УХВАЛА

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 43/75-15/7-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Варес М.О., адвокат Матвійчук О.В.

боржника, ліквідатора - адвокат Сабодаш Р.Б.

ліквідатор - Ганюк Т.М.

кредитора ( ОСОБА_1 ) - Гевелюк М.М.

кредитора (ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин") - адвокат Сидорук М.І.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" про відвід колегії суддів у складі Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я. від розгляду справи

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 16.03.2020

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 12.06.2019

у справі № 43/75-15/7-б

за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного суду від 15.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 43/75-15/7-б за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 14.07.2020 о 10:15 год.

14.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" подано заяву про відвід колегії суддів у складі Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я. від розгляду справи № 43/75-15/7-б.

Вказану заяву мотивовано наступним:

- в п. 10.4. Постанови від 16.06.2020 у справі № 43/75-15/7-б суд вказує, що касатор обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суди попередніх інстанцій помилково скасували записи про державну реєстрацію прав особи, яка не є відповідачем у спорі;

- в п. 10.5. суд також зазначає, що касатор в касаційній скарзі вказує, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду викладеним в постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16;

- в постанові від 16.06.2020, колегія суддів не описала своїх мотивів відхилення вказаних аргументів касатора, висновків за результатами розгляду вказаних аргументів, посилань на відповідні норми права.

Таким чином, на думку заявника, колегія суддів: Білоус В.В. (головуючий), Огороднік К.М., Погребняк В.Я. допустили порушення у вигляді умисної незаконної відмови в доступі до правосуддя шляхом ухилення від розгляду по суті касаційної скарги, а також, істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, ухилившись від передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Крім того, на думку заявника, судді допустили незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів касатора щодо суті спору.

Представники скаржника в судовому засіданні 14.07.2020 підтримали вказану заяву, додатково зазначивши про те, що представнику скаржника з мережі Інтернет стало відомо про існування статей з критичною оцінкою постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у даній справі. Також, представники скаржника повідомили про подання скарги до Вищої ради правосуддя.

Ліквідатор, представники боржника, ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин", кредитор ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.07.2020 заперечили проти вказаної заяви, покликавшись на надуманість та безпідставність викладених в ній доводів.

Розглянувши вказану заяву Суд дійшов наступних висновків.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, він надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі чи є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Частиною третьою статті 38 ГПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У контексті поданої заяви, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно частини третьої статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно частини першої статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За таких обставин, враховуючи те, що розгляд касаційної скарги у даній справі призначено на 14.07.2020 та те, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" про відвід колегії суддів у складі Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я. подано 14.07.2020, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказану заяву про відвід подано пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання і така заява підлягає розгляду в порядку визначеному абзацом 2 частини 3 статті 39 ГПК України.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" про відвід колегії суддів у складі Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я. від розгляду справи № 43/75-15/7-б суд дійшов висновку, що доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, ґрунтуються на припущеннях, включають в себе помилкову оцінку яка ґрунтується на публікаціях в мережі Інтернет, що містять суб`єктивну оцінку постанови Верховного Суду, не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів та могли б бути підставою для відводу у розумінні статей 35, 36 ГПК України та зводяться до незгоди сторони з рішенням суддів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" про відвід колегії суддів у складі Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я. від розгляду справи № 43/75-15/7-б, слід відмовити.

Керуючись статтями 32, 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" про відвід колегії суддів у складі Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я. від розгляду справи № 43/75-15/7-б.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк