Справа № 500/5489/15-ц

Провадження № 6/946/277/20

УХВАЛА

16 липня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі подання старшого державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасову заборону Шевчуку Євгену ОСОБА_1 виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з поданням про тимчасову заборону ОСОБА_2 виїзду за межі України.

В поданні про тимчасову заборону виїзду ОСОБА_2 за межі України державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зазначив, що на виконанні в Ізмаїльському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № 61367007 з примусового виконання виконавчого листа № 500/5489/15-ц, виданого 11.02.2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 14 січня 2013 року у сумі еквівалентній 2000,00 доларів США, яка відповідно до офіційного курсу НБУ, встановленого на день ухвалення рішення становить 55791,60 грн. та 3 % річних, у зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання з грудня  2013 року по серпень 2015 року за договором позики від 14 січня 2013 року у сумі 2788 грн. А також, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 445 грн. 35 коп. і понесені судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 2272,74 грн.

24.02.2020 року старшим державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника ОСОБА_2 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за не подання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

11.03.2020 року боржник ОСОБА_2 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено державним виконавцем в поданні, рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не подано, будь – яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимога ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». 19.06.2020 року на адресу боржника державним виконавцем надсилався виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причини невиконання рішення суд, однак ОСОБА_2 на виклик не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця.

На адресу Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява стягувача про необхідність державному виконавцю звернутися до суду із поданням про обмеження боржнику у виїзді за кордон України до погашення боргу.

В судове засідання державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, у поданні зазаначив про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали подання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з таких підстав.

Згідно з п. 4 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України передбачає, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом п. 5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов`язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Судом встановлено, що 11.02.2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 500/5489/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 14 січня 2013 року у сумі еквівалентній 2000,00 доларів США, яка відповідно до офіційного курсу НБУ, встановленого на день ухвалення рішення становить 55791,60 грн. та 3 % річних, у зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання з грудня  2013 року по серпень 2015 року за договором позики від 14 січня 2013 року у сумі 2788 грн. А також, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 445 грн. 35 коп. і понесені судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 2272,74 грн.

24.02.2020 року старшим державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника ОСОБА_2 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за не подання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того факту, що боржник ОСОБА_2 навмисно ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього виконавчим документом.

Відповідно до ч.8 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшомутака перевіркапроводиться виконавцемне рідшеніж одинраз надва тижні-щодо виявленнярахунків боржника,не рідшеніж одинраз натри місяці-щодо виявленнянерухомого тарухомого майнаборжника тайого майновихправ,отримання інформаціїпро доходиборжника.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, старший державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що боржник ухиляється від своїх зобов`язань за виконавчим документом.

При цьому доказів на підтвердження факту ухилення боржником від виконання своїх зобов`язань за виконавчим листом, старший державний виконавець не надає.

Доказами ухилення є лише наявність виконавчого листа, який боржником в добровільному порядку не виконується.

Проте, відповідно матеріалів справи, державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не вживав усіх можливих і передбачених законом заходів щодо виконання боржником рішення суду.

Так, в матеріалах справи відсутні докази про звернення виконавця до реєструючих органів з метою встановлення належного боржнику нерухомого майна, відсутні докази про звернення виконавця до Регіонального сервісного центру МВС України за інформацією про наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, відсутні докази про звернення виконавця до банківських та інших фінансових установ за інформацією про наявність у боржника відкритих рахунків, стан рахунків, рух коштів та операцій за рахунками боржника, тощо.

Державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не доведено, що боржник матеріально забезпечений та маючи реальну можливість виконати (виконувати) рішення суду, тем не менше свідомо ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим листом.

Тому, звернення виконавця з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, з посиланням на його ухилення від виконання виконавчого листа, є передчасне.

Саме невиконання боржником зобов`язань за виконавчим листом не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 441 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду  з України та в`їзду  в Україну громадян України», суд, –

 УХВАЛИВ : 

У задоволенні подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасову заборону ОСОБА_2 виїзду за межі України – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:        О.О.Бурнусус