Справа 1422                                             Голов, в 1 інстанц. Хомченко Л.Г.

Категорія 21                                                                  Доповідач Зубова Л.М.

Ухвала Іменем України

20 лютого   2007 року                                                        м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуюча суддя Зубова Л.М. судді Соломаха Л.І, Барсукова О.І. секретар Андрусішина   М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства « Концерн «Стирол» (далі -« Стирол»)

про спростування недостовірної та такої, що порочить честь і гідність інформації та відшкодування моральної шкоди

з апеляційною скаргою відповідача

на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2006 року.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав, пояснення позивача, його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проти скарги заперечували, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

встановив:

У травні 2005 року позивач звернувся у суд до відповідача з позовом і просив покласти на відповідача, який є засновником газети, обов'язок опублікувати спростування відомостей, які опубліковані в газеті « ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки вони є недостовірними , порочать честь та гідність позивача, покласти обов'язок на відповідача принести вибачення, відшкодувати 10 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати. (а.с.З-4,13)

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2006 року позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди  задоволено  у повному обсязі, на відповідача покладено обов'язок опублікувати у газеті « ІНФОРМАЦІЯ_3», яка видається у м. Горлівці, спростування відомостей викладених у статті « ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеній у газеті « ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 і принести вибачення позивачу, за рахунок відповідача позивачу відшкодовано 10.000 грн. моральної шкоди, з відповідача стягнуто судові витрати.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема, відхилив клопотання про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_5, якому позивач

казав,що хворі проголосують за ОСОБА_5 у справу не залучено автора статті, про що клопотався відповідач, суд також не врахував, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди та не навів в рішенні переконливих мотивів своїм висновкам. Крім того, суд не дав належної оцінки поясненням редактора ОСОБА_6 та довідці головного лікаря, де працює позивач, ОСОБА_7 про те, що публікація в газеті негативно не відбилась на діловій репутації та соціальній оцінці позивача за місцем роботи, а також висновку психолого- лінгвістичної експертизи про те, що у статті відсутні образливі висловлювання, які стосуються позивача як лікаря-психіатра, у апеляційній скарзі оспорено правильність висновків суду стосовно розподілу судових витрат, зокрема, по оплаті експертизи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати  з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 311 ч. п) 4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки сторін, які не брали участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 277,280 ЦК України фізична особа, особисті майнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації в порядку , встановленому законом. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст.. 7 Закону України « Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 11 листопада 1993 року з наступними змінами до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, видавець, розповсюджувач.

Згідно роз'яснень, що мітяться у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 року « Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій» якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих у пресі або поширених засобами масової інформації , як відповідачі притягуються автор та відповідний орган масової інформації ( редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

З обставин справи видно, що засновником газети « ІНФОРМАЦІЯ_1» є відкрите акціонерне товариства « Концерн «Стирол», а редактором газети вказано ОСОБА_6 (а.с. 5,6), яка за посадовою інструкцією є особою, яка відповідає за підготовку матеріалів і за видавництво засобів масової інформації.

З наданих представником відповідача документів видно, що газета « ІНФОРМАЦІЯ_1» була зареєстрована на підставі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації 20.12.2001 року (а.с. 190), згідно пояснень представника відповідача наразі газета « ІНФОРМАЦІЯ_1 « перебуває у стадії ліквідації, а її редактор ОСОБА_6, яка за фахом є журналістом ,  продовжує працювати у відповідача.

Розрішивши справу та поклавши відповідальність на відповідача як на засновника газети, суд не обговорив в порядку ст. 33 ЦПК України питання щодо залучення у справу редактора газети ОСОБА_6 в якості співвідповідача, обмежився її допитом в якості свідка в порушення ч. З ст. 277 ЦК України не перевірив доводи ВАТ « Концерн « Стирол» , який стверджував, що інформація, викладена у статті,  є достовірною. Представник відповідача посилався на те, що клопотався перед судом про допит свідків, називав їх у апеляційній скарзі, які можуть  підтвердити правдивість опублікованої інформації, розміщеної у газеті, що виключає відповідальність засновника. З приводу  цих доводів у матеріалах справи відсутні дані щодо їх перевірки.

У апеляційній скарзі та у судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Ерьоменко Є.М.   посилався на те, що у відповідності до вимог Закону України « Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів « від 13.09.2001 року відповідальність на журналіста та посадових осіб засобів масової інформації покладається лише у випадку, коли мав місце намір розповсюдити недостовірну інформації.

У матеріалах справи відсутні дані щодо перевірки судом першої інстанції цих доводів, суд першої інстанції не встановив чи розповсюджено на правовідносини дію зазначеного закону,  не зважаючи на те, що представник відповідача надав суду першої інстанції відповідні клопотання і документи з цього приводу ( а.с. 230 -233).

Покладаючи обов'язок на відповідача опублікувати спростування саме у газеті « ІНФОРМАЦІЯ_3» , суд не навів мотивів, чому вважає необхідним опублікувати спростування в іншій газеті та яким законом передбачено обов'язок принести вибачення. З наданих представником відповідача даних видно,   що відповідач є засновником газети « ІНФОРМАЦІЯ_4»( а.с. 189), яка є місцевою газетою , як і газета « ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с. 192), в якій суд зобов'язав опублікувати спростування та привести позивачеві вибачення.

Суд в порушення вимог ст. 277 ЦК України не вказав джерела фінансування публікації спростування та строк, протягом якого слід здійснити публікацію.

Відшкодовуючи 10000 грн. моральної шкоди, суд послався на ст.. 1167 ЦК України при наявності спеціального закону - ст. 280 ЦК України та в порушення вимог ст. ст. 213,214 ЦПК України не навів мотивів, за яких вважає вказану суму розумною, виваженою компенсацію завданій моральній шкоді у відповідності до фактичних обставин справи та вимог ст.. 23 ЦК України .

Оскільки рішення суду постановлено в порушення вимог матеріального і процесуального права, то апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд у суд 1 інстанції.

Керуючись ст.ст. 311 ч. 1 п) 4 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвали в:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

      Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.