ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "15" серпня 2006 р. по справі № 6/90-40
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»
До Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»
Про стягнення 12 934,90 грн. збитків
Перший заступник голови господарського
суду, суддя В.А.Пахолюк
Представники:
від позивача: Цимбалюк І.О. – дов. № 167 від 27.04.2006р.
від відповідача: М’яловицький М.Є.- дов. від 20.10.2004р.
Суть спору:
Позивач звертаючись до суду просить стягнути з ТзОВ ВКФ «Агропродукт» 12934,90 грн. збитків через надання недостовірної інформації при виконанні господарських зобов’язань.
В підтвердження позовних вимог посилається на те, що внаслідок невірно вказаного ВКФ «Агропродукт» в залізнодорожних накладних коду вантажоотримувача рішенням господарського суду Рівненської області від 27.05.2005р. з ТзОВ СП «Нива» стягнуто 12 690 грн. штрафу на користь залізниці за невірно вказаний код.
Оскільки рішення суду виконано, то позивач посилаючись на ст.228 Господарського кодексу України із змісту якої вбачається, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право їх стягнути з третіх осіб у порядку регресу, просить відшкодувати сплачений штраф в порядку регресу з відповідача.
Крім того в обґрунтування позову посилається на ч.1 ст.225 Господарського кодексу України відповідно до якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою яка допустила господарське правопорушення, включаються : додаткові витрати, а саме штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Позивач вважає, що правопорушенням зі сторони відповідача, в даному випадку є надання недостовірної інформації при укладенні додаткової угоди № 2 від 06.11.2004р.
Відповідач у проданому суду відзиву від 15.08.2006р. та в судовому засіданні позов не визнає, оскільки вважає, що необхідними умовами відповідальності за заподіяні збитки є одночасна наявність наступних елементів: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду. Відповідно до ст.33 ГПК України та ч.1 ст.614 ЦК України у спорах про відшкодування збитків на кредиторові покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Проте позивач жодної з наведених обставин не довів.
З тексту договору №534/10 від 28.10.2004 р. вбачається, що ТзОВ «Агропродукт»- покупець брало на себе зобов'язання оплатити товар - цукор-пісок, та його одержати. Ці зобов'язання ним належно виконані і претензій з цього приводу продавець не заявляв. Сплачений ДТГО „Південно-Західна залізниця" штраф та судові витрати не перебувають у причинному зв'язку з протиправною поведінкою через відсутність останньої. Ці збитки позивач зазнав з власної вини. Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги. Поставляючи товар, продавець не вимагав ніяких доказів того, що ЗАТ "Оболонь" уповноважене ТзОВ «Агропродукт» приймати його, та що зазначені в Додаткових угодах реквізити для поставки відповідають дійсності, тобто що це підприємство є належним одержувачем.
Дотримуючись вимог п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, при заповненні накладної на відправлення вантажу у графі "Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую" представник відправника - в даному випадку ТзОВ СП „Нива" – повинен вказати свою посаду і розбірливо розписатися, засвідчуючи правильність відомостей указаних ним у перевізному документі. Виконуючи взяті перед перевізником зобов’язання, продавець недотримався при цьому вимог уважності та обачливості і зазначив в перевізних документах неперевірені ним відомості, хоча мав можливість їх перевірити. Наслідком такої необережності стало стягнення з нього штрафу. Проте, знаючи про зміну коду одержувача товару, продавець і надалі зазначав в Додаткових угодах невірний код і тим самим брав на себе зобов’язання проводити його поставку неналежному одержувачу .
Таким чином, оскільки ст.527 ЦК України покладає на ТзОВ СП «Нива» ризик наслідків непред’явлення вимоги вищезазначених доказів, то в притягненні до відповідальності перед ДГТО «Південно-Західна залізниця» ТзОВ «Захід продукт» його вини не має.
Крім того, як на правову підставу для свого позову позивач посилається на ст.228 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який відшкодував збитки , має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Проте, як вбачається з рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.05р., ТзОВ СП «Нива» перевізнику збитків не заподіювало, і відповідно, не відшкодовувало, з нього на користь перевізника стягнуто штраф, який не є збитками. Оскільки в даному випадку диспозиція ст.228 Господарського кодексу України відсутня , то і посилання позивача на неї є необґрунтованим і безпідставним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представ-ників сторін, судом встановлено.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.05.2005 року у справі № 11/155 постановлено позов Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»,м.Київ до ТзОВ СП «Нива», Радивилівський район про стягнення 12 690 грн. штрафу за невірно вказаний в накладних код вантажоотримувача задовольнити.
При цьому судом було встановлено, що 06 листопада 2004року ТзОВ «Нива» завантажив на станції Дубно Львівської залізниці два вагони
№ 24629677 та 23597305 цукру-піску в мішках для відправки
вантажоотримувачу - АТ «Оболонь» до ст. Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці. На підставі накладних станцією Дубно Львівської залізниці було видано квитанції про приймання вантажу № 35203169 та № 35203170 із зазначенням реквізитів вантажоотримувача.
Однак, у накладних та дорожніх відомостях код одержувача вантажу АТ «Оболонь» вказаний вантажовідправником – ТзОВ СП «Нива» невірно: «3752» замість «1573».
Оскільки згідно ст.24 Статуту залізниць відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, покладено на вантажовідправника, то на підставі ст.118,122 Статуту суд стягнув з відправника - ТзОВ «Нива» штраф за порушення правил оформлення перевізних документів.
При цьому суд зазначив, що за умови сплати штрафу в повному обсязі, - ТзОВ «Нива» вправі звернутись в загальному порядку до суду із позовом про стягнення з ТзОВ ВКФ «Агропродукт» вказаних збитків в регресному порядку, що стало предметом розгляду у даній судовій справі.
Разом з тим, позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на ст. 228 Господарського кодексу України .
Відповідно до названої статті учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Разом з тим, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно до п.1 ст.225 Господарського кодексу України включаються : додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.
Позивач, сплативши штрафні санкції за порушення Правил оформлення перевізних документів не довів та не підтвердив належними доказами про те, що це стало наслідком порушення зобов’язання другою стороною – ТзОВ ВКФ «Агропродукт».
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази зо своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Подані відповідачем копії квитанцій в прийомі вантажу № 24456287 від 17.11.2004р., № 23966336 від 13.11.2004р. та копії додаткових угод до договору № 5334/10 від 28.10.2004р. за період з 30.10.2004р. по 28.12.2004р. свідчать про те, що ТзОВ «Нива», зазначаючи реквізити для відправки у перевізних документах не керувався додатковими угодами, оскільки у зазначених квитанціях значиться код інший.
За таких обставин у суду не має підстав вважати, що ТзОВ «Агропродукт» порушив зобов’язання , яке стало підставою для понесення ТзОВ «Нива» збитків, як це визначено абз.2 п.1 ст.225 Господарського кодексу України.
Даючи правову оцінку сплаченому ТзОВ «Нива» штрафу в розмірі 12 934,90 грн. за порушення Правил оформлення перевізних документів, суд дійшов висновку, що за правовою природою це є штрафна санкція в розумінні статті 230 Господарського кодексу України, яка не входить до складу збитків відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України.
Крім того, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. За загальним правилом елементами правопорушення є :
а) протиправна поведінка;
б) наявність шкоди ( збитків);
в) наявність безпосереднього причинного зв”язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду і самою шкодою;
г) наявність вини правопорушника.
Позивач не надав суду доказів того, що реквізити для відправки мають бути повідомлені сторонами саме в додаткових угодах, але ніяким іншим способом ( телеграми, листи, факсограми та ін.).
Беручи до уваги той факт, що відправник – ТзОВ «Нива» в інших залізнодорожних відомостях зазначав інший код, ніж сторони зазначали в додаткових угодах, суд дійшов висновку про відсутність зі сторони відповідача - ТзОВ «Агропродукт» порушення зобов’язання, а саме його елементів : протиправної поведінки та вини.
Враховуючи викладені обставини по справі, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача та відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.11, 610,611 Цивільного кодексу України, ст. 225,228,230 Господарського кодексу України, ст.33,34,35, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ :
В позові відмовити.
Перший заступник голови
господарського суду
Волинської області , суддя В.А.Пахолюк