Справа 2234                                                       Голов, в 1 інстанц. Скляров В.В.

Категорія 11                                                                             Доповідач Зубова Л.

Рішення Іменем України

20 лютого      2007 року                                                        м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі

головуюча судця Зубова Л.М.

судді Соломаха Л.І, Барсукова О.І.

секретар Андрусішина М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2 про стягнення суми   та за зустрічним позовом про відшкодування збитків  та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Краматорського міського суду від 27 грудня 2006 року .

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

встановив:.

Рішенням    Краматорського міського суду від 27 грудня 2006 року позовні вимоги було задоволено частково і -з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1стягнуто за договором доручення від 15.01.2005 року та доповнення до нього від 18.01.2005 року 3500 грн., державне мито у сумі 59,50 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., моральну шкоду у сумі 2000 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального і морального збитку у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити рішення про задоволення її вимог, а у задоволенні вимог ОСОБА_1відмовити, посилаючись на те , що ОСОБА_1не надав їй належної правової допомоги, внаслідок чого суд 1 інстанції відмовив їй у задоволенні позову, а в наступному апеляційний суд постановив рішення на її користь   у справі про визнання недійсними заповіту, довіреності, договорів дарування, купівлі - продажу, визнання права власності на спадщину, але це сталося завдяки апеляційній скарзі та правовій допомозі іншого юриста. Вважала, що цим обставинам суд 1 інстанції не дав належної оцінки та безпідставно стягнув з неї відповідні суми, відмовивши у задоволенні її зустрічного позову.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб , поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.. 42 ЦПК України повноваження представників сторін мають бути посвідчені довіреністю фізичної особи, а адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень..

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1та стягуючи 3500 грн. за невиконання умов договору доручення  , відшкодовуючи моральну шкоду та судові витрати за рахунок ОСОБА_2, суд 1 інстанції в порушення вимог ст.. 11 ЦПК України самостійно визначився з правовою підставою позову, послався на ст.ст. 1007,1009 ЦК України при тому, що позивач посилався на ст.. 530 ЦК України та договір, згідно якому ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання оплатити йому гонорар у цивільній справі, за якою ОСОБА_1 надавав  ОСОБА_2правову допомогу, як фахівець у галузі права, при розгляді цивільної справи у суді. (а.с. 5). Стягуючи 2000 грн. моральної шкоди, суд керувався ст.. 23 ЦК України, не визначився та не послався у рішенні суду, яким законом передбачено можливість відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду погодитись неможливо з наступних підстав.

З обставин справи видно, що позивач згідно договору та свідоцтву (а..с73) є приватно практикуючим юристом , надає юридичні послуги, за вказаним договором доручення (п. 2.1, 4.2) ОСОБА_1(повірений ) взяв не себе обов'язки захищати права та законні інтереси ОСОБА_2 у всіх державних установах, зокрема, у місцевому, апеляційному суді зі всіма правами, передбаченими законом та договором, для виконання передбачених договором обов'язків ОСОБА_2- довіритель -взяла на себе обов'язок видати позивачеві довіреність (а.с. 8). 15.01.2005 року ОСОБА_2видала позивачеві довіреність на ведення її справи у суді строком на один рік.(а.с. 32).Згідно додатку до вказаного договору від 18.01.2005 року у разі розрішення справи на користь довірителя, він сплачує повіреному гонорар у сумі 3500 грн. (а.с. 9).

З матеріалів справи  видно, що згідно рішенню Краматорського міського суду від 22.12.2005 року у справі    за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2, ОСОБА_4позовні вимоги було задоволено, тобто спір вирішено не на користь ОСОБА_2, правову допомогу ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1., згідно рішенню апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції було скасоване, у задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовлено, позивачка посилалась та відповідач не заперечував, що представництво інтересів ОСОБА_2 у апеляційному суді у цій справі здійснював інший фахівець у галузі права, до матеріалів справи додано квитанцію адвоката ОСОБА_5 від 15.04.2006 року.(а.с. 41-42,6-7,26).

З договору від 15.01.2005 року , додатку до нього ( а.с. 8-9) та довіреності видно, що сторони досягли домовленості про те, що позивач  має представляти інтереси відповідачки у суді , надавати їй юридичну допомогу протягом часу з 15.01.2005 по 15.01.2006 року . Виплата гонорару у сумі 3500 грн. передбачена у разі розрішення спору на користь відповідачки.

Оскільки з рішення Краматорського міського суду від 22.12.2005 року видно, що спір був розрішений не на користь відповідачки,  починаючи з 15.04.2006 року позивачка оплатила послуги іншого фахівця у галузі права, який надавав їй правову допомогу, а згідно рішенню апеляційного суду Донецької області 21.04.2006 року   спір розрішений на користь ОСОБА_2, то у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для стягнення гонорару, обумовленого договором сторін у справі.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди , то можливість її відшкодування не передбачена законом та договором сторін.

За вказаних обставин апеляційний суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1. з наведених мотивів.

Стосовно зустрічного позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про відшкодування збитків та моральної шкоди на підставах, вказаних у  ст.. 611 ЦК України (а.с 23), завданої неналежним виконанням повіреним зобов'язань, взятих у відповідності до договору доручення від 15.01.2005 року , то суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову, оскільки підставність вимог в цій частині не доведено ОСОБА_2.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, оскільки вони ґрунтуються на повно і об'єктивно досліджених обставинах справи та відповідають вимогам ст.. 60 ЦПК України.

У відповідності до ст. ст.. 81,88 ЦПК України апеляційний суд розподіляє судові витрати , а саме з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 слід стягнути 59,50 грн. витрат на сплату державного мита (а.с. 20,22) та 30 грн. на сплату витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, позову. (а.с. 21), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. слід також стягнути понесені судові витрати - 59,50 держмито (а.с. 2,4) та 30 грн.. ( а.с.3) на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи

За вказаних обставин апеляційний суд вважає можливим провести взаємний залік судових витрат та не стягувати їх зі сторін, оскільки вони витрачені у рівнозначних сумах.

Керуючись ст.ст. 303,309ЦПК України, апеляційний суд,

вирі ши в:

Апеляційну скаргу задовольнити частково .

Рішення Краматорського міського суду від 27 грудня 2006 року скасувати частково.

Відмовити ОСОБА_1у задоволенні позову до ОСОБА_2про стягнення 3500 грн. та відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності негайно та може бути  оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .