв.м. відповідно до технічного паспорта виготовленого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації (а.с. 38).

З повідомлення Чернівецької міської ради Департаменту житлово-комунального господарства № Б-110/-03/01інф. від 03.09.2019 року вбачається, що квартира АДРЕСА_7 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно до розпорядження органу приватизації житла від 25.09.1996 року за №20446 (а.с. 39).

Відповідно до повідомлення Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №1809 від 29.08.2019 року та повідомлення №20/01-26/717 від 30.08.2019 року відділу ведення реєстру територіальної громади м.Чернівці, позивачці ОСОБА_3 було відмовлено в наданні інформації про реєстрацію права власності чотирьох власників квартири АДРЕСА_7 , оскільки остання не проживає за даною адресою (а.с. 40).

У відповідності до договору оренди від 10.02.2000 року, орендар - позивач ОСОБА_3 прийняла в оренду від НВП «Інтоком», власником якого зазначено позивача ОСОБА_2 частину приватної квартири в розмірі 28 кв . м. по АДРЕСА_6 для облаштування магазину під назвою «Фенікс», термін дії договору 20 років, було проведено реконструкцію квартири (а.с.57, 103-111).

Також, з договору №127 від 19.07.2012 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ПП «Ніка Трейдінг» вбачається, що було виготовлено огорожу з металевого профілю (квадрат 12Х12 мм), транспортування та встановлення її на балконі кв. АДРЕСА_3 (а.с.59-60); виготовлено та встановлено металопластикові конструкції згідно контрату №121 (а.с.61), наданими доказами підтверджено відповідачем проведення ремонтних робіт за місцем проживання батька - ОСОБА_5 .

Батько відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 неодноразово звертався до Шевченківського РВ УМВС України в м.Чернівці з приводу негативної поведінки його доньки - позивачки ОСОБА_3 (а.с.62-63, 66).

Співвласник квартири АДРЕСА_3 - позивач ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги надані КЖРЕП №14, заборгованість станом на 26.10.2019 року складає 1118,79 грн. (а.с.76-77).

Згідно повідомлення Департаменту громадської безпеки МВС України, порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства з боку працівників міліції під час документування злочину та розслідування кримінальної справи порушеної за ознаками злочину відносно відповідача ОСОБА_1 , передбаченого ст.15 та ст.121 ч.2 КК України - не виявлено (а.с.90-91).

Відповідно до повідомлення Управління житлового господарства №08/225 від 10.06.2013 року, підрядною організацією роботи по безоплатному капітальному ремонту в квартирі АДРЕСА_3 , де проживає інвалід війни ІІ групи громадянин ОСОБА_5 виконано (а.с.112-114, 234-237).

Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці від 26.11.2013 року, мати позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була пенсіонеркою та отримувала пенсію, пенсійна справа № 127478 (а.с.115-119); батько позивачки ОСОБА_3 був пенсіонером та отримував пенсію (а.с.156-159, 238-250).

Батько позивачки ОСОБА_3 , та відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.166).

Крім того, позивачка ОСОБА_3 часто хворіла, що підтверджено копіями діагностичних даних, листків непрацездатності, направлення, витягами з історії хвороби, діагностичними заключеннями, оглядами лікарів (а.с.119- 128).

Відповідно до договору оренди від 12.04.2019 року, відповідач ОСОБА_1 надавав 1 кімнату в оренду за адресою: квартира АДРЕСА_3 , згідно якого йому сплачували кошти, що підтверджено актом від 15.02.2020 року, 25.08.2019 року (а.с.160-161, 163).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, передбачено ст. 16 ч.1 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст.316 ч.1 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 321 ч.1, 2 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом зазначено у ст. 322 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , позивачі, посилаються на вимоги ст. 365 ЦК України. При цьому, позивач ОСОБА_3 до зміни позовних вимог вказувала на те, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне користування та володіння майном є неможливим.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 вказав на те, що вони з позивачем ОСОБА_2 є співвласниками спірної квартири, про що він дізнався під час слухання справи в суді; відповідач самостійно несе витрати на утримання житла, позивачі наміру вселятись до квартири не мають, в свою чергу, відповідач не чинить позивачам жодних перешкод у користуванні квартирою.

Відповідно до приписів ст. 355 ч. 1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у ст. 356 ч. 1 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Згідно ст. 358 ч. 1 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Встановлено ст. 155 ЖК України, що власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

У відповідності до ст. 358 ч. 3 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 20 ч. 1 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Зважаючи на наведені норми, позивачами в ході розгляду справи мали б бути представлені належні та допустимі докази наявності підстав, які б дозволили суду задовольнити їхні позовні вимоги. В даному випадку такі вимоги закону виконані не були.

Відповідно до ст. 358 ч.ч.1,2 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Так, відповідно до ст. 358 ч. 3 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Позивач посилається на те, що дохід від використання спільної квартири повинен бути розділений навпіл, тобто відповідач ОСОБА_1 повинен був віддавати їм половину отриманого доходу від 241409,83 грн., а саме : 242409, 83 : 2 - 120704,91 грн., проте зазначений дохід не розподілявся з ними, а переховувався та привласнювався відповідачем ОСОБА_1 .

Суд критично ставиться до вищевказаних тверджень позивачів, оскільки у позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 частки є рівні по Ѕ частки квартири АДРЕСА_3 у кожного.

Так, як встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , на праві приватної спільної часткової власності, на підставі договору дарування, часток квартири, серія та номер: ВРС/665506 виданого 03.08.2012 року приватним нотаріусом Каленюк В.С. (а.с.18-19).

Позивач ОСОБА_2 є власником іншої 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , на праві приватної власності, на підставі договору дарування, серія та номер: 8093, ННІ374976, виданого 13.06.2018 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. (а.с.18-19), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.22, 152-154).

Частку спірної квартири АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_1 здавав в оренду, проте здавав одну кімнату, що визначено договором оренди, він не здавав всю квартиру, а тільки одну кімнату, тобто свою Ѕ частки (а.с.160-161, 163).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачами не надано доказів на спростування позиції відповідача, відтак твердження, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги залишилися недоведеними, а тому не можуть бути прийняті судом.

Крім того, як зазначено у ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таким чином, відповідач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд ( в тому числі здавати свою Ѕ частку квартири (1 кімнату) в оренду), на зміст права власності не впливають місце проживання власника, зокрема: що відповідач проживає за іншою адресою: АДРЕСА_5 та місцезнаходження майна.

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів у розмірі 84358,58 грн. за використання іншої Ѕ частки квартири АДРЕСА_3 , то фінансові розрахунки позивачів щодо компенсації за користування відповідачем їхньою часткою у спільному майні є припущенням. Суду не було надано належних та допустимих доказів цього, оскільки кімната позивача ОСОБА_2 зачинена колишнім позивачем ОСОБА_3 , там був розпочатий ремонт, але не закінчений, в кімнаті відсутнє газопостачання, проживання там є неможливим, а відтак не могло використовуватися ні відповідачем, ні будь-ким іншим.

Також, як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка працювала листоношею на четвертому участку в м.Чернівці, та весь час роботи обслуговувала ділянку де проживав батько відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який кошти приймав сам і сам розписувався у відомостях про отримання пенсії, вона йому приносила пенсію. При отриманні пенсії ні разу не бачила його доньку, або внука, ОСОБА_5 проживав сам; інколи вона бачила в домі сина ОСОБА_5 - відповідача ОСОБА_1 , відповідач ніколи пенсію не отримував за довіреністю за батька, що також підтверджується інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (а.с.238-239-1), тобто обставини на які посилаються позивачі про отримання відповідачем пенсії померлого батька ОСОБА_5 спростовуються інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (а.с.238-239-1).

Таким чином, в задоволенні позовних вимог позивачів щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів в сумі 84358,58 грн.: на користь ОСОБА_3 за період її права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 з 15.01.2017 року по 12.06.2018 року 40358,58 грн.; на користь ОСОБА_2 за період його права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 з 13.06.2018 року по 15.01.2020 року - 44000,00 грн. - відмовити, оскільки є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедлививий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, щов задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України; ст.ст. 150, 155 ЖК УРСР; ст.ст. 16, 20, 316, 317, 321, 322, 355, 356, 358, 365 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення частки у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, зокрема: стягненні з ОСОБА_1 коштів в сумі 84358,58 грн.: на користь ОСОБА_3 за період її права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 з 15 січня 2017 року по 12 червня 2018 року 40358,58 грн.; на користь ОСОБА_2 за період його права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 з 13 червня 2018 року по 15 січня 2020 року - 44000,00 грн. - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначені вище процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2020 року.

Суддя Слободян Г.М.