Справа № 658/2622/17

(провадження № 2/658/14/20)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Каховського районного нотаріального округу Тоткало Ольга Анатоліївна – про визнання договору купівлі-продажу недійсним,        

встановив:

Позивач звернулася до відповідача з позовом про визнання правочину недійсним.

В позовній заяві (а.с. 2 – 6), заяві про уточнення підстав позову (а.с. 97) та поясненнях, наданих позивачем та її представником в судовому засіданні, викладено наступну позицію.

24 грудня 2013 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 25  000 доларів США строком на 10 місяців (на період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2014 року) з виплатою 3,5% комісійних щомісячно. Позивач ОСОБА_5 гарантувала повернення боргу заставою квартири.

Через непередбачувані фінансові проблеми ОСОБА_4 не мав змоги своєчасно повернути кошти. Цією ситуацією скористався ОСОБА_3 та примусив подружжя ОСОБА_6 передати йому в погашення боргу право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала позивачу.

При цьому, відповідач вмовив ОСОБА_5 оформити передачу квартири договором купівлі-продажу, проте, відповідно, ніяких коштів за квартиру не сплачував.

31 березня 2016 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної квартири за 140 000 грн., при оцінці квартири в 295 340 грн.

При цьому, позивача не цікавила оцінка вартості, оскільки, згідно з домовленістю з ОСОБА_3 , перехід права власності на квартиру погашав всю суму боргу.

18 жовтня 2016 року відповідач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою. Ціна позову складала всю суму боргу без врахування вартості квартири, яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 визнав той факт, що дійсно він отримав квартиру в рахунок погашення боргу та ніяких коштів за неї ОСОБА_5 не сплачував.

Під час судового розгляду відповідач зменшив позовні вимоги на оціночну вартість квартири – 295 340 грн.

Позивач вважає, що оспорюваний договір є удаваним правочином, що приховує інший, який дійсно мав місце, а саме повернення суми позики позикодавцеві відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України.

Указані обставини є передбаченою ст. 235 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідачем поданий відзив.

У відзиві (а.с. 103) та поясненнях ОСОБА_3 , наданих в судовому засіданні, викладені наступні заперечення проти позову.

24 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким останній одержав 25 000 доларів США та мав сплачувати щомісячно за користування позикою 3,5 % від суми. Поручителем за вказаним договором виступила ОСОБА_5 , яка забезпечила виконання зобов`язання позичальника заставою своєї квартири. В установлений строк подружжя ОСОБА_6 позику не повернули, за користування позикою не сплатили.

У зв`язку із цим ОСОБА_3 був змушений погодитися на укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 . Дійсно, в день укладення договору він гроші за квартиру не сплачував, проте її вартість охоплювалася сумою боргу подружжя ОСОБА_6 . Намірів приховувати будь-який інший правочин укладенням оспорюваної угоди він не мав.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 позов підтримав. Пояснив, що не зміг виконати боргові зобов`язання за договором позики, укладеним з ОСОБА_3 , у зв`язку із чим між ОСОБА_5 та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу квартири. Фактично розрахунки з договором проведені не були. Передачею квартири у власність були повністю виконані зобов`язання з договором позики.

Третя особа – приватний нотаріус Тоткало О.А. до суду не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 148), в якій зазначено про відсутність юридичної заінтересованості нотаріуса в результатах вирішення спору.

Судом встановлено, що відповідно до розписки (а.с. 7), ОСОБА_5 є поручителем ОСОБА_4 з виконання ним зобов`язань за договором позики, укладеного між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник). Сума позики – 25 000 доларів США, строк – 10 місяців (період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2014 року), щомісячні комісійні (плата за користування позикою) – 3,5 % від загальної суми.

В розписці також зазначено про заставу (на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за цим договором) майна, належного ОСОБА_5 – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Розписка підписана ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Як встановлено судовими рішеннями в спорі між цими ж сторонами в іншій справі, договір позики був укладений 24 грудня 2013 року (а.с. 12 – 13, 117 – 118, 131 – 142).

31 березня 2016 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с. 8 – 11, 27 – 28). За цим договором продавець передала квартиру у власність покупця, а покупець прийняв і сплатив за неї обумовлену грошову суму. Продаж за домовленістю сторін вчинявся за 140 000 грн., які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру. Вартість відчужуваної квартири, згідно із звітом про оцінку, складає 295 340 грн.

24 січня 2017 року Каховським міськрайонним судом ухвалене рішення (а.с. 12 – 13) про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в сумі 349 660 грн. (645 000 грн. – 295 340 грн.), відсотків – 767 550 грн.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення та ухвали апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року в цій справі (а.с. 117 – 118), під час судового розгляду ОСОБА_3 зменшено позовні вимоги на 295 340 грн. – вартість квартири, відчуженої ОСОБА_5 ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.

Указане рішення змінене постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (а.с. 131 – 142) – зменшено суму відсотків за користування позикою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.ст. 626 – 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України (п. 25 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9), за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Як встановлено ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, ст. 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цими Кодексами.

Суд вважає, що позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

За удаваним правочином обидві сторони договору свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Судами встановлено, що договір позики укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в письмовій формі, що підтверджується розпискою.

За наявності цієї розписки, відсутні підстави вважати, що укладення договору купівлі-продажу від 31 березня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 приховує укладення договору позики від 24 грудня 2013 року.

Виконання зобов`язань за договором позики саме по собі не є правочином.

Наявність між чоловіком позивача та відповідачем боргових зобов`язань не свідчить про удаваність угоди та не вказує на відсутність волевиявлення сторін у справі на настання наслідків укладання договору купівлі-продажу – переходу права власності на квартиру від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 3 – 10, 13, 18, 76 – 82, 158, 263 – 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

В позові ОСОБА_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), треті особи: ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), приватний нотаріус Каховського районного нотаріального округу Тоткало Ольга Анатоліївна (адреса здійснення діяльності: м. Каховка Херсонської області, вул. Ф.Гаєнко, 15) про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_2 , вжиті на підставі ухвали Каховського міськрайонного суду від 21 серпня 2017 року, скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                         Т.А. Марків