Справа № 2-1852/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

«02» квітня 2010 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області  в складі:

              головуючого судді           Грицаюк   Н.  М.

                        при секретарі               Бортко   Ю.   Ю.

                          за участю позивача       ОСОБА_1.

          представника відповідача  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства   „Артемвугілля”, що діє в інтересах свого структурного підрозділу шахти імені ОСОБА_3 про відшкодування   моральної  шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач  25.11.2009 року звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що  він  багато   років  працював на виробництві вугільної промисловості на підземних роботах, остання місце роботи шахти імені ОСОБА_3, де останній працював на посаді прохідника, гірнічного майстеру, кріпильника, забійника. Він був звільнений за власним бажанням. Через небезпечні та шкідливі умови  праці  на  підприємстві він одержав професійні захворювання, а під час нещасного випадку на виробництві 13.07.2007 року – трудове каліцтво, яке потягнули за собою стійку втрату ним професійної працездатності. Згідно актів форми Н-1 та П-4, від 16 липня 2007 року та 14 січня 2009 року, відповідно, встановлено провину шахти імені ОСОБА_3 у відсутності безпечних умов праці, що потягло за собою професійне захворювання та каліцтво позивача. Після проходження тривалого лікування та обстеження в умовах медичного стаціонару, з початку 2008 року, позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності по наслідкам трудового каліцтва у розмірі 25%, а з 23 лютого 2009 року вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40%, таким чином, у сукупності 65% стійкої втрати професійної працездатності, та згідно копії довідки МСЕК від 02 березня 2009 року, призначена 3-тя група інвалідності. Для отримання страхових сум відшкодування шкоди, позивачем були здані заява про призначення йому страхових виплат та інші документи до дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально – Міському районі міста Горлівки. Внаслідок стійкої втрати працездатності він випробував і випробує особливі моральні страждання, оскільки втрачена частина нормальних життєвих функцій його організму, тривалий час він змушений  проходити лікування в умовах стаціонару, випробуючи при цьому фізичну біль та душевні страждання, пов?язані з приводу незворотною втратою здоров?я. Він позбавлений можливості  займатися улюбленими справами, мало зустрічається з друзями із-за хвороби, мало часу приділяє сім’ї. Не може виконувати   важку  працю,  робити різких рухів.  З  зв’язку  з  чим  змінився   повсякденний  уклад   його  життя. Моральну шкоду  він оцінює в 65000 гривень. Просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 65000 гривень.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердивши вищезазначені обставини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги свого довірителя та просив задовольнити їх в повному обсязі.

    Представник відповідача ДП „Артемвугілля”  позов не визнав і  пояснив,  що   вимоги  позивача не засновані  на  законі.  Крім  того, понесену   моральну  шкоду не   можливо   відшкодувати в  повному обсязі,  тому що  не   сьогоднішній  день не   встановлені  критерії майнової  оцінки страждань.

    Вислухавши доводи сторін, вивчивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності суд прийшов до наступного.

    Позивач працював з 30.10.1972 року на виробництві вугільної промисловості, на різних підземних роботах, у тому числі: прохідником, гірничим майстером, кріпильником, забійником та був звільнений 28.08.2008 року за власним бажанням. Актом форми Н-1 від 16 липня 2007 року №2/41, проведено розслідування про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, згідно висновкам якого, причиною нещасного випадку є необережність потерпілого (позивача) під час розбурювання підземного люку.

Згідно акту форми П-4 від 14 січня 2009 року №4, проведено розслідування хронічного професійного захворювання:   хронічне  обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії, помірне загострення, емфізема легень, легенева недостатність першого-другого ступенів. Професійне захворювання. Причиною виникнення професійного захворювання став тривалий багаторазовий вплив вугільно-породного пилу високої концентрації. Професійне захворювання виникло за обставин: недосконалості технології ведення очисних  та підготовчих робіт; низької ефективності засобів пилопридушення; недосконалістю ЗіЗ органів дихання. Цей акт не оспорений сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Таким чином, саме на відповідача закон покладає обов’язки по забезпеченню належних  умов праці. Як вбачається з даного акту, відповідач не виконав свої обов’язки з охорони праці.        

          Висновком МСЕК від 02 березня 2009 р. позивачеві первинно встановлено безстроково  стійку втрату професійної працездатності в розмірі 65%, з яких: 25%  втрата працездатності по наслідкам трудового каліцтва та  40%   захворювання легенів. Цей факт підтверджено копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

          Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. В даному випадку Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати.) Конституційний Суд в п. 5 мотивувальної частини роз’яснив, що право  громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України  та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України  їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

    Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

    Таким чином, правовою нормою, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв’язку із виконанням трудових відносин є ст. 237-1 КзпП України. Однак відповідно до п. 3  ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.  

          У відповідності зі ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, може, зокрема, полягати у фізичному болю та стражданнях, які особа перетерпіла у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я. У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні та фізичні страждання. Отже, між позивачем та відповідачем виникли цивільно – правові відносини по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я  при виконанні трудових відносин, які трансформувалися із відносин щодо роботи в умовах праці, безпеку якої в порушення закону не забезпечив відповідач. Отже, доводи представника відповідача щодо недоведеності факту спричинення моральної шкоди не є обгрунтованими. Також не можуть бути прийняті до уваги доводи щодо пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров’я. Що ж стосується доводів представника відповідача стосовно того, що ним виплачуються внески до  Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, то на момент встановлення стійкої втрати професійної працездатності норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» про виплату страхових виплат були зупинені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а в подальшому і взагалі скасовані.  

            При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із глибини фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті професійного захворювання, а також того, що в результаті цього йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності (40%-професійне захворювання, а 25 % - трудове каліцтво), він визнаний інвалідом 3 групи. Суд також бере до уваги, що в результаті названого професійного захворювання змінився звичний життєвий уклад позивача, він періодично змушений проходити стаціонарне й амбулаторне лікування, що підтверджується виписками з історії хвороби, випискою із амбулаторної карти, що обумовило необхідність нести додаткові витрати на лікування. МСЕК зроблений висновок про умови та характер праці.  У зв'язку із зазначеним трудовим каліцтвом не може виконувати звичну роботу, припинив трудові стосунки з підприємством на підставі ст. 38 КЗпП України. Як до, так і після проходження строкової  військової служби, позивач постійно працював на підземних роботах, що підтверджується записами в трудовій книжці.  Таким чином, внаслідок втрати роботи значно змінився звичний життєвий уклад позивача, для поновлення попереднього стану потрібні значні зусилля з його боку. З урахуванням викладеного, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 19500 грн.

З відповідача підлягають стягненню на підставі ст. 81 ч. 3, 88 ЦПК України(оскільки позивач звільнений від сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення  розгляду цивільних справ і рішенням суду частково задоволені позовні вимоги), на користь територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 1 гривня 50 копійок(розмір збору на час подачі позовної заяви), а також на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 к.            

           За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

    На підставі викладеного, ст. 23, 268, 1167 ЦК України, ст. 153, 237-1 КЗпП України,  керуючись ст.ст.  10-11, 57-60, ч. 3 ст. 81,88, 212 – 217  ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до  Державного  підприємства   „Артемвугілля”, що діє в інтересах свого структурного підрозділу шахти імені ОСОБА_3 про відшкодування   моральної  шкоди - задовольнити частково.

    Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля” на  користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі  19500 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот)  гривень.

      В іншій частині позову відмовити.

    Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» на користь територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 15 (п’ятнадцяти) гривень 00 копійок, а на користь держави – судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.

    Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано таку, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).    

            Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     Н.М. Грицаюк