ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/7301/18

Номер справи 766/7301/18                                            Головуючий в 1 інстанції Прохоренко В.В.

Номер провадження 22-ц/819/938/20                                          Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                                                          Орловської Н.В.,

суддів:                                                              Кутурланової О.В.,

                                                       Майданіка В.В.,

секретар                                                Литвиненко В.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталя Володимирівна, про визнання договору дарування недійсним, зняття з реєстраційного обліку місця проживання, визнання права власності на 1\2 частку квартири в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

24.04.2018 р. ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі – відповідач 2, ОСОБА_3 ), третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталя Володимирівна (далі – третя особа), у якому просив:

- визнати недійсним договір дарування від 21 квітня 2017 року, посвідчений Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталією Володимирівною щодо 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 ;

- зняти з реєстрації ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом його анулювання;

- визнати за  ОСОБА_1  право власності на 1\2 частку квартири за адресою:  АДРЕСА_2  в порядку спадкування за законом. 

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 вересня 1998 р. йому та ОСОБА_4 належала на праві приватної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.02.2009 р. визнано за ОСОБА_4 та позивачем право власності по Ѕ квартири на кожного.

21.04.2017 року за договором дарування, посвідченим Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Н.В., ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

З огляду на приписи ст. 717, 718, 386, 391, 1268 ЦК України позивач вважає порушеним своє право власності на Ѕ частину квартири, яка відчужена за договором дарування від 21 квітня 2017 року, що стало підставою для звернення його до суду.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено із тих підстав, що укладений спірний договір дарування Ѕ частини квартири від 21.04.2017 р. за своїм змістом не суперечить вимогам закону, оскільки був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, не містить ознак фіктивного, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на Ѕ частину спірної квартири, то відмовляючи у цій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що частина 3 ст. 1268 ЦК України, на яку посилається позивач, стосується спадкоємців за заповітом або за законом, до кола яких позивач не відноситься, а тому останній не набув права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині зняття ОСОБА_2 з реєстрації суд першої інстанції керувався пп. 3, 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 р. та виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині вимог щодо визнання недійсним договору дарування від 21.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Н.В., а також визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частки квартири за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує обставинами, викладеними у змісті позовної заяви, додатково зазначаючи про те, що приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Н.В. посвідчила договір дарування, за яким дарувальником є зовсім стороння людина, яка не перебуває у жодних родинних стосунках з дарувальником та ОСОБА_4 .

Відповідачі та третя особа не скористалися право на подання відзиву на апеляційну скаргу, про яке їм було роз`яснено в ухвалі суду від 27.05.2020 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, предметом спору у межах доводів апеляційної скарги є питання щодо визнання недійсним договору дарування від 21.04.2017 р., укладеного між ОСОБА_2 (дарувальником) та ОСОБА_3 (обдарованим), та вимога позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину квартири, яка була предметом зазначеного вище договору дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваним правочин).

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що для визнання правочину, зокрема договору дарування, недійсним, судом має бути встановлено недотримання при його укладанні однієї з вимог, визначеної частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Проте, доводи апелянта, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо визнання недійсним договору дарування від 21.04.2017 р., зводяться до того, що ОСОБА_2 , який виступав дарувальник за оскаржуваним договором, не мав права вчиняти зазначений правочин, оскільки ОСОБА_1 вважає себе належним спадкоємцем Ѕ частини спірної квартири після померлої ОСОБА_4 .

Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи позивача, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 13.09.1979 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02 лютого 2010року (справа № 2-7331/09-ц).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 11.09.1998 року, яке видане згідно з розпорядженням Відділу приватизації Херсонського відділення Одеської залізної дороги від 08.09.1998року № 2521, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_4 та члену її сім`ї ОСОБА_1

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в Херсонському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в реєстровій книзі №116, за реєстровим номером: 45784, 13.10.1998 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.02.2009 року, ухваленим у справі 2-2326/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ квартири в натурі, судом визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а також визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Судом визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_4 житлову кімнату площею 18,8 кв.м., ОСОБА_1 кімнату житловою площею 13,5кв.м. Іншу площу залишено в загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності від 03.04.2009 року № 22379366 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.04.2009 року №22442422 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 18.08.2016 року (Серія НОМЕР_1 ).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник Інною Вікторівною 14 квітня 2017 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, із 1/2 частки двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В цілому квартира має житлову площу - 31,8кв.м., загальну площу 67,2кв.м., вище вказане майно належить спадкодавцеві на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20.02.2009 року. Право власності зареєстроване в Херсонському бюро технічної інвентаризації 03.04.2009року, номер запису; 45784 в книзі 116.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером: 85146005 від 14.04.2017року 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

21.04.2017 року за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2017року за номером: 85578320 право власності на 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, серія та номер 651, виданий 21.04.2017 року.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник Інною Вікторівною 14 квітня 2017 року, є належним набувачем спадкового майна після померлої ОСОБА_4 , а тому на момент укладання оскаржуваного договору мав обсяг цивільних прав на розпорядження належним йому майном.

При цьому колегія суддів зазначає, що доказів визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , а також доказів набуття ОСОБА_1 права на спадщину після померлої ОСОБА_4 матеріали справи не містять, і у межах даної справи позивачем такі вимоги не заявлялися.

Також колегія суддів враховує, що жодних інших доводів щодо порушення при укладанні спірного правочину частин першої – третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним, позивачем не наведено.

Крім того, згідно частини третьої вказаної норми ЦПК України правом заперечувати дійсність правочину наділені сторони такого правочину або особи, прав та інтересів яких він стосується.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір дарування від 21.04.2017 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не порушує прав та інтересів позивача.

Доводи апелянта з посиланням на ст. 1268 ЦК України про те, що він є належним спадкоємцем Ѕ частини спірної квартири після померлої ОСОБА_4 , оскільки постійно проживав з нею на час відкриття спадщини, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору у справі, що розглядається.

З цих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу позивача про визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки на момент розгляду справи належним власником цього майна є ОСОБА_3 і доказів зворотнього позивачем не надано.

Із врахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи та у відповідності до приписів ст. 215 ЦК України, якою встановлено умови визнання правочину недійсним, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору дарування на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визнання права власності на вказане майно за ОСОБА_1 .

Враховуючи, що судом встановлені обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для задоволення скарги та скасування рішення суду відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  19, 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення – 17.07.2020 р.

Головуючий                        ________________                        Н.В.Орловська

Судді:                                ________________                        О.В. Кутурланова

                               ________________                        В.В.Майданік