ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року м. Херсон

справа № 653/4022/18

провадження № 22-ц/819/795/20

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів:  Вейтас І.В., Кузнєцової О.А.

секретар Кутузова А.В.

учасники справи:

представник позивача – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Берлімової Ю.Г., у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначив, що позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , також позивач є власником земельної ділянки площею 0,1581 га кадастровий номер 6522185200:01:001:0776, розташованої за вказаною адресою. Після набуття нею права власності на вищевказане майно, суміжний землекористувач по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 самовільно заволодів частиною земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0133 га, огородив її парканом та протиправно користується нею, таким чином самовільно збільшивши площу земельної ділянки, яку він фактично займає. На замовлення позивача, 07 серпня 2018 року інженером-землевпорядником було здійснено обміри земельної ділянки позивача та складено «Схему захоплення частини земельної ділянки площею 0,0133 га з боку суміжного землекористувача, якою підтверджено самовільне захоплення останнім земельної ділянки позивача. 28 серпня 2018 року постійною депутатською комісією з питань земельно-комунальної власності та будівництва Стрілківської сільської ради проведено комісійний виїзд на місце у присутності землевпорядника, позивача та відповідача, про що складено відповідний акт, яким підтверджено вищезазначене самовільне захоплення відповідачем частини земельної ділянки позивача та встановлення на ній огорожі (паркану) відповідачем. Посилаючись на те, що дії відповідача порушують права позивача, як власника земельної ділянки, просила зобов`язати відповідача демонтувати встановлену огорожу, звільнити земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2020 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати встановлену огорожу (паркан) на земельній ділянці ОСОБА_3 площею 0,1581 га (кадастровий номер 6522185200:01:001:0776) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити вищезазначену земельну ділянку площею 0,0133 га. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач належними доказами підтвердила факт того, що відповідач самовільно зайняв належну їй земельну ділянку чим порушує її право, як власника майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

 Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі та дійшов помилкового висновку про обгрунтованість позовних вимог. Зокрема зазначав про те, що земельну ділянку він не захоплював. Рішенням суду було розділено будинок та земельну ділянку у рівних частинах 1093,8, однак при формуванні вулиці Світлої для зменшення розривів між вулицями до площі його земельної ділянки було додано 17,5 метрів по всій її довжині, що в результаті складало 236,25 метри квадратних. Вказує, що попереднім власником земельної ділянки, яка зараз належить позивачу, було захоплено частину його земельної ділянки, у результаті чого площа цієї земельної ділянки збільшилась до розміру, вказаного у державному акті.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2018 року позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 411 від 29 березня 2018 року та земельної ділянки кадастровий номер: 6522185200:01:001:0776, площею 0,1581 га, яка розташована за тією ж адресою, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 410 від 29 березня 2018 року.

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на землю серії ХС VII-33-555 від 22 грудня 1997 року належить земельна ділянка площею 1090 кв.м.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 1986 року, ОСОБА_2 успадкував 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6503991172018 від 12 липня 2018 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6522185200:01:001:0776 вбачається, що документацією із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрації земельної ділянки є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28 серпня 2017 року.

Рішенням Генічеського районного народного суду Херсонського області від 14 серпня 1989 року, між відповідачем та ОСОБА_4 встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 користування останнім ділянки розміром 1093,8

АДРЕСА_2 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 складеної інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , відповідач захопив частину (0,0133 га) земельної ділянки ОСОБА_3

З рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 12 листопада 2011 року «Про визнання прав на земельну ділянку» вбачається, що розглянувши заяву та документи надані ОСОБА_2 радою затверджено схему розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право володіння та користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,1090 га та присвоєно зазначеній земельній ділянці юридичну адресу: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_4 право володіння та користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1581 га та присвоєно зазначеній земельній ділянці юридичну адресу: АДРЕСА_3 .

Актом обстеження меж суміжних земельних ділянок в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області від 28 серпня 2018 року затвердженим Стрілківським сільським головою Генічеського району Херсонської області, встановлено, що згідно схеми наданої ОСОБА_3 відбулося захоплення частини земельної ділянки площею 0,0133 га за адресою: АДРЕСА_3 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 та запропоновано вчинення дій направлених на вирішення межового спору.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_6 № 36/19 від 03 травня 2019 року, експертом було досліджено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,1581 га, кадастровий номер 6522185200:01:001:0776. За результатом дослідження встановлено наступне. Розмір та межі земельної ділянки, яка належить та перебуває у користуванні ОСОБА_7 , не відповідає розмірам та межам встановленим земельною документацією. Проведеним дослідженням виявлено порушення меж земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_3 , суміжним землекористувачем ОСОБА_2 який є власником садиби АДРЕСА_3 , яка з південного боку межує зі вказаною вище ділянкою. Дане порушення полягає у фактичному використанні ОСОБА_2 частиною земельної ділянки належної ОСОБА_3 . Площа даної ділянки становить 0,0133 га (133 кв.м.).

З висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 19-2432/2433 від 28 серпня 2019 року по цивільній справі № 653/4273/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку (за результатами розгляду якої у задоволенні позовних вимог відмовлено) вбачається, що межі земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (державний акт ХС VII33-497) та АДРЕСА_3 (державний акт ХС VII 33-555), не відповідають межам земельних ділянок, наведеним на Схемі встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 згідно рішення Генічеського районного народного суду Херсонської області від 14 серпня 1989 року. Експертом встановлено що площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 : згідно рішення Генічеського районного народного суду від 14 серпня 1989 року 1093,8 м.кв., схеми встановлення порядку користування 1093,8 м.кв., державного акту на право приватної власності на землю серії ХС VII 33-555 - 1090,0 кв.м., фактична площа земельної ділянки 1235,0 кв.м. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 : згідно рішення Генічеського районного народного суду від 14 серпня 1989 року 1093,8 м.кв., схеми встановлення порядку користування 1093,8 м.кв., державного акту на право приватної власності на землю серії ХС VII 33-497 1581,0 кв.м., фактична площа земельної ділянки 1581,0 кв.м.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права.

Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено, що відповідач самовільно зайняв частину належної їй земельної ділянки, встановив на ній паркан та користується нею.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що заперечення відповідача підтверджуються висновками експертизи, проведеної в цивільній справі №653/4273/17, оскільки на вирішення експерта ставились питання щодо відповідності меж та площ земельних ділянок позивача та відповідача межам і площам визначеним у схемі розподілу земельної ділянки, встановленої рішенням Генічеського районного суду від 14 серпня 1989 року. Висновки даної експертизи не підтверджують правомірність користування ОСОБА_2 частиною земельної ділянки площею 133 кв.м., яка належить позивачу, а лише підтверджує, факт того що площа земельної ділянки позивача є більшою ніж площа визначена у схемі розподілу земельної ділянки, встановленої рішенням Генічеського районного суду від 14 серпня 1989 року (яка на даний час не є документом, який: підтверджує право власності позивача на земельну ділянку, встановлює її площу, межі та підтверджує їх правомірність). Крім того, даним висновком підтверджується фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, розмір якої не відповідає розміру визначеному у державному акті відповідача.

Інші доводи апеляційної скаргизводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається відповідача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

       Керуючись статтями 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді І.В. Вейтас

О.А. Кузнєцова