_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/22/19

Провадження № 2/947/35/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Громико В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання іпотекою майно, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою, яку надалі вточнив, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить: визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - квартиру, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня2 2014 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В обґрунтування позовних вимог, представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що 27 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 014/0076/74/73926, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 214 928 доларів США 00 центів строком до 27 квітня 2021 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 14,1 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором (Копія наявна в матеріалах справи).

Перед укладенням та підписанням Кредитного договору, Позичальник звернувся до Банку із Заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1. «Відомості про кредит» власноручно зазначив, що має намір отримати споживчий кредит та обрав валюту - долари США, суму, бажаний строк кредитування та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту.

Своїм підписом під відповідним документом Позичальник засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо. З умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відношення банку та клієнта був ознайомлений (Копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до умов п. 3.1. Кредитного договору, Кредитор надав Позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, з можливою видачою готівки через касу Кредитора.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому відсоткова ставка за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених Кредитним договором:

щомісячно, до 10 (десятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3. Кредитного договору та остаточне погашення кредиту до 27.04.2021 року (включно) на рахунок, визначений п. 4.1. Кредитного договору (або відповідно Графіку погашення заборгованості у випадку, якщо не зазначено у Договорі рахунків);

щомісячно, до 10 (десятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок, визначений Кредитним договором.

Відповідно до умов п. 5.5. п. 6.5. Кредитного договору, сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Крім того, відповідно до умов п. 8.1. Кредитного договору, Позичальник засвідчив та гарантував, що всі умови Кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, а саме: Позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, він спроможний здійснити Кредитний договір і виконати зобов`язання по ньому, оскільки він не має обмежень у право та дієздатності. До того ж, Позичальник гарантував, що жодним чином не обмежений законом, іншим нормативно - правовим актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати Кредитний договір та виконувати усі умови, визначені в ньому.

Також, згідно з п. 8.2. Кредитного договору, сторони погодили і те, що з укладенням цього Договору Сторони досягли згоди усіх істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього Договору.

До того ж, згідно п. 8.3. Кредитного договору, Позичальник гарантував, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе він. Крім того, позичальник засвідчив що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одинці України може призвести до значних збитків та погіршення його фінансового стану.

Сторони дійшли згоди, що будь-яке порушення Позичальником умов Кредитного договору повинно розглядатись як істотне порушення Договору, яке надає право Кредитору у порядку, передбаченому цим Договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених Договором строків виконання зобов`язань, вимагати від Позичальника повернення Кредиту (п. 8.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 9.1. Кредитний договір, набуває чинності з часу його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості Позичальника за Кредитним договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойок, відшкодування можливих збитків).

10 липня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої, Сторони домовились п. 1.4. Кредитного договору викласти в новій редакції, відповідно до якої процентну ставку за користування кредитом встановлено 12,85% річних (Копія наявна в матеріалах справи).

23 вересня 2013 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/5998, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості Кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та № 2.

17 червня 2014 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/7752, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості Кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та № 2.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди строк кредиту збільшено на 36 календарних місяців, у зв`язку з чим, пункт 1.2. було викладено в новій редакції, датою остаточного погашення кредиту визначено 27 квітня 2024 року. Строк кредиту складає 204 місяці.

Також, на підставі Додаткової угоди з 17 червня 2014 року фактичну заборгованість за сумою Кредиту збільшено на суму Заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення Заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику. Також тимчасово, на період з 15 липня 2014 року. до 14 січня 2015 року Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми Кредиту та змінити строк його сплати відповідно до Графіку повернення Кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до Додаткової угоди.

Відповідно до п. 4. Додаткової угоди тимчасово, на період з 17 червня 2014 року до 14 грудня 2014року (включно) Сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом у розмірі 8,00 % річних. Після 14 грудня 2014 р. проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки передбаченої п. 1.4. Кредитного договору.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди якщо протягом вищезазначеного строку Позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором на більш ніж 30 календарних днів, процентна ставка, передбачена пунктом 4 Додаткової угоди, припиняє застосовуватися і проценти за Кредитом розраховуються за процентною ставкою, визначеною у пункті 1.4. Кредитного договору, з 31 календарного дня з дати прострочення. При цьому Позичальник зобов`язаний протягом вищезазначеного 30-денного строку з`явитися до Кредитора (його підрозділу) і підписати новий Графік погашення Кредиту та інших платежів за Кредитним договором.

Крім того, згідно п. 7 цієї Додаткової угоди Позичальник підтвердив, що перед укладенням цієї Додатковї угоди він був повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовану сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року), що підтверджується підписом Позичальника про його ознайомлення з Умовами кредитування, які є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди, та не має зауважень, претензій щодо наявної інформації. Надана Позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною, своєчасною.

Отже, з укладенням Кредитного договору та Додаткових угод у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 09 липня 2009 року між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Надалі по тексту «Іпотекодавець», «Майновий поручитель») було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за номером 5145.

Так, відповідно до умов Договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки.

Предметом іпотеки згідно з п. 1.2. Договору іпотеки є нерухоме майно:

Будівля АДРЕСА_1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м., в тому числі житловою площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року (бланк НОМЕР_1 ), зареєстроване в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у книзі 88неж на стор. 100, номер запису 3598; реєстраційний № 27637614.

Відповідно до умов п. 7.1. Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцями зобов`язань за цим Договором або за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 7. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завдані порушенням зобов`язання, необхідних витрат пов`язаних з утриманням та реалізацією Предмета іпотеки.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т. ч. за рішенням суду (п. 7.3.1. Договору іпотеки).

17 червня 2014 року було укладено Додаткову угоду до Договору іпотеки відповідно до якої Іпотекодавець та Іпотекодержатель дійшли згоди і вирішили викласти пункт 2.1. Договору іпотеки в новій редакції.

Таким чином, з укладенням Кредитного договору та Договору іпотеки Кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки.

У ході проведення претензійно-позовної роботи було виявлено, що Позичальник розділив предмет іпотеки на декількаокремих об`єктів, змінив адресу та продав.

17 січня 2019 року рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/5439/18 були задоволені позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року. Рішенням Суду вирішено:

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на корить Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9)прострочену заборгованість за Кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27.04.2007 року,яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946 долари США 67 центи,що в еквіваленті за курсом НБУ на дату ухвалення рішення становить: 2 574 506, 76 гривень.

Стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 рівних частках на корить Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) судовий збір у розмірі - 35 757 грн. 02 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання кредитного договору удаваним правочином - відмовити в повному обсязі.

25 лютого 2019 року на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/5439/18 були видані виконавчі листи, які станом на дату написання уточненої позовної заяви про визнання майна іпотекою Банку, звернення стягнення на предмет іпотеки, знаходяться на примусовому виконанні.

Так, за результатом виконавчих дій, які були здійснені приватним виконавцем Парфьоновим Георгієм ВолодимировичемАТ «Райффайзен Банк Аваль» стало відомо, що предмет іпотеки: будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м., в тому числі житловою площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поділено на 4 об`єкти:

1)нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, виданий 18 червня 2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 164917561 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

2)квартира, загальною площею 77,4 кв. м. житловою площею 54,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6832, виданий 11 грудня 2014 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 164914425 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

3)нежитлові приміщення-апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1185, виданий 21 грудня 2012 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 164913980 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи;

4)нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3546, виданий 03 грудня 2014 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 1649416342 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

Із Договору іпотеки вбачається, що будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м., в тому числі житловою площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року (бланк НОМЕР_1 ), зареєстроване в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у книзі 88неж на стор. 100, номер запису 3598; реєстраційний № 27637614.

Відповідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою 29 лютого 2012 року інспекцією ДАБК в Одеській області, прийнято в експлуатацію чотири самостійні приміщення-апартаменти, які утворені після реконструкції будівлі № 1 пансіонату сімейного відпочинку.

Згідно довідок Адресного реєстру міста Одеси від 22 грудня 2011 року зарезервовано наступну адресу об`єктів нерухомого майна нежитлові приміщення-апартаменти:

1)АДРЕСА_1;

2)АДРЕСА_2;

3)АДРЕСА_3;

4)АДРЕСА_4.

На підставі вищевикладеного, згідно зі ст. 37 ЗУ «Про місцеве самоврядування України» та п. 3.2.4. «Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28 лютого 2011 року встановлена нумерація нежитловим приміщенням-апартаментам за адресою: АДРЕСА_1 :

1)АДРЕСА_1 нежитлове приміщення загальною площею 56,1м2;

2)АДРЕСА_2 нежитлове приміщення загальною площею 59,1м2;

3)АДРЕСА_3 нежитлове приміщення загальною площею 52,8м2;

4)АДРЕСА_4 нежитлове приміщення загальною площею 64,7м2, яка належить гр. ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 18 червня 2009 року.

Вищезазначена інформація підтверджується Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 783.

31 жовтня 2012 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 29 лютого 2012 року № ОД 14312030943, розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 783; замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18 червня 2019 року, бланк серія НОМЕР_1 , зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 25 червня 2009 року номер запису: 3598 в кн.: 88неж-100 на підтвердження, що об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому дійсно належить ОСОБА_5 , на праві приватної власності, були видані:

1)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 56,1 кв.м.(Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 1 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи);

2)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 2. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 59,1 кв.м. (Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 2 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи);

3)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 3.Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 52,8 кв.м. (Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 3 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи);

4)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 4. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 64,7 кв.м. (Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 4 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи).

Згідно зі ст. 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку»,іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Частиною 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 5 ст 3 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Всупереч вказаним нормам, вказані вище правочини були укладені без згоди Банку, що призвело до порушення прав АТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотекодержателя.

Ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Крім того, згідно із п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Окрім того, поділ, виділ, реконструкція, зміна площі та функціонального призначення іпотечного майна не припиняють іпотеку по суті. Спірне майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів (ВСУ від 6 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суд визнав будівлю предметом іпотеки відповідно до укладеного договору, незважаючи на те, що характеристики будівлі були змінені в результаті реконструкції із проведенням відповідної реєстрації. Новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Отже неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (ВС/КГС, справа № 910/4650/17, 18.04.18).

Встановивши факт переходу права власності на спірне майно до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , доходимо обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст.23 закону «Про іпотеку» та поширення її дії на відповідачів.

За таких обставин, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2019 року витребувано з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області належним чином завірену копію: проектної документації об`єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі яких була видана Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 29 лютого 2012 року за № 1432030943; дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларацію про початок будівельних робіт, інших документів у разі їх наявності) об`єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі яких була видана Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 29 лютого 2012 року за № 1432030943; декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 29 лютого 2012 року за № 1432030943.

Ухвалою Кииївського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Осінцевої Валентини Михайлівни належним чином завірені копії документів нотаріальної справи, які стали підставою вчинення правочину, а саме договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданого 03 грудня 2014 року, предметом якого є нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рубля Тетяни Михайлівни належним чином завірені копії документів нотаріальної справи, які стали підставою вчинення правочину, а саме договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року, предметом якого є нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_3 .

Ухвалою Кииївського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової Ольги Юріївни належним чином завірені копії документів нотаріальної справи, які стали підставою вчинення правочину, а саме договору купівлі-продажу, серія та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року, предметом якого є квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2019 року витребувано з Одеського державного нотаріального архіву належним чином завірені копії документів нотаріальної справи, які стали підставою вчинення правочину, а саме договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року, предметом якого є нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2019 року накладено арешт на майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ): нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, виданий 18.06.2015 року; накладено арешт на майно, що перебуває у власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ): квартиру, загальною площею 77,4 кв. м. житловою площею 54,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6832, виданий 11.12.2014 року; накладено арешт на майно, що перебуває у власності ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ): нежитлові приміщення-апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1185, виданий 21.12.2012 року; накладено арешт на майно, що перебуває у власності ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_5 ): нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3546, виданий 03.12.2014 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що належить ОСОБА_2 , на підстав свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_6 , виданий 25 квітня 2015 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача АТ « підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовної заяви.

03 грудня 2019 року ОСОБА_3 надав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовної заяви, застосувати строк позовної давності, вважає себе добросовісним набувачем.

03 грудня 2019 року ОСОБА_4 надала до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовної заяви, застосувати строк позовної давності, вважає себе добросовісним набувачем.

Відповідач ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради у судове засідання не з`явились, відзив на позовну заяву та пояснення по справі не надавали.

Вислухавши пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 014/0076/74/73926, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 214 928 доларів США 00 центів строком до 27 квітня 2021 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 14,1 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором (Копія наявна в матеріалах справи).

Перед укладенням та підписанням Кредитного договору, Позичальник звернувся до Банку із Заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1. «Відомості про кредит» власноручно зазначив, що має намір отримати споживчий кредит та обрав валюту - долари США, суму, бажаний строк кредитування та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту.

Своїм підписом під відповідним документом Позичальник засвідчив, що «ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо. З умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відношення банку та клієнта був ознайомлений (Копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до умов п. 3.1. Кредитного договору, Кредитор надав Позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, з можливою видачою готівки через касу Кредитора.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому відсоткова ставка за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених Кредитним договором:

щомісячно, до 10 (десятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3. Кредитного договору та остаточне погашення кредиту до 27.04.2021 року (включно) на рахунок, визначений п. 4.1. Кредитного договору (або відповідно Графіку погашення заборгованості у випадку, якщо не зазначено у Договорі рахунків);

щомісячно, до 10 (десятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок, визначений Кредитним договором.

Відповідно до умов п. 5.5. п. 6.5. Кредитного договору, сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Крім того, відповідно до умов п. 8.1. Кредитного договору, Позичальник засвідчив та гарантував, що всі умови Кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, а саме: Позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, він спроможний здійснити Кредитний договір і виконати зобов`язання по ньому, оскільки він не має обмежень у право та дієздатності. До того ж, Позичальник гарантував, що жодним чином не обмежений законом, іншим нормативно - правовим актом, судовим рішенням або іншим передбаченим чинним законодавством способом в своєму праві укладати Кредитний договір та виконувати усі умови, визначені в ньому.

Також, згідно з п. 8.2. Кредитного договору, сторони погодили і те, що з укладенням цього Договору Сторони досягли згоди усіх істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього Договору.

До того ж, згідно п. 8.3. Кредитного договору, Позичальник гарантував, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе він. Крім того, позичальник засвідчив що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одинці України може призвести до значних збитків та погіршення його фінансового стану.

Відповідно до п. 9.1. Кредитний договір, набуває чинності з часу його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора та діє до повного погашення кредитної заборгованості Позичальника за Кредитним договором (суми кредиту, процентів за користування, комісій, неустойок, відшкодування можливих збитків).

10 липня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої, Сторони домовились п. 1.4. Кредитного договору викласти в новій редакції, відповідно до якої процентну ставку за користування кредитом встановлено 12,85% річних (Копія наявна в матеріалах справи).

23 вересня 2013 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/5998, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості Кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та № 2.

17 червня 2014 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/7752, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості Кредиту було викладено у новій редакції в Додатках № 1 та № 2.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди строк кредиту збільшено на 36 календарних місяців, у зв`язку з чим, пункт 1.2. було викладено в новій редакції, датою остаточного погашення кредиту визначено 27 квітня 2024 року. Строк кредиту складає 204 місяці.

Також на підставі Додаткової угоди з 17 червня 2014 року фактичну заборгованість за сумою Кредиту збільшено на суму Заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення Заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику. Також тимчасово, на період з 15 липня 2014 року. до 14 січня 2015 року Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми Кредиту та змінити строк його сплати відповідно до Графіку повернення Кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до Додаткової угоди.

Відповідно до п. 4. Додаткової угоди тимчасово, на період з 17 червня 2014 року до 14 грудня 2014року (включно) Сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом у розмірі 8,00 % річних. Після 14 грудня 2014 р. проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки передбаченої п. 1.4. Кредитного договору.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди якщо протягом вищезазначеного строку Позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором на більш ніж 30 календарних днів, процентна ставка, передбачена пунктом 4 Додаткової угоди, припиняє застосовуватися і проценти за Кредитом розраховуються за процентною ставкою, визначеною у пункті 1.4. Кредитного договору, з 31 календарного дня з дати прострочення. При цьому Позичальник зобов`язаний протягом вищезазначеного 30-денного строку з`явитися до Кредитора (його підрозділу) і підписати новий Графік погашення Кредиту та інших платежів за Кредитним договором.

Крім того, згідно п. 7 цієї Додаткової угоди Позичальник підтвердив, що перед укладенням цієї Додатковї угоди він був повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовану сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року), що підтверджується підписом Позичальника про його ознайомлення з Умовами кредитування, які є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди, та не має зауважень, претензій щодо наявної інформації. Надана Позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною, своєчасною.

Отже, з укладенням Кредитного договору та Додаткових угод у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 09 липня 2009 року між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Надалі по тексту «Іпотекодавець», «Майновий поручитель») було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за номером 5145.

Так, відповідно до умов Договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки.

Предметом іпотеки згідно з п. 1.2. Договору іпотеки є нерухоме майно:

Будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м., в тому числі житловою площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року (бланк НОМЕР_1 ), зареєстроване в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у книзі 88неж на стор. 100, номер запису 3598; реєстраційний № 27637614.

Відповідно до умов п. 7.1. Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцями зобов`язань за цим Договором або за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 7. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завдані порушенням зобов`язання, необхідних витрат пов`язаних з утриманням та реалізацією Предмета іпотеки.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т. ч. за рішенням суду (п. 7.3.1. Договору іпотеки).

17 червня 2014 року було укладено Додаткову угоду до Договору іпотеки відповідно до якої Іпотекодавець та Іпотекодержатель дійшли згоди і вирішили викласти пункт 2.1. Договору іпотеки в новій редакції.

Таким чином, з укладенням Кредитного договору та Договору іпотеки Кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки.

17 січня 2019 року рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/5439/18 були задоволені позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року. Рішенням Суду вирішено:

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на корить Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9)прострочену заборгованість за Кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27.04.2007 року,яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946 долари США 67 центи,що в еквіваленті за курсом НБУ на дату ухвалення рішення становить: 2 574 506, 76 гривень.

Стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 рівних частках на корить Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) судовий збір у розмірі - 35 757 грн. 02 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання кредитного договору удаваним правочином - відмовити в повному обсязі.

25 лютого 2019 року на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/5439/18 були видані виконавчі листи, які станом на дату написання уточненої позовної заяви про визнання майна іпотекою Банку, звернення стягнення на предмет іпотеки, знаходяться на примусовому виконанні.

Так, за результатом виконавчих дій, які були здійснені приватним виконавцем Парфьоновим Георгієм ВолодимировичемАТ «Райффайзен Банк Аваль» стало відомо, що предмет іпотеки: будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м., в тому числі житловою площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поділено на 4 об`єкти:

5)нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, виданий 18 червня 2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 164917561 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

6)квартира, загальною площею 77,4 кв. м. житловою площею 54,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6832, виданий 11 грудня 2014 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 164914425 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

7)нежитлові приміщення-апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1185, виданий 21 грудня 2012 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 164913980 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи;

8)нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3546, виданий 03 грудня 2014 року, що підтверджується Інформаційною довідкою № 1649416342 від 25 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

Із Договору іпотеки вбачається, що будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м., в тому числі житловою площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року (бланк НОМЕР_1 ), зареєстроване в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у книзі 88неж на стор. 100, номер запису 3598; реєстраційний № 27637614.

Відповідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою 29 лютого 2012 року інспекцією ДАБК в Одеській області, прийнято в експлуатацію чотири самостійні приміщення-апартаменти, які утворені після реконструкції будівлі № 1 пансіонату сімейного відпочинку.

Згідно довідок Адресного реєстру міста Одеси від 22 грудня 2011 року зарезервовано наступну адресу об`єктів нерухомого майна нежитлові приміщення-апартаменти:

5)АДРЕСА_1;

6)АДРЕСА_2;

7)АДРЕСА_3;

8)АДРЕСА_4.

На підставі вищевикладеного, згідно зі ст. 37 ЗУ «Про місцеве самоврядування України» та п. 3.2.4. «Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28 лютого 2011 року встановлена нумерація нежитловим приміщенням-апартаментам за адресою: АДРЕСА_1 :

5)АДРЕСА_1 нежитлове приміщення загальною площею 56,1м2;

6)АДРЕСА_2 нежитлове приміщення загальною площею 59,1м2;

7)АДРЕСА_3 нежитлове приміщення загальною площею 52,8м2;

8)АДРЕСА_4 нежитлове приміщення загальною площею 64,7м2, яка належить гр. ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 18 червня 2009 року.

Вищезазначена інформація підтверджується Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 783.

31 жовтня 2012 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 29 лютого 2012 року № ОД 14312030943, розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 783; замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18 червня 2019 року, бланк серія НОМЕР_1 , зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 25 червня 2009 року номер запису: 3598 в кн.: 88неж-100 на підтвердження, що об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому дійсно належить ОСОБА_5 , на праві приватної власності, були видані:

5)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 1. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 56,1 кв.м.(Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 1 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи);

6)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 2. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 59,1 кв.м. (Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 2 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи);

7)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 3.Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 52,8 кв.м. (Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 3 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи);

8)свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 4. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 64,7 кв.м. (Копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення-апартаменти № 4 від 31 жовтня 2012 року долучено до матеріалів справи).

Згідно зі ст. 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку»,іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Частиною 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 5 ст 3 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Всупереч вказаним нормам, вказані вище правочини були укладені без згоди Банку, що призвело до порушення прав АТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотекодержателя.

Ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Крім того, згідно із п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Окрім того, поділ, виділ, реконструкція, зміна площі та функціонального призначення іпотечного майна не припиняють іпотеку по суті. Спірне майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів (ВСУ від 6 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суд визнав будівлю предметом іпотеки відповідно до укладеного договору, незважаючи на те, що характеристики будівлі були змінені в результаті реконструкції із проведенням відповідної реєстрації. Новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Отже неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (ВС/КГС, справа № 910/4650/17, 18.04.18).

24 червня 2019 року приватний нотаріус ОМНО Рубля Т.М. на виконання ухвали суду від 31 травня 2019 року надала до суду копію договору купівлі-продажу від 21 грудня 2012 року щодо продажу ОСОБА_5 ОСОБА_3 нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_3 .

24 червня 2019 року приватний нотаріус ОМНО Осінцева В.М. на виконання ухвали суду від 31 травня 2019 року надала до суду копію договору купівлі-продажу від 03 грудня 2014 року щодо продажу ОСОБА_8 ОСОБА_4 нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_4 .

У свою чергу, 25 грудня 2012 року ОСОБА_5 продав це майно ОСОБА_8 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Рубля Т.М.

24 червня 2019 року до суду надійшло клопотання від ДАБІ в Одеській області, в якому вони вказують, що в них відсутні витребувані документи.

05 липня 2019 року приватний нотаріус ОМНО Сімонова О.Ю. на виконання ухвали суду від 31 травня 2019 року надала до суду копію договору купівлі-продажу від 11 грудня 2014 року щодо продажу ОСОБА_9 ОСОБА_2 нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_2 .

У свою чергу, 19 грудня 2012 року ОСОБА_5 продав це майно ОСОБА_9 , що підтверджується договором купівлі-продажу.

08 липня 2019 року Одеський державний нотаріальний архів на виконання ухвали суду від 31 травня 2020 року надав до суду копію договору купівлі-продажу від 18 червня 2015 року щодо продажу ОСОБА_10 ОСОБА_1 нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 .

У свою чергу, 17 грудня 2012 року ОСОБА_5 продав це майно ОСОБА_10 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Рубля Т.М.

Відповідно до розпорядження КРА ОМР за № 783 від 23 жовтня 2012 року встановлено нумерацію нежитловим приміщенням-апартаментам, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1 ст. 1054 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Як слідує з ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком.

Одночасно з тим, ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторам цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ст. 589 ЦК України у разі невиконання обов`язків, забезпечених заставою, заставодержатель отримує право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є видом застави.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекоювизнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до умов ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

ОСОБА_5 зробив реконструкцію об`єкту іпотеки - будівлю № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м, в тому числі житловою площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , та утворив чотири нежитлові приміщення-апартаменти, при цьому не повідомив про це іпотекодержателя.

Також, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про зміну адреси об`єктів лише з 12 квітня 2018 року - коли отримав витяг з ДРРПНМ, ознайомиться з правовстановлюючими документами, представник позивача зміг лише після отримання судом зазначених копій, тобто після черня-липня 2019 року. При цьому, відповідачі не довели, що банк був обізнаний про зміну адрес та власників іпотечного майна.

14 липня 2020 року рішенням Конституційного Суду України вказав, що набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

На підставі вищезазначеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 23 Закону не суперечать Конституції України.

Відповідно до Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509); зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526); виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546).

Згідно зі статтею 572 Кодексу за заставою кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За частиною першою статті 575 Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом № 898 (абзац третій статті 1 Закону № 898).

Відповідно до статті 3 Закону № 898, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (перше речення частини першої); іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята).

Згідно зі статтею 9 Закону № 898, іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено Законом № 898 (перше речення частини першої); іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки (абзац четвертий частини третьої).

За частиною третьою статті 12 Закону № 898 правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого, зокрема, в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У статті 17 Закону № 898 визначено підстави припинення іпотеки, якими є, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки відповідно до Закону № 898, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним (частина перша), а також передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя).

Згідно зі статтею 23 Закону № 898 у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина перша); особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина друга).

Відповідно до статті 33 Закону № 898 у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (перше речення частини першої); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта).

Таким чином, із наведених законодавчих положень вбачається, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 898 обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (перше речення). Ці положення збігаються з положеннями абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ зі змінами (далі - Закон № 1952), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За Законом № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2); обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (пункт 5 частини першої статті 2); речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону № 1952, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3).

З аналізу наведених положень Закону № 1952 випливає, що обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Відповідно до статті 32 Закону № 1952 інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом № 1952 (частина перша); для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі (абзац перший частини другої).

Вказане нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Конституційний Суд України зазначає, що положення частини першої статті 23 Закону № 898, які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 23 Закону № 898 не суперечать положенням частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Також, суд критично ставиться до посилань відповідачів, що вони є добросовісними набувачами.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, пункти 146-147).

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 553, 610, 611, 612, 624, 625, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання іпотекою майно, звернення стягнення на предмет іпотеки- задовольнити.

Визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення-апартаменти АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - квартиру, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнати іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» майно - нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня2 2014 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 )на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 )на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 )на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 липня 2020 року.

Головуючий Салтан Л. В.