ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 липня 2020 року Справа №  280/2316/20   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Меламед Вадима (пр. Соборний, буд. 160, оф. 10.23, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ), в особі представника – адвоката Меламед Вадима, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 26.09.2019 №3268/06 (отримане 04.10.2020) про розмір поновленої пенсії позивачки та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача, починаючи з 28.05.2018 у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивачки, заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії, показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 28.05.2018, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачці, починаючи з 28.05.2018 до їх фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року по справі №280/5098/18, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя було зобов`язано провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 травня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. 04.10.2019 позивачем було отримано лист відповідача №3268/06 від 26.09.2019, яким було повідомлено, що УПФУ проведено поновлення пенсії ОСОБА_1 , з 28.05.2018 в розмірі – 1489,20 грн. на місяць. Позивач вважає, що при прийнятті спірного рішення були допущені наступні порушення: не враховані показники заробітної плати позивачки, та не розраховано середньомісячний заробіток для обчислення пенсії; не враховані вимоги законодавства стосовно мінімального розміру пенсії; не врахований показник середньої заробітної плати, з 2016-2017 року, у розмірі 5377,90 грн.; не виконано перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії; не проведено індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства. В зв`язку з чим позивач вважає, що спірне рішення підлягає скасуванню, так як наслідок слід зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням всіх вищезазначених показників.

Ухвалою від 08.04.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

28.04.2020 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 04.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2316/20. Судове засідання призначено на 28.05.2020 без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

20.05.2020 через канцелярію суду (вх. №23317) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що позивачу було проведено на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №280/5098/18, яка не передбачає подальших перерахунків пенсії позивача. Пенсію ОСОБА_1 обчислено без урахування заробітної плати, оскільки позивач не надала відповідачу довідок про заробітну плату відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а заробітна плата після 01.07.2000 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу складає лише 7 місяців. Цього не достатньо для обчислення розміру пенсі позивача з урахуванням заробітної плати. Оскільки, розмір пенсії позивача визначається залежно від прожиткового мінімуму, позивачу встановлена доплата до прожиткового мінімуму згідно абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому пенсія не підлягає індексації. Також вказує на те, що позивачу перерахунок та виплата пенсії відповідачем не проводилась, а отже відсутні правові підстави на компенсацію втрати частини грошових доходів. З урахуванням викладених обставин просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Однак, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 та №343 від 04.05.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі — регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061).

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів від 17 червня 2020 р. №500 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, а саме, у пункті 1 цифри і слово «22 червня» замінено цифрами і словом «31 липня».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ VІ «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено з урахуванням вимог пункту 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

30 листопада 2018 року до ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене в рішенні від 14.06.2018 та визнати бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення її пенсії протиправною; зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення та виплату пенсії за віком.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі №280/5098/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №280/5098/18 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 14 червня 2018 року №333/З-10. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 травня 2018 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року включно залишені без розгляду. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 55-60).

Листом-повідомлення від 26.02.2019 №3268/06 відповідач повідомив представника позивача, що «На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року №280/5098/18 на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено поновлення виплати пенсії починаючи з 28.05.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

Загальний стаж складає 44 роки 0 місяців 08 днів.

Розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду складає 1489,20 грн.:

-          загальний розмір пенсії складає - 37,20 грн.;

-          доплата до прожиткового мінімуму (1452,00 грн.) - 1452,00 грн.;

-          доплата до 40% мінім. зарплати (1489,20 грн) - 1489,20 грн.

Всього до виплати з 28.05.2018 р. - 24019,36 грн.» (а.с. 62).

Вважаючи, що на виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №280/5098/18, відповідачем не вірно розраховано суму пенсії позивача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення (постанови) Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №280/5098/18.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно зі ч. 1 ст. 325, ст.370 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та Кодекс адміністративного судочинства України

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання рішення (постанови) Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №280/5098/18, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд зауважує, що законодавством встановлено відповідний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а навпаки створює новий спір, який пов`язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

На думку суду, позивачем по справі не використано всі можливі засоби для сприяння виконання рішення суду або примусового виконання рішення суду із засобами Закону України «Про виконавче провадження» або до правоохоронних органів з відповідною заявою про невиконання (неналежне виконання) відповідачем або іншими особами рішення суду, яке набрало законної сили.

Слід також зазначити, що на підставі вказаного рішення позивач самостійно визначив собі складові частини пенсії, які повинні були враховуватись пенсійним органом при поновленні їй виплати пенсії, але на думку позивача не були враховані. Проте, функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені на Пенсійний Фонд України в особі його територіальних органів. Отже, самостійне визначення позивачем порядку нарахування (перерахування) та складових частин пенсії не відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову   ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Меламед Вадима (пр. Соборний, буд. 160, оф. 10.23, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг встановленого строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя                                                            Р.В. Кисіль