Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 361/3024/16-ц

провадження № 61-48746св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Нікулін Євген Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року у складі судді Петришин Н. М. та на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Шкоріної О. І., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБ) «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 410/142/07-Ж, відповідно до якого відповідачу надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості у сумі 163 000 грн, зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29 жовтня 2027 року.

Зазначало, що 22 серпня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, відповідно до умов якого відповідачу надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, та цільового характеру використання грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 34 170 доларів США, зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29 жовтня 2027 року.

Крім того, 10 березня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, відповідно до якої було змінено графік погашення основного боргу.

Стверджувало, що належно виконало свої зобов`язання за вказаними договорами. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка з урахуванням суми заборгованості за кредитом та суми заборгованості за відсотками станом на 01 квітня 2016 року становить 29 167 доларів США 77 центів, що еквівалентно 764 726,84 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило судстягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором кредиту від 30 жовтня 2007 року у розмірі 764 726,84 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-ж у розмірі 764 726,84 грн та понесені витрати на судовий збір у розмірі 11 470,90 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем надано суду докази, якими підтверджено наявність у відповідача заборгованості за договором кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж у розмірі 764 726,84 грн, зокрема, надання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується копіями квитанцій, згідно з якими відповідач сплачував гроші за кредитним договором, копією матеріалів кредитної справи, виписками по особових рахунках, а також розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем.

При цьому, районний суд не взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 27 грудня 2017 року № 14585.

Щодо клопотання про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення із відповідача заборгованості за період з 08 вересня 2008 року до 16 травня 2013 року районний суд вважав, що таке задоволенню не підлягає, оскільки останній платіж зі сплати заборгованості за кредитом відповідач здійснив 12 січня 2015 року, зі сплати відсотків - 10 лютого 2015 року, з позовними вимогами про стягнення заборгованості ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду 27 травня 2016 року, тобто у межах трирічного строку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що дослідивши розрахунок заборгованості, який не спростований ОСОБА_1 , виписки по особовому рахунку відповідача, копії документів з кредитної справи, а також копії квитанцій, наданих відповідачем, суд першої інстанції правильно встановив наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж у розмірі 764 726,84 грн.

Оскільки з позовними вимогами про стягнення заборгованості ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду 27 травня 2016 року, тобто у межах трирічного строку, відтак, висновки районного суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності є правильними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не спростовано його доводи щодо повного виконання ним кредитного договору від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, доказом якого є наявна у матеріалах справи виписка від 22 серпня 2008 року (том 2, а. с. 84).

Вважає, що розгляд справи судами попередніх інстанцій відбувся поверхнево, суди не взяли до уваги його аргументів, і як наслідок ухвалили судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду Антоненко Н. О. від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 жовтня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 410/142/07-Ж, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти у розмірі 163 000 грн з кінцевим терміном погашення до 29 жовтня 2027 року (том 1, а. с. 14-17).

Відповідно до копії заяви про видачу готівки від 30 жовтня 2007 року № 1 ОСОБА_1 видано кошти у розмірі 163 000 грн згідно з договором кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07, номер рахунку - НОМЕР_1 (том 1, а. с. 25).

22 липня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено інший договір кредиту № 410/134/08-А, про що свідчать: укладений 10 березня 2010 року договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 410/134/08-А від 22 липня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_1 надана відстрочка на погашення основного боргу та змінено графік погашення заборгованості, кінцевий термін повернення боргу по кредиту встановлено до 21 липня 2015 року; фінансова інформація для реструктуризації кредитів фізичних осіб та кредитна історія клієнта (том 1, а. с. 54, том 2, а. с. 37, 90).

Вказаний договір кредиту від 22 липня 2008 року № 410/134/08-А не є предметом спору в даній справі, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не пред`являв вимоги щодо стягнення боргу з відповідача за даним кредитним договором.

22 серпня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано у позику грошові кошти у розмірі 34 170 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29 жовтня 2027 року (том 1, а. с. 18-19).

Відповідно до копії заяви про видачу готівки від 22 серпня 2008 року № 1 ОСОБА_1 видано кошти у розмірі 34 170 доларів США згідно з договором кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, номер рахунку - НОМЕР_1 (том 2, а. с. 18).

10 березня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу. Інші умови кредиту залишилися незмінними (том 1, а. с. 20).

Станом на 01 квітня 2016 року у ОСОБА_1 за договором кредиту № 410/142/07-Ж від 30 жовтня 2007 року виникла заборгованість у розмірі 29 167,77 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 764 726,84 гривень, яка складається з: 24 849,05 доларів США, що еквівалентно 651 497,71 грн - сума заборгованості за кредитом та 4 318,72 доларів США, що еквівалентно 113 229,13 грн - сума заборгованості за відсотками. Вказане підтверджено розрахунком заборгованості від 01 квітня 2016 року (том 1, а. с. 6-13).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27 грудня 2017 року № 14585 при дослідженні першого питання судовим експертом встановлено, що розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж не відповідає вимогам пункту 3.1, пункту 3.2, пункту 3.3, пункту 3.4 глави 3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупності вартості кредиту» від 10 травня 2007 року № 168.

По другому питанню судовим експертом зазначено, що у зв`язку із не наданням ПАТ «Укрсоцбанк» «Положення про кредитування банку ПАТ «Укрсоцбанк», встановити метод нарахування банком процентів за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та вимогам чинного законодавства в сфері фінансово-кредитних операцій не вдається за можливе. Щодо третього питання, судовим експертом зроблено висновок про те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж (з урахуванням додаткових угод) не підтверджується нормативно і документально, а переплата становить в сумі 19 807,44 доларів США (том 1, а. с. 152-191).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Встановивши, що банк належно виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж та договору про внесення змін до договору кредиту від 30 жовтня 2007 року № 410/142/07-Ж від 22 серпня 2008 року, надавши позичальнику кошти в кредит у розмірі 163 000 грн та 34 170 доларів США відповідно, на передбачених договорами умовах, а ОСОБА_1 належно не виконує свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим виникла заявлена позивачем заборгованість, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції врахував доводи та заперечення відповідача щодо повного погашення кредитної заборгованості та, повно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, правильно їх відхилив, вказавши, що заборгованість підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією кредитної справи (де знаходиться кредитний договір, заяви на видачу готівки), виписками по особових рахунках, розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем.

Тобто, відповідач не довів відсутності в нього заборгованості чи іншого її розміру, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили та не брали до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27 грудня 2017 року № 14585 враховуючи положення статті 110 ЦПК України та з огляду на наявність у матеріалах цивільної справи доказів, які його спростовують.

При цьому апеляційний суд правильно відхилив доводи відповідача з посиланням на зміст виписки від 22 серпня 2008 року, де зазначено, що він повністю погасив заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року, оскільки жодних інших належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором та договором про внесення змін до договору кредиту, відповідачем надано не було.

Отже, районний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника заборгованості за кредитом, оскільки останній не виконує належним чином грошове зобов`язання відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Суди попередніх інстанцій з дотриманням статей 263-265, 382 ЦПК України забезпечили повний та всебічний розгляд справи, встановили усі обставини справи, які необхідні для правильного її вирішення та належно перевірили доводи позивача.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк