ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 43/75-15/7-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Варес М.О., адвокат Матвійчук О.В.

боржника, ліквідатора - адвокат Сабодаш Р.Б.

ліквідатор - Ганюк Т.М.

кредитора ( ОСОБА_1 ) - Гевелюк М.М.

кредитора (ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин") - адвокат Сидорук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 16.03.2020

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 12.06.2019

у справі № 43/75-15/7-б

за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 43/75-15/7-б за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" про визнання банкрутом.

2. 22.02.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 14 820 637 грн. 94 коп.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №43/75-15/7-б відмовлено у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на суму 14 816 795 грн. 94 коп.

4. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 17.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" у справі № 43/75-15/7-б визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.05.2020.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 27.05.2020 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору в розмірі 3 842,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" уточнити вимоги касаційної скарги від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б.

9. 27.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" надійшла заява від 26.05.2020 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено оригінал документу (квитанція № 0.0.1718338346.1 від 26.05.2020), що підтверджує доплату судового збору в розмірі 3 842,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б. Також скаржником подано заяву про уточнення прохальної частини касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 43/75-15/7-б за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 14.07.2020 о 10:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і постановити нове рішення яким визнати грошові вимоги ТОВ "ФК Єврокредит" до боржника ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" у розмірі 14 820 637, 94 грн та включити грошові вимоги в сумі 14 816 795, 94 грн окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, які забезпечені заставою майна боржника.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що боржник ніколи не мав права зустрічної вимоги до Банку, ніколи не направляв заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статей 601, 603 Цивільного кодексу України, а тому зобов`язання боржника як позичальника та майнового поручителя перед кредитором - АТ "Укрсоцбанк", залишилися чинними.

12.2 Судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статей 598, 601 Цивільного кодексу України, оскільки жодним судовим рішенням не припинено ні кредитні договори ні договори іпотеки.

12.3 Судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в межах справи № 5011-34/12259-2012 не розглядалися вимоги, що стосуються дійсності кредитних договорів та договорів іпотеки.

12.4 Висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 911/1681/18, від 13.02.2019 у справі № 910/6090/18.

13. Представники скаржника в судовому засіданні 14.07.2020 підтримали касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. АТ "Альфа-Банк" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить задовольнити касаційну скаргу.

15. Ліквідатором боржника подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Ліквідатор, представник боржника, ТОВ "Комбікормовий завод "Піаст-Ніжин", кредитор ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.07.2020 заперечили проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

19. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

20. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б подана 17.04.2020.

22. З огляду на викладене, при розгляді вказаної касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..

24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

25.1 23.04.2004 між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/182 (далі -Договір - 1), відповідно до якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику - 1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.1.1. Договору - 1 надання кредиту мало здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.02.2005 (п. 1.1.2. Договору - 1).

25.2 З метою забезпечення виконання зобов`язань Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" сторони уклали Договір іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, за яким банкрут передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 6.

25.3 Крім того, 30.04.2004 між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №02-23/207 (далі -Договір - 2), відповідно до якого кредитор зобов`язується надавати грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.1.1. Договору - 2 надання кредиту мало здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5% річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.04.2005.

25.4 30.04.2004 між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" укладено договір іпотеки № 05-12/615, за яким банкрут у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Ніжинський" за Договором - 2 передав Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану у м. Київ, просп. Маяковського, 6.

25.5 19.12.2005 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було укладено Договір уступки вимоги, за умовами якого Банк передав Українсько-американському спільному підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС" право вимоги за Договорами 1 та 2, укладеними між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Ніжинський" відповідно, а Українсько-американське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "КАІС" сплатило Банку за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 3 100 000,00 грн.

25.6 31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, укладеним між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь".

25.7 31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004, укладеними між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

25.8 Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/82, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 19.12.2005 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

25.9 Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004.

25.10 Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі № 2/84, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010, визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004.

25.11 12.11.2012 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" була направлена новому кредитору заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" повідомило нового кредитора про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме 3 100 000 грн., отриманих Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" за визнаним недійсним Договором уступки права вимоги б/н від 19.12.2005, та 4 133 186,80 грн., отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" в процесі реалізації ним права вимоги як кредитора за кредитними договорами № 02-23/182 від 23.04.2004 та № 02-23/207 від 30.04.2004, а також договорами іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 та № 05-12/615 від 30.04.2004, що були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС" за визнаними недійсними Договором уступки права вимоги б/н від 19.12.2005, Договором про відступлення прав за Договором іпотеки № 05-12/692, Договором про відступлення прав за Договором іпотеки № 05- 12/615.

25.12 Не погоджуючись із правомірністю зарахування зустрічних грошових вимог Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 12 112 339,84 грн. Свої позовні вимоги ТОВ "КАІС" обумовлювало тим, що ПАТ "Укрсоцбанк" протиправно провело зарахування зустрічних однорідних вимог.

25.13 Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013, у задоволені позову було відмовлено повністю. Рішення суду було вмотивовано, також і тим, що зобов`язання яке виникло на підставі кредитного договору та договорів іпотеки стороною яких було Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

26. Доводи скаржника (пункти 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 постанови) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнаються безпідставними і необґрунтованими з огляду на таке.

27. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

28. Отже, за загальним правилом, наслідком недійсності правочину є повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану (двостороння реституція). Такий наслідок недійсності правочину зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом, які у цьому випадку полягають у недопущенні можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства, та інтересів учасників недійсного правочину - у збереженні кожним із них того, що було ним передано на виконання такого правочину. Проте такої рівноваги не буде досягнуто, коли повернути одержане за недійсним правочином не вбачається можливим. У цьому разі для забезпечення збереження справедливої рівноваги у дію вступає друга частина другого абзацу частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, яка і забезпечує збереження інтересів однієї із сторін - тієї, якій неможливо повернути передане нею майно за таким правочином, шляхом відшкодування вартості його за цінами, які існують на момент відшкодування.

29. Як встановлено Господарським судом міста Києва в рішенні від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012 повернення прав вимоги відступлених за договорами про відступлення права вимоги від 19.12.2005, а також про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004 та про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 які є похідними від кредитних договорів і договорів іпотеки укладених між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" і Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" було неможливим. У зв`язку з цим, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" здійснило зарахування вартості відступлених ним на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" вимог на суму своїх грошових зобов`язань перед Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", чим фактично припинив відповідні правовідносини, які виникли на підставі кредитного договору та договорів іпотеки стороною яких було Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

30. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вчинений Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" 12.11.2012 односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог в судовому порядку не оскаржувався, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, цей правочин є дійсним.

31. Згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

32. Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

33. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", зобов`язання за кредитними договорами №02-23/182 від 23.04.2004 та №02-23/207 від 30.04.2004 перед відповідачем породжує правові наслідки припинення зобов`язання, в силу приписів статті 601 Цивільного кодексу України (правова позиція ВС від 18.06.2019 №910/17770/17).

34. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина 4 статті 3 Закону N 898-IV).

35. Дійсне зобов`язання повинне ґрунтуватися на чинних правових підставах виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених законом, якими є договір або інший правочин, закон, рішення суду (стаття 11, частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України), і повинне бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків.

36. Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону N 898-IV, основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Так, іпотекою може бути забезпечене зобов`язання щодо управління майном, що випливає із Закону N 978-IV.

37. Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов`язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

38. Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

39. За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

40. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

41. В свою чергу, на думку скаржника, він є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки.

42. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

43. Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

44. В свою чергу, договори про відступлення прав вимоги укладені між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" є похідними від кредитних договорів, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, за цими договорами Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було відступлено права вимоги за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС".

45. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно покликалися на обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-34/12259-2012 як на преюдиціальні, оскільки вказані обставини безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, саме цим рішенням було відмовлено в стягненні з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 12 112 339,84 грн у зв`язку з припиненням зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за кредитними договорами і похідними від них договорами іпотеки на підставі одностороннього правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про зарахування зустрічних однорідних вимог.

46. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

47. Таким чином, з огляду на те, що основне зобов`язання було припинено, а реєстрація обтяження має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до його припинення, згідно положень частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" припиненим є також обтяження за договорами іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 та № 05-12/615 від 30.04.2004 на підставі яких воно виникло і на підставі яких вноситься запис про обтяження майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

48. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у цій справі.

49. Таким чином, суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на суму 14 820 637 грн. 94 коп..

50. Помилковим є посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" між якими існували зустрічні грошові зобов`язання, які є похідними від кредитного договору та договорів іпотеки однією із сторін яких було Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь".

51. Також, з огляду на вищевикладене, помилковим є посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, в зв`язку із позицією касаційного суду викладеною в пунктах 38 - 45 цієї постанови.

52. Окрім того, помилковим є посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 911/1681/18, від 13.02.2019 у справі № 910/6090/18, оскільки скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не було предметом розгляду в судах попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в даному касаційному провадженні судових рішень.

53. В зв`язку із позицією касаційного суду викладеною в пунктах 33, 45, 47, 50, 51, 52 цієї постанови колегія суддів відхиляє аргументи скаржника викладені в пунктах 12.1 - 12.4 цієї постанови.

54. Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

55. Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до вимог частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

56. Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

57. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

58. З огляду на викладене, задоволення заяви Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 14 820 637 грн. 94 коп. призвело б до порушення принципу верховенства права та засад справедливості, добросовісності та розумності, оскільки, у разі задоволення таких вимог, вказане могло б призвести до стягнення з боржника грошових коштів за припиненими зобов`язаннями та до повторного набуття вигоди однією із сторін таких зобов`язань, і зокрема Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" чи його правонаступником в розмірі 3 100 000 грн, отриманих в 2005 році і не повернутих, з огляду на заяву Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про зарахування зустрічних однорідних вимог.

59. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

61. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

62. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

63. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

64. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

65. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

66. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

67. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" від 17.04.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 43/75-15/7-б залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк